Постанова 4818 № 646/12440/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2020 року м. Харків справа № 646/12440/16-ц провадження № 22-ц/818/579/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Хорошевського О.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідачі-Державна казначейська служба України, Акціонерне товариство «Укрпошта», треті особи - :Харківська місцева прокуратура №1, прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції України в Харківській області розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Харківська місцева прокуратура №1, прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції України в Харківській області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2019 року у складі судді. Єжова В.А. , - в с т а н о в и в: 03 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Державної казначейської служби України, Акціонерного товариства «Укрпошта», треті особи: Харківська місцева прокуратура №1, прокуратура Харківської області, Головне управління Національної поліції України в Харківській області в якому з урахуванням уточнень від 07.11.2017 ( т. 3 а.с. 84) просив стягнути з відповідачів часткову компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 грн. та стягнути з АТ «Укрпошта» компенсацію вартості поштових відправлень в сумі 541,34 грн. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції незаконно відмовлено в задоволенні клопотань про витребування документів, а також про допит свідків., незаконно відмовлено в прийнятті документів як доказів від 31.01.2019, не оголошено усі документи, які направлялися до Європейського суду з прав людини. Також зазначає, що відносно нього та його родичів можуть проводитися слідчі дії з метою втручання в його особисте листування, метою яких є недопущення його ефективної участі в засідання Європейського суду з прав людини. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укрпошта» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.08.2019 року - без змін. Відзив вмотивовано тим, що позовні вимоги є недоведеними, міжнародний рекомендований лист RH610141865UA пересилався рекомендованим порядком без опису вкладення документів, тому твердження позивача про знаходження у цьому відправленні ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.02.2013 є недоведеним, також є недоведеним факт надання ОСОБА_1 послуг поштового зв`язку з пересилання міжнародних поштових відправлень НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ? а надані позивачем докази підтверджують належне надання послуг АТ «Укрпошта» щодо пересилання поштового відправлення НОМЕР_3 . У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції України в Харківській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що судом першої інстанції ретельно досліджено обставини справи, зроблено правильні висновки, підтверджені відповідними доказами, позивачем не надано рішення суду, яким би було встановлено факт проведення незаконних процесуальних дій відносно нього. У відзиві на апеляційну скаргу Харківська місцева прокуратура № 1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.08.2019 року - без змін. Вказує, що позивачем не доведено факту проведення відносно нього незаконних процесуальних дій або факт незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Державною казначейською службою Українивідзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачами, не доведено неправомірність дій відповідачів, які б призвели до завдання шкоди позивачеві. Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що листом Європейського суду з прав людини від 23.09.2013 року адресованому ОСОБА_1 підтверджено отримання кореспонденції від 10.08.2013, повідомлено, що ОСОБА_1 не надав всю необхідну інформацію, що вимагається правилом 47 §§1 та 2 Регламенту Суду. Лист містить прохання доповнити скаргу в строк до 18.11.2013, надати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.02.2013 року (том 1 а.с.4, 37). Згідно копії повідомлення про вручення поштового відправлення RН 610141865UA, направленого 11.08.2013 року ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини, лист адресатом отримано 16.08.2013. Вартість поштового відправлення RН 610141865UA складає 96,70 грн., що підтверджується чеком №1820 від 11.08.2013 (том 1 а.с.36). Листом від 20.04.2015 року Європейський суд з прав людини повідомив ОСОБА_1 , що Суд приступить до розгляду його скарги як тільки це стане можливим. Також повідомлено, що Суд за загальним правилом не підтверджує отримання листів. Для впевненості в отриманні Судом листа, необхідно відправити його як рекомендоване з повідомленням про вручення (том 1 а.с.38). Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.02.2013 року, ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2012 року (том 1 а.с.43). Як вбачається з заяви від 13.09.2014 року ОСОБА_1 звертався до Апеляційного суду Київської області з проханням про надання інформації щодо надходження до суду матеріалів правоохоронних органів про проведення у відношенні нього негласних оперативно-розшукових дій (том 1 а.с.44). Листом від 16.09.2014 року Апеляційним судом Київської області надано відповідь ОСОБА_1 , згідно з якою здійснення оперативними підрозділами правоохоронних органів оперативних заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини, є таємними і розголошенню не підлягають (том 1 а.с.45). Згідно з заявою від 03.02.2015 року ОСОБА_1 звертався до апеляційного суду Харківської області з проханням про надання інформації щодо надходження до суду матеріалів правоохоронних органів про проведення у відношенні нього негласних оперативно-розшукових дій (том 1 а.с.44). Листом від 12.02.2015 року Апеляційним судом Харківської області надано відповідьЯрмолі О ОСОБА_2 , згідно з якою відмовлено в задоволенні заяви щодо надання інформації, оскільки ця інформація є інформацією з обмеженим доступом (том 1 а.с.45). Листом від 19.09.2014 Апеляційним судом м.Києва повідомлено ОСОБА_1 про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки клопотання та ухвала суду про надання дозволу на здійснення заходу реєструється без розкриття відомостей про особу (том 1 а.с.45). Листом СУ ГУ МВС України в Київській області від 27.02.2015 повідомлено ОСОБА_1 , що підрозділами ГУМВС України в Київській області негласні (розшукові) дії та оперативно-розшукові заходи відносно позивача не проводилося (том 1 а.с.45). ТОВ «Інтертелеком» листом від 02.07.2014 повідомило ОСОБА_1 , що завжди суворо додержується вимог діючого в Україні законодавства, рівень електромагнітного поля РТО ТОВ «Інтертелеком» найближче розташованих до адреси проживання ОСОБА_1 жодним чином не може до неї досягати (том 1 а.с.46). Листом від 30.04.2015 Департамент телекомунікацій та зв`язку Харківської міської ради повідомив ОСОБА_1 , що кабелі, розташовані на даху його будинку, знаходяться там законно та не є джерелом радіочастотного випромінювання (том 1 а.с.46). Листом УДППЗ «Укрпошта» Харківська дирекція від 12.02.2016 повідомлено Червонозаводський районний суд м. Харкова , що документи, які підтверджують пересилання міжнародного поштового відправлення від 11.08.2013 за №RН НОМЕР_4 UA знищені з закінченням терміну їх зберігання, факти здійснення оперативно-розшукових, слідчих та судово-процесуальних дій щодо міжнародного поштового відправлення від 11.08.2013 за №RН НОМЕР_4 UA та території України не відомі (том 1 а.с. 112). На підтвердження знищення документів суду надано акт №70 про виділення до знищення виробничих документів від 02.09.2014 (а.с.117-119), акт Контрольно-довідкової дільниці ДОПП УДППЗ «Укрпошта» від 16.03.2015 (том 1 а.с.115-116). Суду надано копії скарг ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини на формулярі (том 3 а.с.52-57, 58 - 61), проте доказів направлення зазначених скарг до Європейського суду з прав людини позивачем не надано. Також не надано доказів отримання наданих скарг ЄСПЛ. Згідно зі статутом ПАТ «Укрпошта» товариство є правонаступником Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (том 3 а.с.103-115). Листом Європейського суду з прав людини від 09.11.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що його скарга №53119/13 оголошена неприйнятною ( т. 3 а.с. 169). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 обґрунтував свої позовні вимоги тим, що 11.08.2013 з відділення пошти №1 м. Харкова ним була відправлена скарга до Європейського суду з прав людини. В поштовому відправленні в тому числі знаходилася ухвала Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.02.2013. 30.09.2013 позивач отримав лист з Європейського суду з прав людини від 23.09.2013, яким запропоновано надати суду до 18.11.2013 вищезазначену ухвалу від 25.02.2013. На думку позивача, відсутність у рекомендованому відправленні ухвали , свідчить про несанкціоноване розкриття листа та вилученні цього документа, можливо і інших, третіми особами. 28.05.2016 позивач направив в Європейський суд з прав людини поштове відправлення НОМЕР_5 , яке містило скаргу по кримінальному провадженню №12012220470000485. Процес вкладення в конверт документів він фіксував за допомогою відеокамери мобільного телефону. В момент проставлення дати на скарзі було спотворено зображення, що на думку позивача, свідчить про умисне створення перешкод с метою знищення доказів підписання скарги. Позивач припускає, що стосовно нього в той час використовувалися спеціальні технічні засоби негласного зняття інформації з мобільного телефону. 26.07.2016 року на запит ОСОБА_1 отримав відповідь Європейського суду з прав людини з підтвердженням про надходження листа, а не скарги, що, як вважає позивач, свідчить про вилучення документів сторонніми особами з цього відправлення. 23.11.2016 року позивач у поштовому відправленні НОМЕР_6 до Європейського суду з прав людини направив скаргу на формулярі по кримінальному провадженню №42014220000000348. В цей період стосовно нього використовувалися ті ж заходи та здійснювалися намагання вилучити документи з цього листа. Позивач вважає, що УДППЗ «Укрпошта» неналежним чином надала послуги поштового зв`язку, надавала відправлення стороннім особам без достатніх підстав, внаслідок чого вилучалися документи з них. Внаслідок цього позивачу було завдано моральну та майнову шкоду в розмірі вартості поштових відправлень - 541,34 грн. Позивач припускає, що документи з листів вилучалися особами, які залучалися до експлуатації спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Такі дії стали можливими внаслідок неприйняття прокуратурою Харківської області, прокуратурою Дзержинського району м.Харкова, Харківською місцевою прокуратурою №1 належних заходів надзору за дотриманням закону при проведенні негласних оперативно-розшукових заходів та неналежного контролю органами внутрішніх справ. Внаслідок цього, на думку позивача, йому завдано моральну шкоду, душевні та фізичні страждання. Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає в повному обсязі. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні положення про відшкодування шкоди визначено у главі 82 ЦК України. ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (стаття 1166 ЦК України). В той же час, статтею 1173 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Статтею 1174 ЦК України визначено особливості відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. У статті 1176 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Вказаною статтею у частинах першій-другій передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 5 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Позивачем не надано суду рішення суду, яким би було встановлено факт проведення незаконних процесуальних дій, що обмежили чи порушили його права та свободи , або факт незаконного проведення оперативно-розшукових заходів. Факт порушення відповідачем прав позивачів, який в силу ч.1 ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, залишився недоведеним. Твердження скаржника стосовно того, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги надані позивачем докази на підтвердження його вимог, колегія суддів оцінює критично, оскільки судом першої інстанції було належним чином оцінено наявні у справі докази, на підставі аналізу яких зроблено вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно роз`яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди. Відтак, оскільки матеріалами справи не доведено порушення прав позивача неправомірними діями органів досудового слідства та прокуратури , то і покладення на відповідачів обов`язку щодо відшкодування шкоди, завдання якої не доведено, є безпідставним. Щодо вимог позивача до ПАТ «Укрпошта», як правонаступника Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта», про стягнення компенсації вартості поштових відправлень у сумі 541,34 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог, оскільки жодних доказів на підтвердження вилучення документів з відправлень позивача ним не надано. Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не взято до уваги рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (том 3 а.с.62), висновок Державної установи «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України» №350 від 07.05.2015 (том 3 а.с.75), не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки зазначені документи не містять інформацію щодо предмета доказування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права., а відтак, відповідно до ст. 375 ЦПК України, відсутні підстави для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2019 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.М. Хорошевський