Постанова 4851 № 480/4683/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 р.Справа № 480/4683/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, по справі № 480/4683/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту ГУНП в Сумській області, відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті їй одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити їй одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на її користь середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 31 березня 2021 року по день фактичного розрахунку. Крім того, просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено при звільненні одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», чим допущено протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом зобов`язання ГУНП у Сумській області нарахувати та виплати спірну допомогу, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні передбачені статтею 117 КЗпП України підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплати з 31.03.2021 по день фактичного розрахунку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 480/4683/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондрат`єва, 23, код ЄДРПОУ 40109777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, передбачену частиною другою статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги у сумі 5000 гривень, з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів при виплаті. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру суми компенсації середнього заробітку за час затримки у виплаті одноразової грошової допомоги з 31.03.2021 по день фактичного розрахунку, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 480/4683/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги за період з 31.03.2021 по день фактичного розрахунку. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах розмір компенсації має бути зменшено, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за увесь час затримки з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Звернула увагу, що встановивши розмір компенсації, передбаченої ст. 117 КЗпП, у сумі 5000,00 грн судом першої інстанції не наведено будь-яких розрахунків, не вмотивовано відповідність встановленого розміру присудженої ним суми середнього заробітку за час затримки розрахунку принципам розумності, справедливості та пропорційності, чим порушено права позивача на справедливий судовий розгляд, а також на отримання належної суми компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю. На підтвердження своєї правової позиції вказано, що починаючи з 21.08.2020 у відповідача відсутній обов`язок здійснювати виплати грошової допомоги при звільненні в день звільнення поліцейського, оскільки за нормами пункту 8 розділу VI Порядку та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Порядок № 260), який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, така допомога на відміну від виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські, на відміну від порядку, який визначено статтею 116 КЗпІІ України, яка є загальною до спірних відносин, у відповідача відсутній обов`язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського. Враховуючи, що після звільнення позивача зі служби в поліції з 31.03.2021 року, одноразова грошова допомога була виплачена 30.07.2021 в повному розмірі в сумі 42695,14 грн та з дотриманням строку та порядку визначеного пунктом 8 розділу VI Порядку № 260, стверджує про відсутність підстав для задоволення позову, у тому в частині застосуванні до спірних правовідносин ст.ст.116, 117 КЗпП шляхом стягнення з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги у сумі 5000 грн. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рапорту від 02.03.2021 позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 31.03.2021 на підставі наказу ГУНП в Сумській області від 25.03.2021 № 115о/с. Обчислена відповідачем згідно з постановою КМ України від 17.07.1992 № 393 вислуга років служби позивача в органах внутрішніх справ України та органах поліції в календарному обчисленні склала 13 років 07 місяців 13 днів. 27 квітня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату належної їй одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а також середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової допомоги з 31.03.2021 по день фактичного розрахунку. Листом ГУНП в Сумській області від 11.05.2021 № 794/04/29/п-169-254 позивача повідомлено, що кошти для виплати одноразової грошової допомоги поліцейським ГУНП в Сумській області, які звільнені зі служби в поліції в період з 18.03.2021 по 17.04.2021, Національною поліцією України не виділялися. Зазначено, що після надходження коштів з Національної поліції України одноразова грошова допомога при звільненні буде перерахована позивачу. Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, остання звернулася до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності ГУНП в Сумській області щодо невиплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 13 календарних років служби, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, з огляду на наявність у позивача права на отримання спірної допомоги. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги, з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів при виплаті, починаючи з 01.06.2021 (дата звернення до суду) по 16.08.2021 (дата ухвалення рішення суду), суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин ст.ст.116, 117 КЗпП, оскільки відповідачем не було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні. При цьому, суд керуючись принципами співмірності та пропорційності суд зменшив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню до 5000 грн. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визначення розміру суми компенсації середнього заробітку за час затримки у виплаті одноразової грошової допомоги з 31.03.2021 по день фактичного розрахунку. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. З аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо) Вказані норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства усіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року N 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС, від 06.04.2016, № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок № 260). Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260", який набрав чинності з 21 серпня 2020 року, внесено зміни до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року N 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" (далі - наказ МВС № 539), внаслідок чого Порядок № 260 доповнено розділом VI. Водночас цим наказом виключено пункт 23 розділу І Порядку № 260, яким було передбачено, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Відповідно до вимог пункту 2 розділу VI Порядку № 260 з урахуванням змін, внесених наказом МВС № 539, поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Пунктом 8 розділу VI Порядку № 260 передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що з 21.08.2020, змінено порядок обчислення та строки виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні. Колегія суддів зазначає, що враховуючи дату звільнення позивача зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (31.03.2021), застосуванню при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні підлягають норми Порядку № 260 з урахуванням змін, внесених наказом МВС № 539, за якими обов`язок виплати спірної допомоги у відповідача виникає не з дня звільнення з поліції, а не пізніше двох місяців з дня його звільнення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження. При цьому лише факт відсутності коштів надає можливість відповідача виплатити спірну допомогу протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження. Таким чином нормами спеціального законодавства, якими у спірних відносинах є положення Порядку № 260, передбачено інший термін для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ніж статтею 116 КЗпП України, яка у цих відносинах є загальною в частині визначення дати кінцевого розрахунку з позивачем щодо виплати спірної допомоги та відмінною від положень вказаного Порядку. Проте, спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, за речове майно, які не є складовими грошового забезпечення), у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 далі - КЗпП в частині, що не суперечить спеціальному законодавству. В той же час такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України, які можуть та повинні бути застосовані до спірних відносин. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 по справі № 806/1899/17, від 04.12.2019 по справі № 825/66/16. Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Для захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору. Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення. Колегія суддів враховує, що Верховний суд України у постанові від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, усуваючи розбіжності у застосуванні касаційними судами вищезазначених норм матеріального права, виклав таку правову позицію: Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум, яка є обов`язковою для суду апеляційної інстанції при вирішенні цього спору. З наявної в матеріалах справи банківської виписки АК «ПРИВАТБАНК» колегією суддів встановлено, що лише 30.07.2021 ГУНП у Сумській області ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 42695,14 грн, в той час як звільнено її зі служби в поліції 31.03.2021, що зумовило її звернення 27.04.2021 спочатку до відповідача з проханням виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової допомоги з 31.03.2021 по день фактичного розрахунку, а в подальшому до суду (01.06.2021). Колегія суддів зазначає, що спір щодо розміру виплаченої одноразової грошової допомоги між сторонами відсутній, виплата допомоги відбулася 30.07.2021, тобто через чотири місяця після звільнення, що з урахуванням пункту 8 розділу VI Порядку № 260, та ненадання доказів відсутності надходження коштів для такої виплати пізніше спливу двох місяців з дня звільнення ОСОБА_1 дає підстави стверджувати про несвоєчасність здійснення відповідачем на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні. Лист ГУ НП у Сумській області від 16.04.2021 № 700/117/04/29-2021, адресований заступнику Голови Національної поліції України полковнику поліції Василю Тетері, «Про додаткову потребу в коштах на оплату праці» жодним чином не підтверджує обставини відсутності у відповідача коштів для виплати позивачу спірної допомоги протягом встановлених строків, визначених п. 8 розділу VI Порядку №

260. Враховуючи, що непроведення з вини власника, або уповноваженого ним органу, розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, у позивача наявне право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби, внаслідок доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України підлягають відхиленню. З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 24.10.2011 № 6-39цс11, від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, а також постановах Верховного Суду від 04.04.2018 по справі № 524/1714/16-а, від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18, при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку, слід взяти до уваги такі фактори, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Відповідно до абзацу першого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно з п.20 розділу І Порядку № 260 за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Враховуючи вищевикладені положення, при обчисленні розміру середньоденного грошового забезпечення поліцейського, слід виходити з числа відпрацьованих календарних днів за цей період. Як зазначалось вище, днем звільнення позивача зі служби є 31.03.2021, тобто двома попередніми місяцями перед звільненням є січень 2021 року (31 календарних днів) та лютий 2021 року (28 календарний день); кінцевою датою для виплати вищевказаної допомоги, з урахуванням пункту 8 розділу VI Порядку № 260 (двомісячний строк з дня звільнення) є 31.05.2021, а датою проведення остаточного розрахунку - 30.07.2021, кількість днів затримки розрахунку при звільненні становить 59 днів, а невиплачена сума одноразової грошової допомоги за вказаний період - 42695,14 грн, що в свою чергу становить 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (а.с.12). Згідно з довідкою про доходи ГУ НП у Сумській області № 29, виданої ОСОБА_1 , позивачу нараховано заробітну плату, в т.ч. у натуральній формі (грн) за січень 2021 - 14556,03 грн, за лютий 2021 року 13556,02 грн. Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення заявника складає 476,47 грн (28112,05 грн/59 календарний день). З огляду на викладене, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за 59 днів, складає 28111,73 грн (59 (час затримки)* 476,47 (розмір середньоденного грошового забезпечення). Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 24.10.2011 № 6-39цс11, від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15, а також постановах Верховного Суду від 04.04.2018 по справі № 524/1714/16-а, від 30.10.2019 по справі № 806/2473/18, при вирішенні питання про визначення розміру суми середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача за затримку розрахунку, слід взяти до уваги такі фактори, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Беручи до уваги неістотність суми компенсації за невикористану відпустку, відносно загального розміру належних позивачеві при звільненні виплат, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у зазначеній вище постанові, колегія суддів вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку. Враховуючи несвоєчасно сплачену позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні (42695,14 грн), відсоток цієї суми (25%) відносно розміру суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні (28111,73 грн), колегія суддів вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку до 7027,93 грн (28111,73 грн * 25%). Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 31.05.2021 року (останній день двомісячного строку, передбаченого для здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу спірної грошової допомоги) по день фактичного розрахунку - 30.07.2021 у розмірі 7027,93 грн, що відповідає положенням ст. 117 КЗпП України. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 5000 гривень, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2021 по справі № 480/4683/21 підлягає скасуванню в оскаржуваній частині з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ч.4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 по справі № 480/4683/21 скасувати в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги у сумі 5000 гривень, з утриманням податків, зборів та інших обов`язкових платежів при виплаті. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати - задовольнити частково. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондрат`єва, 23, код ЄДРПОУ 40109777) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 31 травня 2021 року по 30 липня 2021 року у розмірі 7027,93 (сім тисяч двадцять) грн 73 коп. В іншій частині вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова