Постанова Дніпровський апеляційний суд № 233/5050/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2305/25 Справа № 233/5050/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Неміріча І.І., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 липня 2025 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, звільнено від сплати судового збору, - в с т а н о в и л а : постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28.07.2025 року встановлено, що близько об 11 год 10 хв., 01.09.2024 водій ОСОБА_2 , керуючи т.з. ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушив п. 2.5. ПДР України. Так, ОСОБА_2 інкриміноване вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. На зазначену постанову захисник адвокат Неміріч І.І., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання захисника про відкладення розгляду справи, з підстав перебування ОСОБА_1 на лінії зіткнення. Матеріали справи також не містять даних про належне повідомлення у відповідності до ст. 277-2 КУпАП, тож суд першої інстанції, відхиляючи клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив ОСОБА_2 права на належний розгляд справи, право на участь в розгляді справи та особистого подання пояснень у залі суду. Наголошує, що постанова суду першої інстанції ґрунтуються лише на припущеннях та твердженнях патрульної поліції, яке викладено у вигляді протоколу та відеозаписі. Зауважує, що до матеріалів справи долучено два відеозаписи, при цьому судом не надано уваги другому відео, яке знято із авто патрульної поліції. Так, постанова суду першої інстанції не містить відображення дослідження цих матеріалів як доказів, а у переліку матеріалів справи, у тексті постанови, посилання на відео відсутнє. Вказує, що матеріали справи не містять відомостей, що автомобіль був під керуванням ОСОБА_1 . Досліджений судом відеозапис не містить підтвердження що саме ОСОБА_2 був за кермом авто, саме цей відеозапис починається із огляду документів ОСОБА_2 вже в авто патрульної поліції. Інший відеозапис судом не досліджувався, не містить відображення у постанові, однак і він не містить беззаперечного підтвердження, що саме ОСОБА_2 керував транспортним засобом. Звертає увагу, що на зазначеному відеозаписі патрульним поліцейським озвучено лише про запах із порожнини рота, щодо іншої обставини патрульним поліцейським не було озвучено. Підставою для вимоги проходження медичного огляду в протоколі про адміністративне правопорушення було зазначено запах з порожнини рота та почервоніння очей. Однак, з відео неможливо встановити запах, а факт почервоніння очей не вбачається із наявного в матеріалах справи відео. ОСОБА_2 на відео веде себе адекватно, порушення мови та координації не вбачається. Стверджує, що із наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_2 не пропонувалось проходження огляну на стан сп`янінні на місці зупинки транспортного засобу, а одразу було запропоновано відвідати заклад охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 не надано відмови. Суд першої інстанції трактує жести військового як відповідь, однак об`єктивно така інформація не знаходить свого підтвердження. Наголошує, що у діях патрульного поліції вбачаються пряме спонукання до відмови особи у контексті заданих питань. Відеозапис не містить чіткої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. На таку пропозицію ОСОБА_2 не надав чіткої відмови, однак суд першої інстанції вважає за відмову «негативний» жест головою. Чинне законодавство не передбачає умови відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння жестом. Вказує, що у матеріалах справи відсутній акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу. Крім того, серед ознак алкогольного сп`яніння відсутня ознака «почервоніння очей». ОСОБА_1 у засідання апеляційної інстанції не прибув, при цьому належним чином повідомлений про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України"). Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи. За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи. Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке. За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону. Згідно положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні. Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом. Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані. Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження відповідного огляду. Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом та факт відмови водія від проходження огляду. Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №121015 від 01.09.2024; відеозаписом з бодікамери патрульного поліцейського; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.09.2024 виписаного на ім`я ОСОБА_2 ; актом прийому-передачі транспортних засобів від 01.09.2024; копією посвідчення водія виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 ; копією військового квитка виданого на ім`я ОСОБА_2 ; довідкою згідно з інформаційної підсистеми Національної поліції України, відповідно до якої ОСОБА_2 не притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов`язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Отже, факт керування транспортним засобом, підтверджується відеозаписом поліцейських, відповідно до якого о 10-30 годині, автомобіль ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 рухається по дорозі, за ним їде автомобіль патрульної поліції, після зупинки вказаного транспортного засобу, до нього одразу підійшов поліцейський, при цьому з автомобіля ніхто не виходив, інших осіб не було. Інший файл з відеозаписом поліцейських розпочинається о 10-33 годині, на якому зафіксоване спілкування працівника поліції із водієм ОСОБА_1 . Поміж іншого, ОСОБА_1 під час спілкування із працівником поліції жодного разу не зазначив, що не керував транспортним засобом, також в апеляційній скарзі сторона захисту не наводить особу, яка могла керувати транспортним засобом, ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 , враховуючи, що рух автомобіля зафіксований. Апеляційний суд вважає дані записи поліцейських, які відповідно до вимог КУпАП є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, є належними та допустимими доказами, сумніву в достовірності зафіксованих даних у суду не викликає. Твердження захисника про не дослідження судом другого файлу відеозапису, є хибним, оскільки суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що досліджений ним відеозапис поліцейських, тобто судом досліджені усі наявні записи, які надані при направлені протоколу до суду. Крім того, мотивуючи своє рішення суд посилається на обставини, які зафіксовані на двох файлах. Доводи захисника щодо порушення порядку проведення огляду є неспроможними, оскільки відповідно до відеозапису поліцейських, під час спілкування із водієм ОСОБА_1 , поліцейським виявлені ознаки сп`яніння, внаслідок чого висунуто вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння, за допомогою Драгер, тобто на місці зупинки транспортного засобу або проїхати в наркологічну лікарню. Відеозаписом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського вказав: «Та не, смисл ехать». Виходячи з наведеного, що поліцейським запропоновано пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, на зазначену вимогу ОСОБА_1 відповів прямою відмовою, яку не можна трактувати в інший спосіб. Разом з цим, захисник зазначає про спонукання поліцейського до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, що не знайшло свого підтвердження під час апеляційного перегляду та дослідження матеріалів справи. Щодо наведеної ознаки почервоніння очей, яка відсутня в переліку ознак сп`яніння, апеляційний суд вважає, це не є таким порушенням, яке тягне за собою скасування судового рішення або визнання докази недопустимими, оскільки виявивши інші ознаки сп`яніння, поліцейський виявив сумнів щодо стану сп`яніння водія, а тому мав підстави для вимоги ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. Доводи захисника, що ОСОБА_1 не мав ознак сп`яніння, які наведені поліцейським, та поліцейськими не складений акт огляду, не заслуговують на увагу, оскільки встановлення ознак сп`яніння є оціночним суб`єктивним судженням поліцейського під час спілкування із водієм, вимоги КУпАП та Інструкції щодо огляду водіїв на стан сп`яніння, не вимагають проведення окремого огляду для встановлення таких ознак. Встановлення таких ознак можливе під час спілкування із водієм за особистим судженням поліцейського, що в подальшому є підставою для проходження огляду, задля підтвердження або спростування перебування водія в стані сп`яніння. Отже, вимогами закону передбачена процедура проведення саме огляду водія на стан сп`яніння, якій передує встановленню ознак сп`яніння поліцейським, за своїм внутрішнім переконанням та критеріями. В даному випадку, ознаки сп`яніння наголошені водію ОСОБА_1 , а тому останній мав обов`язок на вимог поліцейського пройти відповідний огляд, від чого відмовився. В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.

282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом доведено, як факт зупинки транспортного засобу, факт керування автомобілем NISSAN NAVARA-SPORTбезпосередньо ОСОБА_1 , так і факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що є обов`язковою складовою інкримінованого йому адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року. Апеляційний суд не вбачає порушень порядку розгляду справи судом першої інстанції, з підстав проведення судового розгляду, при наявності клопотання про відкладення. Судом не порушено право на захист ОСОБА_1 , оскільки, з урахуванням дати надходження справи до суду, останній мав беззаперечну можливість прийняти участь у судовому засіданні особисто або в режимі відеоконференцзв`язку, надати письмові пояснення. Такі клопотання сторони захисту, апеляційний суд сприймає, як зловживання своїми процесуальними правами, з метою затягування розгляду справи задля можливості уникнути від адміністративної відповідальності. Вказана категорія справ, не передбачає, обов`язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні. Матеріалами справи підтверджено, про належне сповіщення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду справи щодо нього. Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано. Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу захисника адвоката Неміріча І.І., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 28 липня 2025 року щодо ОСОБА_2 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА