Постанова КГС ВС № 918/604/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Київ cправа № 918/604/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., представники учасників справи: позивача - Карплюк П. М., відповідачів - Павлюк М. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 (судді: Миханюк М. В. - головуючий, Крейбух О. Г., Колмис В. В.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 (суддя Політика Н. А.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 87 144 860,97 грн, В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень 1.1. У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго"/НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - ПрАТ "Рівнеобленерго") про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2024 № 0527-02041-ПП (далі - спірний договір) за період лютий-травень 2025 року у сумі 87 144 860,97 грн, з яких: 85 826 851, 23 грн - основний борг, 499 155,18 грн - 3% річних та 818 854,56 грн - інфляційні втрати. 1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 525, 526, 560, 610, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та умови спірного договору обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо здійснення в повному обсязі оплати за надані послуги у строки, встановлені умовами договору. 1.3. У відзиві на позовну заяву ПрАТ "Рівнеобленерго" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на таке: вимоги про стягнення заявленої суми за період з лютого по травень 2025 року за спірним договором не підлягають задоволенню, оскільки з 07.06.2024 було укладено договір № 0527-02041-ПП у новій редакції, який діє по теперішній час; зобов`язання за спірним договором від 01.01.2024 припинилися в кінці травня 2024 року оплатою відповідачем в повному обсязі рахунків-фактур та акта приймання-передачі послуги за травень 2024 року; оскільки 07.06.2024 НЕК "Укренерго" згідно з наказом № 343 та в силу вимог статей 633, 634 Цивільного кодексу України запропонувало договір у новій редакції до якого приєднався відповідач, а попередні договірні зобов`язання в травні 2024 відповідачем виконані в повному обсязі, то зобов`язання згідно зі спірним договором від 01.01.2024 в силу статті 599 Цивільного кодексу України припинилися; надання послуг та проведення оплати за лютий-травень 2025 року регулюються договором від 07.06.2024, а вимога позивача про стягнення коштів за цей період є передчасною; оскільки строк оплати за період лютий-травень 2025 року за договором від 07.06.2024 не настав, то у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України відповідач за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення позивача; розрахунок позивача за лютий-травень 2025 року за контррозрахунком відповідача є завищеним. 1.4. У серпні 2025року ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало до суду через систему "Електронний суд" заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ПрАТ "Рівнеобленерго" 122 392 864, 53 грн, з яких основана заборгованість у сумі 120 983 418,52 грн, 3% річних у сумі 590 591,45 грн та інфляційні втрати у сумі 818 854,56 грн. 1.5. 14.11.2025 від представника ПрАТ "НЕК "Укренерго" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги щодо стягнення заборгованості, в якому позивач просив закрити провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 120 983 418,52 грн відповідно до статті 231 господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок сплати відповідачем грошових коштів.

2. Короткий зміст судових рішень у справі 2.1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 120 983 418,52 грн на підставі статті 231 Господарського процесуального кодексу України внаслідок перерахування відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу. 2.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "Рівнеобленерго" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 470 941,86 грн - 3% річних, 818 854,56 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення з ПрАТ "Рівнеобленерго" 3% річних у сумі 119 649,59 грн відмовлено. 2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026, за результатами перегляду судового рішення в оскаржуваній частині щодо відмови у задоволенні позову, рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 залишено без змін. 2.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з розрахунком позовних вимог, позивач здійснив нарахування 3% річних виходячи із планових обсягів наданих послуг. Водночас, суди вказали на те, що для визначення суми 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов`язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги. Таким чином, суди дійшли висновку, що нарахування 3% річних на ті суми коштів, які не входять у вартість фактично наданих послуг, є безпідставним, оскільки зі змісту статті 625 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідальність у виді інфляційних втрат та 3% річних настає за невиконання існуючого грошового зобов`язання.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень 3.1. Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% річних у сумі 119 649,59 грн, ПрАТ "НЕК "Укренерго" у касаційній скарзі просить судові рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 господарського процесуального кодексу України, вказуючи на застосування судами норми права без урахування висновків Верховного Суду. Так, скаржник вважає, що в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 сформовано висновок про те, що: "при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць". При цьому даний висновок Верховним Судом сформовано щодо застосування додатку 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 " 309 (зокрема, щодо застосування пунктів 4.1, 6.2, 6.5. 10.1, 10.4 договору). З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21 як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України. Скаржник зауважує, що обов`язок з оплати планової вартості наданої послуги прямо передбачено договором (пункт 6.2 договору) , а відтак з цього приводу необхідно констатувати, що порушення строків (розмірів) сплати послуги є грошовим зобов`язанням відповідача, яке він повинен виконувати згідно умов договору та за порушення якого повинен нести правову відповідальність встановлену як договором так і чинним законодавством України, зокрема в частині сплати 3% річних та інфляційних втрат згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України. Заявник касаційної скарги вважає помилковим застосування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23, від 28.01.2026 у справі № 918/177/25 до правовідносин, які склалися у цій справі за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, оскільки у зазначених судом справах розглядався спір по іншому договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, відповідно до умов якого був встановлений інший порядок здійснення розрахунків за надану послугу та порядок здійснення розрахунків за обсяг наданої послуги (планової та фактичної наданої послуги). Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не врахувавши висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі N 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, натомість застосувавши практику Верховного Суду зазначену у постанові від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23, яка не може бути застосована до спірних у цій справі правовідносин, ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення яке підлягає скасуванню частково. 3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "Рівнеобленерго" просить відмовити в її задоволенні, а судові рішення залишити без змін, вказуючи, зокрема, на тому, що посилання ПрАТ "НЕК "Укренерго" на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справах, наведених у касаційній скарзі, не підлягають застосуванню судом у межах даної справи, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у зазначених справах, є відмінними від правовідносин, які склалися між сторонами у цій справі. Верховний Суд у постанові від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23 вже надав правову оцінку зазначеним висновкам, на які посилається ПрАТ "НЕК "Укренерго" та дійшов висновку про безпідставність їх застосування за відмінних договірних умов. На думку відповідача, оскільки у наведеній позивачем судовій практиці йдеться про умови інших договорів, що є відмінними від умов договору, укладеного між сторонами у даній справі, така практика не підлягає застосуванню судом. Натомість правова позиція Верховного Суду, сформована у постанові від 15.07.2025 у справі № 914/3621/23, підлягає застосуванню до договірних правовідносин, що виникли між сторонами за договором від 01.01.2024 № 0527-02041-ПП, оскільки умови цього договору є аналогічними тим, які були предметом аналізу Верховного Суду у зазначеній справі. ПрАТ "Рівнеобленерго" зазначає, що незважаючи на те, що договір передбачає поетапну оплату планової вартості послуги (пункт 6.2 договору), остаточний фактичний обсяг та вартість наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передач та фіксується у рахунках та актах приймання-передачі, розрахунок за які здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6.4 договору). Суд апеляційної інстанції з урахуванням положень укладеного між сторонами договору від 01.01.2024 № 0527-02041-ПП від 01.01.2024, дійшов вірного висновку, що для визначення суми 3% річних потрібно виходити саме із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов`язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги. Відтак при нарахуванні 3% річних до уваги потрібно брати вартість наданої послуги, що відображена в актах, адже такі дані відповідають вартості фактично наданих послуг, тобто відповідають вартості послуг, які реально були надані відповідачу. Проте згідно доданого до позову розрахунку, ПрАТ "Укренерго" здійснило нарахування 3% річних виходячи із планових обсягів наданих послуг.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду 4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково з огляду на таке. 4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що наказом від 03.10.2023 № 549 затверджено умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії (посилання на сторінку сайту НЕК "Укренерго" Договори | НЕК "УКРЕНЕРГО" (ua.energy). Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. Умови цього договору набирають чинності з 01.01.2024. Наказом від 07.06.2024 № 343 умови договору з передачі електричної енергії затверджено у новій редакції. 29.11.2023 ПрАТ "Рівнеобленерго" подано заяву-приєднання до договору про надання послуг з передачі електричної енергії. Листом НЕК "Укренерго" від 30.11.2023 № 01/65681 повідомлено про укладання договору про надання послуг з передачі електричної енергії із ідентифікатором договору № 0527-02041-ПП, дата акцептування 01.01.2024. 01.01.2024 між НЕК "Укренерго" (оператор системи передачі - ОСП) та ПрАТ "Рівнеобленерго" (користувач) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0527-02041-ПП (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з передачі електричної енергії користувачам системи передачі. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору. Сторонами у договорі передбачені, зокрема, такі умови: - відповідно до пункту 2.1 договору OCП безперервно надає послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору; - за змістом пункту 5.1 договору для розрахунків за цим договором використовуються плановий i фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передач (далі - KCП) на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КCП; - згідно з пунктом 6.2 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду; - відповідно до пункту 6.4 договору про надання послуг з передачі електричної енергії передбачено, що користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем; - згідно з пунктом 6.5 договору у разі виникнення розбіжностей за отриманим від OCП за попередній розрахунковий період актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті приймання-передачі послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППKO повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений цим договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважаться, що цей акт прийнятий без розбіжностей. У разі підтвердження розбіжностей ППKO надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюються в терміни та відповідно до вимог Правил врегулювання (додаток 10 до Правил ринку). Результати зміни обсягів наданої послуги відображаються в акті коригування; - у пункті 6.6 договору визначений розмір та порядок нарахування пені та штрафу, а також передбачено, зокрема, що у разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг по цьому договору, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви Користувача про повернення надлишку коштів). За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача; - відповідно до підпункту 1) пункту 7.1 договору ОСП має право отримувати від користувача своєчасну оплату за послугу; -- за змістом підпункту 2) пункту 9.3 договору користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за послугу на умовах, визначених цим договором; - згідно з пунктом 9.1 договору при невиконанні a6o неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України. 