Постанова 4850 № 200/9886/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року справа №200/9886/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2026 року у справі № 200/9886/25 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Галан Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И В : Галан Олена Олексіївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) про: - визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.02.2025 по 04.12.2025; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.02.2025 по 04.12.2025 у розмірі 224889,70 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2026 року позов задоволено частково: - стягнуто з НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 48954 грн 36 коп (без урахування обов`язкових платежів та податків); - у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина НОМЕР_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень. Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права. Апелянт зазначив, що індексація грошового забезпечення не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, тому не підпадає під дію ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та статей 116, 117 Кодексу законів про працю України. Крім того, суд має застосовувати принцип співмірності при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року № 716/9584/15-ц, Верховного Суду в додатковому рішенні від 25 січня 2019 року (справа № 9901/350/18), у додатковій постанові від 12 вересня 2018 року (справа № 810/4749/15), у постанові від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17) та у постанові Великої Палати у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа № 826/1216/16). Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивачем не доведений факт складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення, виходячи з наступного. За витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 07.02.2025 № 141-ОС позивача з виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення з 08.02.2025. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі №200/3324/25, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025, позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, зокрема: Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2022 рік, який складав 2481,00 грн, встановленого Законом України Про державний бюджет України на 2023 рік, який складав 2684,00 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати та підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання та фактично виплаченої грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 10.11.2022 по 19.05.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. 4 грудня 2025 року, на виконання вказаного рішення суду, відповідачем виплачено позивачу суму грошового забезпечення у розмірі 58030,21 грн (за вирахуванням комісії банку), що підтверджується платіжною інструкцією від 03.12.2025 № 10033. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_3 від 29.01.2026 № 35 про грошове забезпечення ОСОБА_1 середньоденне грошове забезпечення (грудень 2024 року - січень 2025 року) 807,68 грн. Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне. За ст. 116 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. За ст. 117 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників. Аналіз чинної практики Верховного Суду дає достатні правові підстави суду виснувати, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, але з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, доцільно застосовувати норми статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців. Ураховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не установлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, то правильним є висновок про можливість застосування норм статей 116, 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби, зокрема, й в Державній прикордонній службі України. Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.07.2020 у справі №400/2884/18, від 22.06.2023 у справі № 380/152/20. В питанні відшкодування позивачу середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, суд застосовує норми загального законодавства, а саме ст.ст. 116, 117 КЗпП України. Щодо визначення розміру середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні. Питання про обчислення середнього заробітку (середньої заробітної плати) унормовані Порядком обчислення середньої заробітної плати, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок №100). Відповідно до змісту абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з положеннями пункту 5 Порядку № 100 установлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи саме з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у передбачених чинним законодавством випадках - на число календарних днів за цей період. Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. Абзацом 3 пункту 8 Порядку № 100 установлено, що у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) Пунктом 7 Порядку № 260 передбачено, що середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата. Отже, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення військовослужбовця, слід виходити з числа календарних днів за цей період. Вказаний висновок судом постановлено за результатами аналізу постанов Верховного Суду щодо подібних за змістом правовідносин: від 21.11.2018 справа №808/928/16, від 17.01.2019 справа № 805/2706/17-а, від 18.04.2019 справа № 806/889/17, від24.07.2019 справа № 805/3167/18-а. Тобто, із системного аналізу наведених норм статей 116 та 117 КЗпП України, Порядку № 100, можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства нарахування середнього грошового забезпечення за весь період затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням, а середньоденне грошове забезпечення військовослужбовців обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки відповідача середньоденне грошове забезпечення позивача у грудні 2024 року - січні 2025 року) становило 807,68 грн. При цьому, суд першої інстанції невірно встановив обставини справи та зазначив, що відповідно до цієї ж довідки середньоденне грошове забезпечення позивача становило 751,14 грн. Апеляційний суд зазначає. що суд першої інстанції при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунок при звільненні помилково врахував суму з графи податок з доходів фізичних осіб, військовий збір, замість графи середньоденний розмір грошового забезпечення. Отже, суд першої інстанції, внаслідок цього невірно визначив суму середньоденного грошового забезпечення позивача та, відповідно, й суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23 щодо чинної редакції статті 117 КЗпП України дійшла наступних висновків щодо наявності підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок. Період нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. Розрахунок апеляційного суду наступний. Позивача звільнено зі служби з 08.02.2025, саме у цей день відповідач мав провести з позивачем повний розрахунок. Отже, датою початку перебігу прострочення розрахунку з позивачем при звільненні є наступний день після звільнення - 09.02.2025. Виплату позивачу належних при звільненні сум грошових коштів було здійснено відповідачем 4 грудня 2025 року на виконання рішення суду у справі № 200/3324/25. Тобто, період затримки розрахунку з 09.02.2025 по 03.12.2025. Отже, апеляційний суд враховує, що у цій справі період з 09.02.2025 врегульовано нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Водночас, у межах цієї справи належить встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Отже, враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо спірного періоду, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, та застосуванням принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. При цьому, враховуючи зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, спірний період становить - з 09.02.2025 по 09.08.2025, в редакції статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2025 по 09.08.2025 складає 182 календарних днів. Згідно з довідкою про доходи від 29.01.2026 № 35, наданою відповідачем, розмір середньоденного грошового забезпечення становить 807,68 грн. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 807,68 грн х 182 = 146997,76 грн. Загальна сума отриманих позивачем виплат, які були виплачені відповідачем на виконання рішення суду становить 58030,21 грн. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц зазначено, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір відшкодування, визначеного статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, і те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника і роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

1. Розмір простроченої заборгованості роботодавця стосовно виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2. Період затримки (прострочення) виплати цієї заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

3. Ймовірний розмір майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.

4. Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, установлених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в незалежності від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи. Так, застосовуючи у цій справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, слід врахувати наступні обставини. Отже, розрахована апеляційним судом сума середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.02.2025 по 09.08.2025 в сумі 146997,76 грн, є неспівмірною і непропорційною у порівнянні з розміром заборгованості відповідача з виплати належних позивачу при звільненні сум 58030,21 грн). Коефіцієнт істотності частки, порівняно із середнім заробітком (середнім грошовим забезпеченням) позивача за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із загального розміру несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення складає 39,47% (58030,21 * 100/146997,76). Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки, розраховується наступним чином: 807,68 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 39,47% (коефіцієнт істотності частки) = 318,79 грн. (середньоденна сума відшкодування з урахуванням істотності частки) х 182 (днів затримки розрахунку) = 58019,78 грн. Враховуючи принцип справедливості та співмірності, апеляційний суд вважає, що сума, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а саме, середня зарплата за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 09.02.2025 по 09.08.2025 становить 58019,78 грн. На підставі викладеного, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, наявні підстави для зменшення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача із застосуванням принципу співмірності, апеляційний суд дійшов висновку про: - стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за затримку у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 09.02.2025 по 09.08.2025 в сумі 58019,78 грн (без урахування обов`язкових платежів та податків). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, при цьому, в порушення норм матеріального та процесуального права, невірно визначив суму, яка підлягає стягненню з врахуванням принціпів співмірності та пропорційності, тому рішення суду підлягає зміні в мотивувальній та резолютивній частинах, враховуючи висновки та розрахунки сум, здійснені судом апеляційної інстанції. Щодо посилання апелянта на застосування принципу співмірності при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, враховуючи чисельну практику Верховного Суду, то апеляційний суд зазначає, що в цій справі враховано зазначену практику з цього питання касаційного суду та застосовано принцип співмірності. Щодо розподілу судових витрат. За ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. За ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Позивачем у підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано такі докази: ордер на надання правничої допомоги серія АО № 1166369 ОСОБА_1 адвокатом Галан О. О. на підставі договору про надання правової допомоги від 21.03.2025 № 21/03; договір про надання правової допомоги від 21.03.2025 № 21/23, де викладено зобов`язання адвоката Галан О. О. надати клієнту ( ОСОБА_1 ) правову допомогу в адміністративній справі про перерахунок грошового забезпечення від прожиткового мінімуму та стягнення середнього заробітку. Вартість послуг 3000,00 грн при зверненні до суду першої інстанції; акт виконаних робіт складений 08.12.2025 до договору про надання правничої допомоги від 21.03.2025 № 21/23, де визначено фіксований розмір оплати 3000,00 грн. Факт оплати за договором від 21.03.2025 № 21/23 на суму 3 000,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією від 05.12.2025 № 383142946126.128. За ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; За частиною 7 ст 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідна заява, викладена за текстом позову й додано усі, підтверджуючі документи. Віцдповідно до ст 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення й у постановах Верховного Суду від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 18.05.2022 (справа №640/4035/20), 23.02.2023 (справа № 640/37534/21). Тобто, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Відповідач виклав заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу адвоката, з огляду на недоведеність факту складності справи та виконаних адвокатом робіт. Суд, зі свого боку, наведені аргументи не вважає переконливими, оскільки розмір витрат, сплачений позивачем не є надмірним та цілком узгоджується зі складністю справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2026 року у справі № 200/9886/25 за позовом Галан Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - змінити в мотивувальній та резолютивній частинах, враховуючи розрахунки сум, здійснені судом апеляційної інстанції. Абзац другий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 лютого 2026 року у справі № 200/9886/25 змінити та заначити період та суму «з 09.02.2025 по 09.08.2025 в сумі 58019,78 грн (п`ятдесят вісім тисяч дев`тнадцять гривень 78 копійок)» замість «у сумі 48 954 (сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 36 коп.». В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Повний текст постанови складений 20 травня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.А. Блохін Е.Г. Казначеєв