Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/33282/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 р. Справа № 520/33282/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., повний текст складено 12.03.26 по справі № 520/33282/25 за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Мністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №1808/25/1148 від 13.10.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до відомостей, що зазначені у витягу з рішення експертної команди ЦОФСО від 13.10.2025, розгляд скарги проводився заочно, без особи, лише за документами. Натомість, позивач був присутнім під час розгляду скарги і така скарга розглядалася очно. Вказує, що довідка №751 та виписка №4741 підтверджують перебування позивача на стаціонарному лікуванні в клініці саме з 29.09.2025 по 03.10.2025. Звертає увагу, що відповідно до листа, надісланого відповідачем 11.09.2025, позивача запрошено прибути до клініки ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ України» для проведення додаткового стаціонарного обстеження з подальшим очним оглядом. У витягу є п.27 «Оцінка критеріїв життєдіяльності» (самообслуговування, пересування тощо), що можливе лише при очному огляді. Вищезазначене свідчить про те, що розгляд скарги позивача відбувався очно, а зазначена у витягу інформація про заочний розгляд є недостовірною, тобто наявні недоліки у рішенні експертної команди. Стверджує, що відповідно до Наказу МОЗ № 2067 від 10.12.2024 витяг з рішення за скаргою повинен містити: дату та номер оскаржуваного рішення (п.1); відомості про уповноваженого представника скаржника (договір, свідоцтво адвоката); дату розгляду скарги та дату проведення оцінювання; заклад охорони здоров`я, на базі якого проводилося обстеження; конкретні діагнози. Зауважує, що у спірному витягу №1808/25/1148/ВП: зазначено лише дату та номер рішення за скаргою, що було прийнято за результатами розгляду скарги; відсутні дані про представника (скаргу було подано представником позивача, до скарги було додано договір про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю); відсутня дата розгляду скарги; відсутні відомості про заклад та конкретні діагнози, які вказують на те, що немає підстав визнати позивача особою з інвалідністю. Суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначені обставини щодо відповідності витягу формі, затвердженій Наказом №2067. Наголошує, що відповідно до п.14 ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» особам, які отримали ушкодження під час захисту Батьківщини, група інвалідності встановлюється без строку повторного огляду та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності. У рішенні суду першої інстанції підтверджується той факт, що відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.05.2024 серія 12 ААГ №320290, позивачу встановлено з 12.04.2024 ІІ (другу) групу інвалідності (захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини) на строк до 01.05.2025. Однак, на вищезазначені положення законодавства уваги звернено не було. Зазначає, що суд першої інстанції послався на дискреційні повноваження комісії та неможливість перевіряти медичну частину, але Верховний Суд у постановах від 11.09.2023 у справі №420/14943/21 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16 чітко вказав, що суд зобов`язаний перевіряти логічність, мотивованість, пов`язаність мотивів з нормами права та врахування всіх доказів. Вказує, що рішення суду першої інстанції не містить повного аналізу доказів позивача, зокрема, щодо порушень форми витягу та факту очного розгляду, не містить посилання на п.14 ст.7 Закону №2961-IV, чим порушено ст.242 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та не враховано практику ЄСПЛ (Suominen v. Finland). Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2024 №17, молодшого сержанта ОСОБА_1 , заступника командира бойової машини - командира механізованої роти Військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15.01.2024 №5-РС, звільнено у відставку за пунктом 2 підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі висновку постанови ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»). З 17.01.2024 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного (стяціонарного) хворого №1662 та №5184 діагноз позивача: дисциркуляторна атеросклеротична енцефалопатія I-II ст. з лікворно-венозною дистензією, вестибуло-атактичним, астенічним синдромами. Компресійно-ішемічна радикулопатія С4, C5, C6, L4, L5 (змішаний варіант), невропатія лівого малогомілкового нерва з парезом м`язів-розгиначів стопи, порушенням опорно-рухової функції хребта на тлі полісегментарного остеохондрозу хребта, протрузій міжхребцевих дисків С3-С4, С4-C5, L3-L4, L5-S1 кили диска L4-L5, відносного стенозу хребтового каналу на поперековому рівні. Стан після операції: видалення кили м/х диска L4-L5, задня транспедикулярна фіксація L3-L4-L5 конструкцією «NX Medical», 10.10.2023. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.05.2024 серія 12 ААГ №320290, позивачу встановлено з 12.04.2024 ІІ (другу) групу інвалідності (захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини) на строк до 01.05.2025. Дата чергового переогляду 12.04.2025. Рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 30.07.2025 №28/25/978/Р позивачу встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності. Не погоджуючись з рішенням від 30.07.2025 №28/25/978/Р, позивачем направлено скаргу до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». За результатами розгляду скарги, згідно медичної документації, враховуючи дообстеження у ДУ «Український державний науково-дослідний інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», м.Дніпро (виписка №4741) у пацієнта наявні легкі функціональні порушення, зумовлені захворюванням, що не дає підстав визнати особу особою з інвалідністю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338. Рішення експертної комісії скасовано. Рішення щодо встановлення інвалідності - не встановлено. Результати розгляду скарги позивача на рішення експертної команди, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», оформлені у вигляді: - протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148; - рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148. Не погоджуючись із рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що об`єктивних даних, які б засвідчували дефекти/вади/недоліки у реалізації експертною командою повноважень та процедури проведення оцінювання судом не виявлено, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі по тексту Закон №875-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Згідно з ч.1 ст.3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За змістом ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку. Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі по тексту Закон №2961-ІV; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За визначенням, наведеним в абз.4 ч.1 ст.1 Закону №2961-IV інвалідність міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Нормами статті 7 Закону №2961-IV встановлено, що залежно від ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, спричиненого стійким обмеженням повсякденного функціонування особи, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими порушеннями, при взаємодії із зовнішнім середовищем, особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Особам, які звертаються для встановлення інвалідності, зумовленої наявністю анатомічних дефектів та захворювань, при яких група інвалідності встановлюється без строку повторного оцінювання, а також особам з інвалідністю, у яких строк повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи настає після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково). Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності затверджуються Кабінетом Міністрів України з обов`язковим проведенням консультацій з громадськістю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30.08.2023 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12.09.2023 №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24.02.2022). У разі виявлення фактів необґрунтованого прийняття таких рішень визначено ініціювати їх перегляд у встановленому порядку та інформувати за наявності підстав відповідні правоохоронні органи. Також рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. Підпунктом «б» п.2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 №4170-IX (далі по тексту Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності. Згідно з абз. 1 п.1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів). Відповідно до абз.1-6 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності; документами, що підтверджують інвалідність повнолітнім особам, є: - видані до 31 грудня 2024 року органами медико-соціальної експертизи виписки/довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формами, затвердженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; - витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо встановлення інвалідності за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; - рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, на підставі таких рішень, є законними і чинними, прирівнюються до рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, документів, виданих на підставі таких рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю прав, статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених законами України Про військовий обов`язок та військову службу та Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на весь термін дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування; - особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування особи за власним бажанням (за зверненням опікуна - у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності); На період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні перелік причин неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи визначається Кабінетом Міністрів України. Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 15.11.2024 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі по тексту Постанова №1338; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності. Згідно з п.2 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі по тексту - Положення №1338) експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я). За приписами п.3 Положення №1338 експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи". Підпунктом 6 п.9 Положення №1338 встановлено, що експертні команди встановлюють групи (підгрупи) інвалідності, фіксують причини та час її настання відповідно до підтверджувальних документів. Пунктом 16 Положення №1338 визначено, що члени експертних команд діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів команди, вільного обговорення і вирішення питань, об`єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій. Доброчесність є одним із визначальних принципів адміністраторів та членів експертних команд, діяльність яких спрямована на забезпечення національних інтересів України, сприяння та реалізації прав та законних інтересів людини і громадянина, підтримання позитивного іміджу держави. До доброчесної поведінки належать: пріоритет службових інтересів, компетентність, прозорість, нерозголошення конфіденційної інформації (конфіденційність), коректність та ввічливість. Пріоритет інтересів передбачає свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та державним пріоритетам, обов`язок старанно діяти виключно в інтересах роботи. Адміністратори та члени експертних команд мають діяти неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-якого громадянина, незалежно від своїх політичних, ідеологічних, релігійних та інших особистих поглядів або переконань, зокрема: ніколи не вдаватися до несправедливої дискримінації, виявляючи особливу прихильність або віддаючи перевагу будь-кому; однаково ставитися до усіх громадян, не допускати, щоб особиста упередженість або тиск з боку могли позначитися на об`єктивності зроблених оцінок і прийнятих рішень. Згідно з п.17 Положення №1338 основною формою роботи експертних команд є розгляд, участь в якому окремими членами може бути дистанційною відповідно до вимог, визначених Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи", та з використанням технічних засобів електронних комунікацій, що забезпечують дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних. Відповідно до п.8 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі по тексту - Порядок №1338) оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди). Пунктом 14 Порядку №1338 визначено, що оцінювання проводиться з використанням електронної системи після початку її функціонування та електронної системи охорони здоров`я. У разі відсутності технічної можливості використовувати електронну систему, інформація про яку оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОЗ, розгляд справ здійснюється із застосуванням паперового документообігу з урахуванням таких особливостей: направлення на оцінювання, протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди оформлюються в паперовій формі. Форми зазначених документів затверджуються МОЗ; направлення на оцінювання власноручно підписується лікарем, який направив на оцінювання, та скріплюється печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), в якому працює такий лікар; протоколи розгляду експертною командою та рішення експертної команди власноручно підписуються усіма членами експертної команди та скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (за наявності), на базі якого функціонує відповідна експертна команда; рішення експертної команди та зазначені документи підлягають внесенню до електронної системи не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після появи технічної можливості. Обсяг інформації для оцінювання та джерел її здобуття сформульований у п.п.21-22 Порядку №1338. Згідно з п.23 Порядку №1338 на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: 1) загальне захворювання; 2) інвалідність з дитинства; 3) нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); 4) професійне захворювання; 5) травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; поранення чи інші ушкодження здоров`я одержані під час антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України; одержані під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянської та Другої світової воєн та в повоєнний період; пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав; пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків; одержані внаслідок політичних репресій; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; поранення, травми, каліцтва, контузії чи інші ушкодження здоров`я, отримані під час участі у Революції Гідності; пов`язані із забезпеченням проведення антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України; одержані під час виконання службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, Служби судової охорони; пов`язані з проходженням військової служби, служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, СБУ, інших військових формуваннях; одержані в результаті нещасного випадку (гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), пов`язаного з проходженням військової служби або виконанням службових обов`язків; 6) захворювання: пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; пов`язані з роботами з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку; 7) поранення чи інше ушкодження здоров`я, одержані від вибухонебезпечних предметів; 8) захворювання або інші ушкодження здоров`я, пов`язані з позбавленням особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Відповідно до п.31 Порядку №1338 під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я. У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи. За правилом п.32 Порядку №1338, якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ. Строк, протягом якого експертній команді подаються результати такого обстеження, не може перевищувати 60 календарних днів з моменту направлення на додаткове медичне обстеження. Згідно з п.34 Порядку №1338 експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних. Відповідно до п.35 Порядку №1338 рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі. Розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (п.36 Порядку №1338). Відповідно до п.37 Порядку №1338 протокол розгляду справи експертної команди містить таку інформацію: 1) форма проведення розгляду; 2) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) кожного члена експертної команди, який проводить оцінювання, з відміткою, хто є головуючим у справі; 3) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, щодо якої проводиться оцінювання; 4) прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) інших осіб, які присутні під час розгляду; 5) спосіб участі кожної особи в розгляді; 6) думка кожного члена експертної команди щодо кінцевого рішення, яке повинно бути прийнято за результатами проведення оцінювання; 7) рішення, яке прийнято експертною командою за результатами проведення оцінювання; 8) інша інформація, визначена МОЗ. Пунктом 40 Порядку №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках), фіксації причин та часу настання відповідно до документів, що підтверджують цей факт, та періоду, на який його встановлено; наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному сторонньому догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації (у тому числі засобів для пересування з електроприводом) та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 «Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я»; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого. У разі проведення оцінювання особи, якій раніше було встановлено інвалідність, у рішенні експертної команди датою встановлення інвалідності зазначається дата, до якої було встановлено інвалідність за результатами останньої експертизи, але не більше ніж за три роки, при цьому в разі прийняття рішення про зміну (невстановлення) групи інвалідності датою зміни (невстановлення) групи інвалідності вважається дата прийняття рішення експертною командою. Згідно з п.53 Порядку №1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Пунктом 57 Порядку №1338 визначено, що рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій можуть бути оскаржені особами, стосовно яких їх прийнято (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або в судовому порядку. Відповідно до п.59 Порядку №1338 розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи. Згідно з п.65-1 Порядку №1338 скарга не підлягає розгляду за умови наявності ознак, визначених статтею 45 Закону України «Про адміністративну процедуру». Пунктом 67 Порядку №1338 визначено, що експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи. За правилами п.68 Порядку №1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника) (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання. За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення; скасування оскарженого рішення; формування нового рішення щодо результату оцінювання. Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису. Критерії встановлення інвалідності також затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі по тексту - Критерії інвалідності №1338; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п.8 Критеріїв інвалідності №1338 підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах. Відповідно до п.10 Критеріїв інвалідності №1338 особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III). З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що процес ухвалення рішення експертною командою передбачає чітку та структуровану процедуру, спрямовану на забезпечення об`єктивності, прозорості й точності. У даній справі спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок незгоди позивача з рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148. Так, за результатами розгляду скарги, згідно медичної документації, враховуючи дообстеження у ДУ «Український державний науково-дослідний інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», м.Дніпро (виписка №4741) у пацієнта наявні легкі функціональні порушення, зумовлені захворюванням, що не дає підстав визнати особу особою з інвалідністю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338. Рішення експертної комісії скасовано. Рішення щодо встановлення інвалідності - не встановлено. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів враховує, що експертна команда обґрунтувала прийняте рішення відповідача від 13.10.2025 №1808/25/1148, посилаючись на: основний діагноз при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021 (М42.10 остеохондроз хребта у дорослих, множинні відділи хребта); ускладнення основного діагнозу при направленні особи на оцінювання (G54.4 ураження попереково-крижових корінців, не класифіковані в інших рубриках); супутні діагнози при направленні особи на оцінювання відповідно до НК 025:2021 (М23.20 ураження меніска у зв`язку зі старим розривом або ушкодженням, множинні локалізації; G93.4 енцефалопатія, неуточнена). Суд відмічає, що рішення відповідача від 13.10.2025 №1808/25/1148 містить достатній обсяг мотивів у сфері медичної справи, оскільки у рішенні наведено: клінічне обґрунтування; повний перелік діагнозів за національним класифікатором НК 025:2021; оцінку здатності до семи основних видів життєдіяльності із зазначенням ступеня обмеження по кожному з них; рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю. За цим, посилання позивача на те, що у спірному рішенні відповідача від 13.10.2025 №1808/25/1148 відсутні відомості про конкретні діагнози, які вказують на те, що немає підстав визнати позивача особою з інвалідністю, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю. У матеріалах справи відсутні докази того, що експертна команда оцінювання відповідача під час огляду позивача не взяла до уваги чи не дослідила медичні документи, які містились у медичній справі та надавались позивачем під час процедури огляду, та які мають очевидні розбіжності із дослідженими документами експертною командою. При цьому, колегія суддів враховує, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, в яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку з медичних критеріїв, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи лише в межах дотримання процедури прийняття цього рішення. Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 26.09.2018 у справі №817/820/16, від 17.12.2018 у справі №819/3211/15, від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 30.11.2020 у справі №200/14695/19-а, від 30.04.2021 у справі №160/12235/19, які підлягають врахуванню колегією суддів, відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України. Щодо посилання позивача на те, що відповідно до ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» особам, які отримали ушкодження під час захисту Батьківщини, група інвалідності встановлюється без строку повторного огляду та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, колегія суддів зазначає, що довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.05.2024 серія 12 ААГ №320290, якою позивачу встановлено з 12.04.2024 ІІ (другу) групу інвалідності (захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини) на строк до 01.05.2025 з датою чергового переогляду 12.04.2025, не є предметом спору в даній справі. Доказів його оскарження та/або скасування матеріали справи не містять. Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.16 ст.7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (оцінювання повсякденного функціонування особи) (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище першої групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам проводиться на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду. Колегія суддів звертає увагу, що буквальний зміст вказаної правової норми свідчить, що для застосування її вимог необхідним є отримання особою принаймні одного з таких ушкоджень, які призвели до: необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин); необоротної втрати органу; повної стійкої втрати органом його функцій. Проте, матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача таких ушкоджень, що призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин) та/або необоротної втрати органу, або повної стійкої втрати органом його функцій, а тому посилання позивача на норми статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» є безпідставними. Стосовно посилань апелянта на недоліки рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148, оскільки в ньому недостовірно зазначено про заочний розгляд скарги, замість очного, а також відсутні дані про представника (скаргу було подано представником позивача) та відсутня дата розгляду скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У вимірі сформульованих у ч.2 ст.2 КАС України критеріїв правомірності управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації обставина порушення суб`єктом владних повноважень процедури реалізації управлінської функції сама по собі може бути підставою для визнання протиправним прийнятого за наслідками такої процедури оскарженого рішення (діяння) суб`єкта владних повноважень (котре стосується прав (інтересів) конкретного учасника суспільних відносин, погіршуючи його правове становище) у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст та суть прийнятого рішення. Водночас із цим, певні дефекти адміністративного акту можуть пов`язуватись не із змістом рішення суб`єкта владних повноважень, а стосуватися суто процедури ухвалення рішення суб`єкта владних повноважень. Окреслені дефекти можуть призводити до двох прямо протилежних наслідків, а саме: або унаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді індивідуальний акт органу публічної адміністрації є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, за загальним правилом саме по собі порушення процедури перевірки чи прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом. Суд наголошує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу виключно з формальних підстав не забезпечує належного балансу між принципом правової стабільності та принципом справедливості. У зв`язку з цим ключовим аспектом при оцінці процедурних порушень є співвідношення двох фундаментальних засад: з одного боку - принципу про те, що протиправні дії не породжують правомірних наслідків, а з іншого - принципу, за яким суто формальне порушення процедури не може зумовлювати скасування рішення, яке є правильним по суті. Межа між істотним і неістотним порушенням процедури полягає у з`ясуванні того, чи могло б бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень, якби він дотримався усіх формальних вимог процедури. Якщо відповідь негативна, таке порушення не може вважатися істотним. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.04.2020 у справі №813/1790/18. У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №820/3914/17: 1) саме по собі порушення процедури прийняття акту адміністративного органу може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення; 2) певні дефекти адміністративного акту можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі); 3) саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом; 4) виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акту необхідно розуміти не як вимоги до самого акту, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття; 5) дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним; 6) стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність; 7) у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості; 8) ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні ді За змістом правових висновків постанови Верховного Суду від 20.02.2026 у справі №280/4630/25: 1) відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.03.2020 у справі №240/7133/19, від 25.09.2018 у справі №804/800/16 та від 26.09.2018 у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності; 2) предметом судового перегляду у даній категорії спорів є перевірка дотримання суб`єктом владних повноважень порядку ухвалення оскаржуваного рішення; 3) оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас принцип «належного урядування» зобов`язує Центр оцінювання не просто констатувати відсутність підстав для встановлення інвалідності, а навести у рішенні чіткі мотиви. Відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акту (ч.2 ст.2 КАС України). Тож, вимога про умотивованість письмового правового акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є базовою (засадничою) гарантією дотримання органом публічної адміністрації процедури «належного урядування» у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Судом установлено, що рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148 дефектів неумотивованості не містить, оскільки в рішенні наведено клінічне обґрунтування стану здоров`я позивача та підстави для не визнання позивача особою з інвалідністю згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338. Вказане означає, що рішення суб`єкта владних повноважень прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), як того вимагає п.3 ч.2 ст.2 КАС України. Доводів про відхилення відповідачем хоча б будь-якого медичного документа позов та апеляційна скарга не містить. Підсумовуючи викладені вище міркування, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148 є умотивованим, відповідає критеріям за ч.2 ст.2 КАС України та не містить процедурних дефектів, які б давали підставу для його скасування. У зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували суттєві недоліки у реалізації експертною командою повноважень у процедурі проведення оцінювання, що могли би бути підставою для висновку про дефектність прийнятого рішення, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.10.2025 №1808/25/1148. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції не містить повного аналізу доказів позивача, зокрема, щодо порушень форми витягу та факту очного розгляду, не містить посилання на п.14 ст.7 Закону №2961-IV, чим порушено ст.242 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та не враховано практику ЄСПЛ (Suominen v. Finland). В аспекті оцінки аргументів учасників справи колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). За цим, посилання апелянта на те, що рішення суду першої інстанції не містить повного аналізу доказів позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 по справі № 520/33282/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий