Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/6160/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1341/26 Справа № 216/6160/25 Суддя у 1-й інстанції - ЧИРСЬКИЙ Г. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., при секретарі судового засідання Кучевасової А.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, в с т а н о в и л а : постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року встановлено, що відповідно до протоколу серії ААД № 640412 від 23.07.2025 року, 23.07.2025 р. о 20:30 год. у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, по вул. Гданцівській, 15А, у парковій зоні парку «Гданцівський», водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 2752-414 д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Рух транспортного засобу зафіксовано поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Від проходження огляду для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестера «Драгер» та в медичному закладі КП КПНД ДОР водій відмовився, що зафіксовано на бодікамерах № 477292, № 475182, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд вказав неіснуючу назву вулиці, дата протоколу зазначена 23.07.2026 року, при цьому рішення ухвалене 25.03.2026 року, суддя обґрунтував вину особи документом у майбутньому. Вказує, що матеріалами справи не підтверджений факт керування транспортним засобом, а суддя вдався до суб`єктивного тлумачення відео щодо висловів самого ОСОБА_1 , що є суб`єктивною добудовою фрази особи. На відеозаписі жодного цілісного слова «катався» не існує. Текст постанови прямо суперечить аудіозапису судового засідання, оскільки ОСОБА_3 зазначила, що не бачила, хто саме був за кермом; щодо свідка ОСОБА_2 суддя виправив деталі показів щодо дати події та місця наїзду. Крім того, в матеріалах справи маються суперечності щодо об`єкта наїзду, тому такі сумніви повинні тлумачитись на користь особи. Зауважує, що дата протоколу зазначена не повністю, однак суд першої інстанції у постанові зазначив її повністю, тобто дописав за поліцію, чим перебрав на себе функцію обвинувачення. Зауважує, що суд не прийняв до уваги письмову промову у судових дебатах, чим допустив вибіркове правосуддя. Стверджує, що постанова суду не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП щодо культури судового процесу, така недбалість при складанні процесуального документа ставить під сумнів ретельність вивчення суддею обставин справи та свідчить про зневажливе ставлення до виконання професійних обов`язків. Наголошує, що судом проігноровано заперечення щодо порушення безперервності відеозапису та наявності психологічного тиску і провокації з боку працівників поліції. Зазначає, що показання свідка ОСОБА_2 є недопустимим доказом, оскільки він виявив повну дезорієнтацію у фактах. Суддя у тексті рішення виклав свідчення свідка ОСОБА_2 , зміст яких прямо суперечить зафіксованому на звукозаписі судового засідання. Суддя за власною ініціативою змінив свідчення щодо предмета зіткнення, вказавши у рішенні каміння замість бордюру. Крім того, суддя змінив свідчення свідка ОСОБА_3 , яка зазначила, що не бачила, хто був за кермом. Зауважує, що кожен зі свідків окремо говорить про різну перешкоду наїзду, при цьому суд вказує зовсім іншу перешкоду. Також суд вибірково виклав показання свідка ОСОБА_4 . Крім того, суд визнав обставину, що ОСОБА_1 перебував у 20 метрах від транспортного засобу, однак не надав цьому належної оцінки. Вказує, що на обґрунтування вини суд послався на докази з інших справ, зокрема складання протоколу за ст. 124 КУпАП та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП, що є неприпустимим та створює упереджений негативний образ замість об`єктивного дослідження фактів конкретної події. Вказане є прямим порушенням принципу неупередженості суду. Наголошує, що судом встановлено, що на відеозаписі не зафіксовано фізичного керування ОСОБА_1 транспортним засобом. При цьому суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, може бути лише водій. Отже, ОСОБА_1 не мав процесуального статусу водія, а тому вимога поліцейського пройти огляд є незаконною. Звертає увагу, що суд послався на відсутність безперервності відеозапису, при цьому посилається на тайм-коди, які містять часові розриви у 3 та 8 хвилин, що є прямим порушенням безперервності. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, обміркувавши наведені доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з приписами ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV рішення ЄСПЛ є джерелом права в Україні. Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод і правових позицій, викладених у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом. Частиною 2 ст. 283 КУпАП вказано, що постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи. Виходячи з цього, суд при ухваленні рішення зобов`язаний викласти у постанові за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення обставини вчинення такого правопорушення, які цим судом визнані доведеними або які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суддею Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області не встановлено обставин справи, в оскаржуваному рішенні лише наявне посилання на протокол про адміністративне правопорушення. У своїй мотивувальній частині судом першої інстанції фактично не встановлені обставини справи, не досліджено факт адміністративного правопорушення. Взагалі не зазначено обставин, які безпосередньо встановлені судом, а викладені лише відповідно до протоколу. Особливістю правозастосовної діяльності у судочинстві є те, що збирання та попереднє встановлення фактів здійснюється одними особами, а прийняття рішення по суті - іншими. Незважаючи на те, чи така попередня діяльність має офіційний характер, орган правозастосування, перш ніж прийняти правове рішення, зобов`язаний оцінити її результати, переконатись у тому, що фактична ситуація, передбачена гіпотезою відповідної правової норми, наявна. Суд, який здійснює судовий розгляд, не вправі обмежитись наданими фактами без їх власної оцінки. З огляду на зазначене, такі істотні порушення тягнуть за собою скасування судового рішення та постановлення нової постанови судом апеляційної інстанції. Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційним судом встановлено, що 23.07.2025 р. о 20:30 год. у Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, по вул. Гданцівській, 15А, у парковій зоні парку «Гданцівський», водій ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 2752-414 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Рух транспортного засобу зафіксовано поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Від проходження огляду для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру «Драгер» та в медичному закладі КП КПНД ДОР водій відмовився, що зафіксовано на бодікамерах № 477292, № 475182, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження відповідного огляду. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на вимогу поліцейського. Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 640412; - копією протоколу щодо ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; - копією постанови серії ЕНА № 5298618 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 23.07.2025 року; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 23.07.2025 року; - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 23.07.2025 року у зв`язку з виявленням у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота, яскраво виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, мови, який не проводився в результаті відмови ОСОБА_1 ; - направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 від 23.07.2025 р., від якого останній відмовився; - довідкою інспектора відділення адміністративної практики ППП у м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП, згідно з якою ОСОБА_1 отримував право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 ; - відеозаписом події, зафіксованим працівниками поліції на бодікамерах № 477292, № 475182; - роз`ясненням про відсторонення ОСОБА_1 від права керування транспортним засобом від 23.07.2025 року; - рапортом інспектора ППП у м. Кривий Ріг в Дніпропетровській області Федоренка І.А. від 23.07.2025 р. Вказані докази досліджені судом апеляційної інстанції та є належними і допустимими, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, відповідно до показань свідків, допитаних судом першої інстанції, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні показав, що він 23.07.2025 року ввечері разом зі своєю сім`єю перебував у Гданцівському парку, з території парку виїхав автомобіль «Газель» білого кольору, який виконав поворот та рухався на свідка. Вказаний автомобіль почав газувати та поїхав у напрямку групи дітей. Після чого автомобіль наїхав на каміння, пробив колесо та почав рухатись у бік свідка та його дітей. Проїхавши 100150 метрів, автомобіль зупинився, свідок ОСОБА_2 підійшов до автомобіля з боку місця водія, відкрив двері та побачив ОСОБА_1 за кермом у стані алкогольного сп`яніння. Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 декілька разів бачила у парку «Гданцівський», стосунків з ним не підтримує. 23.07.2025 року приблизно з 20:00 год. до 21:00 год. вона разом з дитиною перебувала у вказаному парку, побачила, як автомобіль «Газель» їхав по парку, перед ним була група дітей. Автомобіль заїхав на газон, потім на стінку та продовжував рухатись, діти, злякавшись, розбіглися. Після чого автомобіль зупинився, вона побігла до транспортного засобу та бачила, як з машини вийшов ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння ледь стояв на ногах, почав всіх ображати нецензурною лайкою, після чого вона викликала поліцію. Аналізуючи показання вказаних свідків, апеляційний суд вважає, що підстав для сумніву у їх достовірності не виникає. Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 знає з початку травня 2025 року - познайомилась з ним у магазині. 23.07.2025 року вона гуляла в Гданцівському парку та побачила автомобіль «Газель» на доріжці, в яку діти кидали палки. ОСОБА_1 зробив їм зауваження, після чого одна з жінок почала з ним сваритися. ОСОБА_1 перебував від автомобіля приблизно у 20 метрах. Протягом 30 хвилин приїхали працівники поліції, про що вони розмовляли з ОСОБА_1 , свідок не чула, про що писали - не знає, побачила, що ОСОБА_1 під час вказаних подій був у стані алкогольного сп`яніння. Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 знає приблизно 2 роки - він її сусід по вулиці. 23.07.2025 року вона гуляла в Гданцівському парку та побачила, як діти кидали каміння в машину, що стояла на дорозі. ОСОБА_1 зробив їм зауваження, після чого в нього виник конфлікт з якоюсь жінкою. Вказана жінка викликала по телефону поліцію, коли вони приїхали, свідок пішла. ОСОБА_1 був тверезий. Аналізуючи досліджені матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні доведена поза розумним сумнівом. Норми діючого КУпАП та відповідної Інструкції не вимагають обов`язкової відеофіксації керування особою транспортним засобом, такий факт підлягає доведенню сукупністю доказів, які вказують, що особа керувала транспортним засобом, більш того, саме фіксування особи в стані руху є технічно неможливим, а тому на підставі усіх наявних доказів у справі суд встановлює доведеність або спростування факту керування транспортним засобом особою, на яку складено протокол. В даному випадку, як вбачається з відеозапису поліцейських, останні прибули за викликом на гарячу лінію 102 у зв`язку із тим, що водій білої «Газелі» їздив по території парку, в якому перебувають люди, в тому числі діти. Під час спілкування із водієм останній намагався ухилитися від спілкування із поліцейськими, поводив себе зухвало та неповажно. ОСОБА_1 заперечив, що керував транспортним засобом, однак таку його позицію апеляційний суд сприймає як спосіб захисту задля уникнення адміністративної відповідальності, оскільки вона повністю спростовується показаннями низки свідків, які впевнено стверджували, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля ГАЗ 2752-414 д/н НОМЕР_1 . Вказані показання надані свідками під час допиту на місці події та в судовому засіданні в суді першої інстанції, які є логічними, не є суперечливими між собою та повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи. Підстав для обмови ОСОБА_1 апеляційним судом не встановлено та самим ОСОБА_1 не зазначено. Саме лише заперечення особи, яка керувала транспортним засобом, про таке керування не може бути єдиною підставою для визнання таких показань достовірними, з урахуванням того, що вони повністю спростовуються іншими доказами. Так, показання свідків у частині, що ОСОБА_1 припинив керування після того, як сталася ДТП, тобто останній наїхав на перешкоду та пошкодив свій автомобіль, поміж іншого підтверджуються протоколом про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21.10.2025 року (справа № 216/5995/25) ОСОБА_1 визнаний винним за ст. 124 КУпАП за обставин, які мали місце 23 липня 2025 року о 20:30 годині у парковій зоні парку «Гданцівський» по вул. Гданцівській, 15к, у м. Кривому Розі. Обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є керування транспортним засобом, отже судом також встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ-2752-414», державний номерний знак НОМЕР_1 , та порушив вимоги п. п. 2.3б, 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України. Вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.01.2026 року. Твердження сторони захисту про недопустимість показань свідків, оскільки вони є суперечливими в частині об`єкта, на який наїхав ОСОБА_1 , в даному випадку є неспроможними, оскільки підтверджений сам факт руху транспортного засобу «ГАЗ-2752-414», державний номерний знак НОМЕР_1 , та керування ним ОСОБА_1 . Крім того, зазначення самого об`єкта - бордюру, каміння тощо - суттєво не відрізняються за розміром та в частині ознаки, що це є перешкодою. Крім того, свідки сторони захисту ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зазначили, що діти жбурляли палки чи каміння в автомобіль ОСОБА_1 , що у свою чергу могло слугувати мотивом їздити у громадському місці, по території парку, на автомобілі «Газель». Отже, на переконання апеляційного суду факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджений сукупністю доказів, які є належними та допустимими. Твердження апеляційної скарги, що посилання на притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 121 КУпАП створює упереджений негативний образ замість об`єктивного дослідження фактів конкретної події, є неспроможними. Оскільки факт притягнення до відповідальності за ст. 124 КУпАП може слугувати беззаперечним доказом того, що особа дійсно керувала транспортним засобом, з урахуванням одних тих самих обставин, дати та часу скоєння адміністративних правопорушень. Тобто єдиної події, яка містить в собі декілька складів адміністративного правопорушення. Крім того, апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, на відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо достовірності у апеляційного суду не виникає. Факт керування транспортним засобом на відеозаписі поліцейських не зафіксований, оскільки це є технічно неможливим через той факт, що працівників поліції викликано під час зухвалих дій ОСОБА_1 , які виразились у керуванні транспортним засобом у громадському місці в стані алкогольного сп`яніння. При цьому факт керування останнім транспортним засобом беззаперечно доведений з підстав, наведених вище. Апеляційним судом не виявлено такого порушення безперервності відеофіксування події, яке може тягнути за собою визнання доказу недопустимим, з урахуванням, поміж іншого, того, що ОСОБА_1 поводив себе зухвало та чинив перепони працівникам поліції, що призвело до затягування встановлення фактичних обставин та складання матеріалів про ряд адміністративних правопорушень. Доводи апеляційної скарги про неповну вказівку дати складання протоколу є слушними, однак не можуть вказувати на недопустимість протоколу як доказу, оскільки у протоколі зазначена дата його складання без зазначення року, однак під час опису фактичних обставин зазначена аналогічна дата, яка є повною, крім того, як вбачається з відеозапису поліцейських, протокол про адміністративне правопорушення складений в день події, що дає підстави для висновку, що датою складання протоколу є саме 23.07.2025 року. Всебічно дослідивши матеріали справи, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що він складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Отже, дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, відповідно до відеозапису поліцейських ОСОБА_1 оголошені виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння неодноразово, на що ОСОБА_1 відповів відмовою, мотивуючи тим, що він не перебував за кермом, наслідки відмови йому роз`яснені. На думку суду, вказана відмова є чіткою та беззаперечною, а тому факт відмови проходити огляд на стан сп`яніння, тобто порушення п. 2.5 ПДР України, є доведеним. Крім того, апеляційний суд зауважує, що встановлення ознак сп`яніння є суб`єктивним судженням поліцейського та не потребує проведення окремого огляду. Поліцейський за своїм внутрішнім переконанням під час спілкування із водієм може вбачати ознаки сп`яніння, що є безумовною підставою для вимоги про проходження відповідного огляду. Виявлення та оголошення ознак сп`яніння не є твердженням про стан сп`яніння водія, а вказує на необхідність проходження огляду для спростування або доведення перебування в стані сп`яніння, від якого ОСОБА_1 відмовився у передбаченому законом порядку, що ним не заперечується. Апеляційний суд також враховує те, що у своєму рішенні від 29 червня 2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom, заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». В процесі доказування вини доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для її виправдання. Отже, на підставі сукупності доказів поза розумним сумнівом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на вимогу поліцейського, що ним не заперечується та є обов`язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Інші доводи сторони захисту не вказують на порушення вимог закону, що б у свою чергу потягло визнання доказів недопустимими або вказувало на відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. На підставі викладеного апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Відповідно до положень частини 7 статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь-яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення апеляційному суду не надано. При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення апеляційний суд відповідно до вимог ст. 33 КУпАП враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке відрізняється підвищеною суспільною небезпекою та є одним із найнебезпечніших правопорушень на транспорті. Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, особу ОСОБА_1 , його поведінку під час фіксування правопорушення та ступінь його вини, вважаю необхідним та достатнім застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Таке стягнення буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових правопорушень. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , задовольнити частково. Постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати та постановити нову. Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 (шістсот п`ять) грн. 60 копійок. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ірина СВІЯГІНА