Постанова 4818 № 638/13749/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 06 травня 2026 року м. Харків справа № 638/13749/25 провадження № 22-ц/818/2138/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М. за участю секретаря - Муренченко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року, постановлене суддею Шамраєвим М.Є.,- ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Харківського окружного адміністративного суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служби України, в якому просить: стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь позивача 100 000 грн. як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю Харківського окружного адміністративного суду. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 520/35697/24 адміністративний позов до Харкiвського окружного адмiнiстративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Харківського окружного адміністративного суду стосовно неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 24 грудня 2024 року. Зобов`язано Харківський окружний адміністративний суд надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 24 грудня 2024 року щодо строків надсилання виконавчих документів за Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 520/8399/24 та за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року по справі №520/19198/24 засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням із супровідним листом йому, як стягувачу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 520/35697/24 апеляційну скаргу Харківського окружного адміністративного суду - залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі № 520/35697/24 - залишено без змін. Позивач вказав, що він є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) та є особою з другою групою інвалідності. В результаті протиправної бездіяльності Харкiвського окружного адмiнiстративного суду, позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що, незважаючи на прохання ОСОБА_1 надіслати засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням з супровідним листом йому як стягувачу виконавчі листи у десяти адміністративних справах, до часу подачі вказаної позовної заяви Харківським окружним адміністративним судом безпричинно не надіслані, що позбавляє ОСОБА_1 можливості скерувати їх на виконання відповідно до Закону України. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Посилається на те, що моральна шкода, спричинена позивачу протиправною бездіяльністю відповідача, полягає у протиправному позбавленні права на отримання виконавчих документів від Харкiвського окружного адмiнiстративного суду засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням із супровідним листом, як стягувачу. Відтак вважає, що має право на безспірне списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на свою користь 100000 грн. як компенсацію моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю. Стверджує, що рішення суду не відповідає положенням Конституції України, діючому законодавству України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому підлягає скасуванню. Харкiвським окружним адмiнiстративним судом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що наявність судового рішення, яким визнано протиправними дії Харкiвського окружного адмiнiстративного суду стосовно неналежного розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 24 грудня 2024 року не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, а також не є беззаперечним доказом завдання такої шкоди. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 520/35697/24 адміністративний позов до Харкiвського окружного адмiнiстративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов`язано Харківський окружний адміністративний суд надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 24 грудня 2024 року щодо строків надсилання виконавчих документів за Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі № 520/8399/24 та за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року по справі №520/19198/24 засобами поштового зв`язку рекомендованим відправленням із супровідним листом йому, як стягувачу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 520/35697/24 апеляційну скаргу Харківського окружного адміністративного суду залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 по справі № 520/35697/24 залишено без змін. Відповідно до даних посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_1 від 24.12.2019 та Посвідчення серії НОМЕР_2 від 12.04.2010, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги та компенсації, встановленні Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що протиправні дії Харківського окружного адміністративного суду мали негативний вплив на нього, також не надано жодного доказу, що негативні емоції позивача досягли рівня страждання або приниження, не доведений причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями першого відповідача та шкодою позивачу. Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає правомірними, виходячи з такого. У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру. У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)). Ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (правові висновки, викладені у постановах від 25.01.2021 у справі № 227/4410/19, від 25.03.2021 у справі № 227/3052/19, від 19.12.2022 у справі № 466/5021/18, від 27.03.2023 у справі № 757/221/21-ц, від 15.07.2024 у справі № 127/17413/22) наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб органів державної влади сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши наведені норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання відповідачем йому шкоди та не довів наявність такої шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Сам лише факт ухвалення судових рішень, якими констатовано протиправну бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді за запитом не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, вказаними судовими рішеннями були відновлені порушені права позивача. Подібні висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 296/699/20 (провадження № 61-8042св21), від 25 листопада 2021 року у справі № 296/684/20 (провадження № 61-12059св21), від 16 вересня 2020 року у справі № 243/5118/19 (провадження № 61-213св20), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18 (провадження № 61-17648св19), від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 (провадження № 61-10591св19). Цей висновок також узгоджується й з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року у справі «Білуха проти України», якими встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені вимоги позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а тому оскаржуване рішення у відповідності до норм статей 374, 375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. ст. 374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді: О.Ю. Тичкова Ю.М. Мальований