4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання умов договору позивачем формувались та направлялись ПрАТ "Рівнеобленерго" відповідні декадні рахунки, фактичні рахунки разом з актами приймання передачі послуги, які вдповідач мав оплачувати згідно з договірною системою платежів і розрахунків. Однак, всупереч договірним положенням, користувач допускав прострочення виконання своїх обов`язків щодо строків оплати вартості наданої послуги у період з лютого 2025 року по липень 2025 року включно, у зв`язку з чим ОСП реалізує своє право, передбачене законодавством України щодо нарахування, зокрема, 3% річних та інфляційних втрат. 4.4. Суди попередніх інстанцій частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, що є предметом касаційного оскарження, виходили з того, що незважаючи на те, що договір передбачає поетапну оплату планової вартості послуги (пункт 6.2), остаточний фактичний обсяг та вартість наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП та фіксується у рахунках та актах приймання-передачі, розрахунок за які здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6.4). Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що для визначення суми 3% річних потрібно виходити із обсягу фактично наданої послуги, оскільки зобов`язання зі сплати грошових коштів у відповідача виникає саме за фактично надані послуги. 4.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржені рішення та постанову у межах доводів і вимог касаційної скарги, визнає висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові про стягнення 119649,59 грн 3% річних передчасними і при цьому виходить із такого. 4.6. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України). Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 стаття 509 Цивільного кодексу України). Принцип належного виконання договору полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці. Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України). Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. 4.7. Як установили суди попередніх інстанцій у пункті 5.1 договору сторони передбачили, що для розрахунків за цим договором використовуються плановий i фактичний обсяги послуги. Плановий обсяг послуги визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передач (далі - KCП) на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну відповідну декаду розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги формується без урахування даних щодо обсягів експорту та/або імпорту електричної енергії. Фактичний обсяг послуги в розрахунковому періоді визначається відповідно до розділу XI КCП. Тобто використання планових обсягів, їх погодження з ОСП є обов`язком користувача за договором. Водночас, як уже зазначалося, порядок оплати планових обсягів послуг сторони передбачили у пункті 6.2 договору, відповідно до якого користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із такою системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду. Плановий обсяг послуги, що використовується для розрахунку планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду. У свою чергу фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається на підставі рахунків, актів приймання-передачі послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в Системі управління ринком, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку. Оплату вартості послуги після коригування обсягів та вартості послуг користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно) або акт приймання-передачі послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно). Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта приймання-передачі послуги та/або акта коригування до актів приймання-передачі послуги в паперовій формі, підписані власноручним підписом зі свого боку. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем (пункт 6.4 договору). Звідси плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів із моменту отримання акта приймання-передачі послуги. 4.8. Таким чином, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, на яку на обґрунтування підстави, визначеної у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилається скаржник у касаційній скарзі). 4.9. Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі) та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 10.04.2024 у справі № 913/211/23. 4.10. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій вказаних положень законодавства та умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії щодо моменту настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а також наведених правових висновків Верховного Суду не врахували та дійшли передчасних висновків про часткову відмову у задоволенні позову. 4.11. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. 4.12. Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (на яку посилався скаржник у касаційній скарзі)). 4.13. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18). 4.14. Оскільки внаслідок передчасного висновку про неправомірність нарахування і стягнення 3% річних при порушенні користувачем строків оплати за послугу за спірним договором суди попередніх інстанцій не здійснили належної оцінки поданих позивачем доказів щодо обґрунтованості здійснених ним нарахувань, тоді як Верховний Суд позбавлений права на такі дії, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про скасування ухвалених у справі рішення і постанови в оскарженій частині про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річниз у сумі 119 649,59 грн з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині. Під час нового розгляду справи суду необхідно належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок позовних вимог. 4.15. З урахуванням наведеного підтвердилася наявність підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та спростовуються протилежні доводи відповідача як необґрунтовані. 4.16. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду 5.1. За змістом частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 5.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, скасувати оскаржені рішення та постанову у справі в частині відмови у позові про стягнення 3% річних у сумі 119 649,59 грн та справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Розподіл судових витрат 6.1. Оскільки касаційну скаргу необхідно задовольнити, а справу в оскарженій частині передати на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 та рішення Господарського суду Рівненської області від 17.11.2025 у справі № 918/604/25 в частині відмови у позові Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" 3% річних у сумі 119 649,59 грн скасувати і в цій частині справу передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак