Постанова 4855 № 620/7545/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7545/25 Суддя першої інстанції: Сергій КЛОПОТ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Файдюка В.В., суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про: - визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 03.03.2020 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078); - зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 03.03.2020 в загальній сумі 92 177,63 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44); - визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; - зобов`язання Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 позов задоволено повністю. При цьому суд виходив з того, що обчислення індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по березень 2020 року повинно здійснюватися з урахуванням положень абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а проведення розрахунку відповідної суми за позицією Верховного Суду не є виключними повноваженнями відповідача. Окремо суд наголосив, що нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у передбачено законодавством розмірі має бути здійснене одночасно із компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб та відрахуванням військового збору, а також виплатою компенсації втрати частини доходів. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та закрити провадження у справі повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що нарахування та виплата індексації з грудня 2018 року здійснювалася у відповідності до вимог чинного законодавства з огляду на неперевищення порогу інфляції до 30.11.2018. Окремо звертає увагу, що повноваження щодо обчислення розміру індексації є дискреційними. Крім того, наголошує, що вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є передчасними, оскільки відповідне право позивача не було порушене з огляду на непроведення перерахунку грошового забезпечення. Також зазначає, що виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині. Після усунення визначених в ухвалі від 03.12.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 12.05.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, у тому числі у в/ч НОМЕР_1 , із списків особового складу якої та з військової служби звільнений у запас згідно з наказом від 03.03.2020 №59 (по стройовій частині). Із змісту карток особового рахунку військовослужбовця вбачається, що індексація у період з 01.03.2018 по 31.10.2018 позивачу не нараховувалася, а з 01.11.2018 по 03.03.2020 нараховувалася та виплачувалася. Разом з тим, як вважає ОСОБА_1 , така індексація мала нараховуватися та виплачуватися йому й у період з 01.03.2018 по 31.10.2028, а виплачені суми індексації, починаючи з 01.11.2018, не відповідають визначеному законодавцем розміру. На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 168 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 4, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон), ст. ст. 2, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Порядку №1078, постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), Порядку №44, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159), суд першої інстанції, врахувавши ряд правових позицій Верховного Суду, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже індексація має виплачуватися з розміру підвищення грошового доходу особи та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, з одночасною компенсації суми податку на доходи фізичних осіб та компенсацією втрати частини доходів. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Приписи ч. 6 ст. 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. За правилами ч. 1 ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка). При цьому відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078. Приписи п. 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21.07.2016 - 103 відсотка). Згідно з абз. 5 п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців. При цьому підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 03.03.2020 з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Як правильно зазначено Чернігівським окружним адміністративним судом, після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року. Абзацом 1 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. За правилами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Матеріали справи свідчать, що у березні 2018 року грошове забезпечення ОСОБА_1 у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 637,84 грн, що підтверджується відомостями картки особового рахунку за 2018 рік (а.с. 13). Таким чином, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв`язку із зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4 463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100) Тому, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року має розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 справі № 260/6386/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22. Разом з тим, указані вище обставини не були враховані відповідачем при визначенні розміру індексації грошового забезпечення, що підлягало виплаті позивачу у період з 01.03.2018 по 03.03.2020. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 03.03.2020 з урахуванням вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку №1078 у розмірі 92 177,63 грн, виходячи з розміру 3 825,31 грн щомісячно протягом 24 місяців в сумі 91 807,44 грн та в сумі 370,19 грн за 3 дні березня 2020 року. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 у справі №440/1497/22 зазначив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а тому повноваження відповідача щодо розрахунку, нарахування та виплати цієї суми не є дискреційними. Подібних висновків дійшов Верховний Суд й у постанові від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, в якій поряд з іншим підкреслив, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити. Посилання апелянта на те, що індексація нараховувалася та виплачувалася у згаданий період у відповідності до вимог Порядку №1078, оскільки поріг інфляції було перевищено лише у листопаді 2018 року, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом цього спору є правильність нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації-різниці, а не поточної індексації. Що стосується вимог про нарахування та виплату індексації з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Згідно з п. 1 Порядку №44 останній визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Пункти 4, 5 Порядку № 44 закріплюють, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону. Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №

44. Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22 та від 30.04.2024 у справі №360/700/23. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення має бути здійснена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 по день фактичної виплати, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке. Згідно із ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). За правилами ст. 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Із змісту положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159, вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. У постанові від 29.04.2021 у справі №240/6583/20 Верховний Суд підкреслив, що використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 № 21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі № 803/203/17. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з огляду на встановлення факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення правильно вказав на те, що останній має право на компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків виплати його індексації. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом також й у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі №822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 29.05.2025 у справі №640/12053/21. Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили цим судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Щодо поданої в/ч НОМЕР_1 заяви про закриття провадження у справі відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв`язку із смертю ОСОБА_1 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Доказів, що спірні правовідносини допускають правонаступництво у матеріалах справи відсутні та не були надані іншими учасниками справи. У свою чергу, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Водночас, положеннями ч. 2 ст. 319 КАС України передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. З огляду на те, що на виконання вимог ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 та від 28.04.2028 про витребування документів Чернігівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що згідно з актовим записом про смерть №18 від 31.03.2026 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видано свідоцтво серії НОМЕР_2 , а суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення 30.10.2025, то колегія суддів приходить до висновку, що підстави для застосування ч. 1 ст. 319 КАС України та, як наслідок, закриття провадження у справі - відсутні. Аналогічну за змістом позицію за подібних обставин висловив і Верховний Суд у постанові від 24.02.2025 у справі № 280/5332/19. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев Повне судове рішення складено 14 травня 2026 року.