Постанова 4852 № 160/12447/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 січня 2022 року м. Дніпросправа № 160/12447/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року (суддя Луніна О.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови після звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції на станції № 2 Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, у нарахуванні та виплаті суми середнього заробітку за весь період затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані у рік звільнення дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік по день фактичного розрахунку; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік по день фактичного розрахунку в розмірі 20 940,61 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот сорок гривень 61 копійка); - встановити строк 30 (тридцять) календарних днів Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області для подання звіту про виконання судового рішення за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протипправною та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по виплаті грошової компенсації. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року позовну заяву задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови після звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції на станції № 2 Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, у нарахуванні та виплаті суми середнього заробітку за весь період затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані у рік звільнення дні щорічної оплачуваної відпустки за 2021 рік по день фактичного розрахунку. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік по день фактичного розрахунку в розмірі 3901,24 грн. (три тисячі дев`ятсот одна гривня 24 копійки). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Відповідачем була подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не враховано, що за загальним правилом, пріоритетним є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі. Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 . Позивач проходив службу в Національній поліції України. 01.03.2021 року наказом №116о/с Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (по особовому складу) підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції на станції №2 Дніпровського відділу поліції звільнено зі служби за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 01.03.2021 року. Відповідно до довідки №1256 від 10.06.2021 року начальника УФЗБО-головного бухгалтера ГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що на день звільнення ОСОБА_1 було нараховано грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 4865,33 грн. та згідно з платіжним дорученням від 26.03.2021 року №3700 було виплачено з урахуванням утриманих податків, шляхом перерахування на карту АТ «Приватбанк» в сумі 4792,35 грн. в повному обсязі. 05.07.2021 року позивач звернувся до начальника ГУНП в Дніпропетровській області із заявою за вх.№4738, в якій просив: - нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за весь період затримки по виплаті грошової компенсації за невикористані у рік звільнення (01.03.2021) дні щорічної оплачуваної відпустки по день фактичного розрахунку (26.03.2021) в розмірі 14713,50 грн.; - надати завірені копії довідок підготовлені УФЗБО ГУНП від 10.06.2021 року №1256 та від 10.06.2021 року №1259. 19.07.2021 року ГУНП в Дніпропетровській області надано позивачу відповідь №1983, якою повідомлено, що відповідно до п. 13 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 № 260, виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. У зв`язку з викладеним, грошове забезпечення за березень 2021 року та грошова компенсація за невикористану відпустку, були нараховані та перераховані згідно платіжного доручення від 26.03.2021 року №3700 на карту АТ «Приватбанк» в повному обсязі, з урахуванням утриманих податків. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується. Згідно п. 4 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України. Абзацом першим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За змістом ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції зазначає, що спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 був звільнений зі служби в Національній поліції з 01.03.2021 року згідно з наказом начальника ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області № 116 о/с від 01.03.2021 року, тоді як остаточний розрахунок проведено 30.03.2021 року, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, відкритого в АТ «КБ Приватбанк». Отже, виплата позивачеві усіх належних сум, що підлягали виплаті при звільненні відбулась не у день звільнення 01.03.2021 року, а 30.03.2021 року. Таким чином, позивач має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України. Щодо розміру коштів, що підлягають стягненню на користь позивача за час затримки розрахунків при звільненні, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95 - ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок №100). Згідно абзацу 1, 3 ст.2 Розділу II Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Статтею 8 Розділу IV Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом 1 цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. При цьому, суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач перебував на службі в Національній поліції та його робочий час не визначається, виходячи зі встановлених 5 робочих днів на тиждень, розрахунок має відбуватись шляхом застосування при розрахунку календарних днів, а не робочих. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Відповідно до довідки від 16.04.2021 року №1928 грошове забезпечення позивача за два останні місяці перед звільненням складалось з наступних сум: січень 2021 року 21358,45 грн., лютий 2021 року 21244,93 грн. Кількість календарних днів у січні 2021 року 31, у лютому 2021 року

28. Середньоденна заробітна плата склала 722,09 грн. (42603,38 грн. / 59 днів). Затримка у розрахунку відбулась з часу звільнення позивача з 01.03.2021 року та до 30.03.2021 року, період затримки складає 29 календарних днів. При цьому, вірними є висновки суду першої інстанції, що в порівнянні з виплаченою позивачу сумою компенсації за невикористані календарні дні відпустки, суму середнього заробітку за непроведення вчасного розрахунку при звільненні, яка заявлена позивачем, не можна вважати співмірною, оскільки вона більш ніж в п`ять разів перевищує розмір виплаченої індексації та компенсації за невикористану відпустку. Так, суд враховує, що загальна сума розрахунку з позивачем під час звільнення повинна була складати: 21244,93 грн. (яка була нарахована та виплачена своєчасно) та 4865,33 грн. (яка не була нарахована та своєчасно не виплачена), тобто загальна сума розрахунку при звільненні позивача складала 26110,26 грн. Таким чином, у відсотковому значенні розмір несвоєчасно виплаченого розрахунку складає 18,63% від загальної суми, належної позивачу розрахунку під час звільнення. Отже, грошове забезпечення за весь час затримки по день фактичного розрахунку, яке підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, складає 3901 грн. 24 коп. (722,09 грн. (середньоденна заробітна плата) х 29 календарних днів х 18,63%). Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 3901 грн. 24 коп., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком. Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 26 січня 2022 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш