Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/7983/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/7983/25 пров. № А/857/54756/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Носа С.П., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №460/7983/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, - суддя у І інстанції Борискін С.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 18.11.2025, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення від 03.02.2025 №172650009771, зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу період догляду за сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку в період з 23.12.1997 по 31.12.2000, призначити пенсію у відповідності до вимог ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи зі зниженням пенсійного віку на повних 6 років, з дня подання заяви про призначення пенсії, з 11.11.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу час догляду за потерпілою дитиною до 12 років, що призвело до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на соціальний захист, у зв`язку із чим просить позовні вимоги задовольнити. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №172650009771 від 03.02.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до досягнення нею віку 12 років, як постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з 23.12.1997 по 31.12.2000 та повторно розглянути питання про призначення пенсії за його заявою від 11.11.2024, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, прийнявши відповідне рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який у своїй скарзі просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що необхідний страховий стаж, зменшений на кількість років зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII становить 25 років. Страховий стаж позивача становить 23 роки 7 місяців 10 днів. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано час догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку з 23.12.1997 по 31.12.2000, оскільки згідно з актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 17.12.2024 №1700-1102-1/7237, встановлено, що позивач працював в м. Київ. Таким чином, підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу стала відсутність необхідного страхового стажу. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською облдержадміністрацією 17.10.1995. Згідно з довідкою від 07.08.2024 №13/08-323, виданою Старостинським округом №8 Сарненської міської ради Рівненської області, позивач зареєстрований в с.Довге Сарненського району Рівненської області з 01.01.1986 по 16.11.1988, з 05.11.1990 по даний час. 11.11.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на підставі статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи. За результатами розгляду відповідного звернення органом Пенсійного фонду було винесено рішення №172650009771 від 19.11.2024 про призначення пенсії за віком з 12.09.2024. Відповідно до листа від 29.11.2024 №1700-0305-9/67988, адресованому Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області просило повернутися до розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.11.2024 щодо призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. За змістом цього листа, за результатами перевірки пенсійної справи, встановлено, що до страхового стажу неправомірно враховано періоди догляду за дитиною потерпілою від ЧК до 12 років з 23.12.1994 по 22.12.1997, оскільки догляд до досягнення дитини 3-х річного віку зараховується матері. Натомість необхідно зарахувати період догляду за дитиною потерпілою від ЧК до 12 років з 02.12.2003 по 31.12.2003 та внести періоди з 01.07.2000 по 27.12.2001 та з 02.12.2003 по 31.12.2003 в заробітну плату

0. Також догляд за особою, яка досягла 80-річного віку внести згідно довідки від 09.08.2024 №06-35/1706 та індивідуальних відомостей. Згідно довідки від 21.08.2023 №17 ОСОБА_1 працював у Харкові з 17.03.1992 по 13.06.1994 та з 06.03.1991 по 12.11.1991 в колгоспі Промінь Локачинського району Волинської області. Надалі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській було винесено рішення №172650009771 від 03.02.2025, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу 25 років. У цьому рішенні вказано, що страховий стаж позивача складає 23 роки 7 місяців 10 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано час догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку з 23.12.1997 по 31.12.2000, оскільки згідно з актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 17.12.2024 №1700-1102-1/7237, встановлено, що заявник працював у м. Київ. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон - №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV). Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ). Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Пунктом 5 частини 2 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону. Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. В межах розгляду даної справи, спірних правовідносин щодо періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки, станом на 01.01.1993 між сторонами не виникало. Як вже зазначалося, підставою для відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно дост.55 Закону №796-XII позивачу слугував факт відсутності необхідного страхового стажу (25 років). За твердженнями відповідача страховий стаж позивача становить 23 роки 7 місяців 10 днів. Так, до страхового стажу позивача не зараховано період догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку з 23.12.1997 по 31.12.2000, оскільки згідно з актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 17.12.2024 №1700-1102-1/7237, встановлено, що заявник працював у м.Київ. Визначаючись щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача вказаного періоду, слід виходити з наступного. Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац 1 частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV. Абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІVпередбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Разом з цим, п. 13 ст. 30 Закону №796-ХІІ, визначено що потерпілим дітям, визначених у п. 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років. Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: - свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); - посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; - заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: - виписка з трудової книжки; - відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; - інформація із системи персоніфікованого обліку. Так, згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 10.01.2025, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_1 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 21.12.2009 ОСОБА_2 є дитиною, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. За відомостями, зазначеними у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 , трудова діяльність останнього, зокрема, у період з 23.12.1997 по 31.12.2000 відсутня. Разом з цим, відповідач як на підставу незарахування спірного періоду посилається на акт перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 17.12.2024 №1700-1102-1/7237, яким встановлено, що заявник працював у м. Київ. Однак, відповідно змісту акту перевірки від 17.12.2024 №1700-1102-1/7237 предметом такої перевірки був факт реєстрації позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, зокрема, відомостей, зазначених у довідці від 07.08.2024 №13/08-23, а не трудова діяльність позивача або встановлення факту догляду останнім за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку. Зазначення у погосподарських книгах у графі Місце роботи - МСУ-2, Київ не може беззаперечно свідчити про факт роботи позивача, оскільки відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ та п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідні ж відомості за спірний період у трудовій книжці позивача відсутні. Жодних беззаперечних доказів щодо працевлаштування позивача у період з 23.12.1997 по 31.12.2000 відповідачем до матеріалів не надано. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п. 2 Порядку №637). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637). Разом з тим, згідно статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Також згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Зі змісту викладених положень слідує, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей щодо трудової діяльності позивача щодо спірного періоду. Таким чином, відповідач не довів належними та допустимими доказами того факту, що у спірний період позивач не здійснював догляд за потерпілою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 12-річного віку. Таким чином, відповідач спірним рішенням безпідставно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. Відтак, судом першої інстанції підставно зобов`язано відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до досягнення нею віку 12 років, як постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з 23.12.1997 по 31.12.2000 та повторно розглянути питання про призначення пенсії за його заявою від 11.11.2024, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні, прийнявши відповідне рішення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №460/7983/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук