Постанова 4824 № 757/14935/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 січня 2024 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 757/14935/22-ц номер провадження: 22-ц/824/2448/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року у складі судді Осаулова А.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Укрпошта», сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім`я» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта»), сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім`я» (далі - СТОВ «Лукім`я») про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2021 року ОСОБА_2 відповідно до +4 посилання, ст.ст. 5, 7, 9 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1, 7, 15, 18, 19 ЗУ «Про звернення громадян», склав інформаційний запит до АТ Укрпошта з відділення поштового зв`язку у смт Попільня Житомирської області. Його лист із законвертованим інформаційним запитом було відправлено до СТОВ «Лукім`я». 05 серпня 2021 року оператор ДП «Укрпошта» видав фіскальний чек про сплату позивачем 17 грн 00 коп. за відправлення рекомендованого листа до СТОВ «Лукім`я», яке знаходиться у селі Лукім`я Лубенського району Полтавської області. Вказував, що 17 серпня 2021 року його рекомендований лист доставлено до Лукімського сільського пункту поштового зв`язку АТ «Укрпошта», а тому це відділення мало обов`язок вручити його лист СТОВ «Лукім`я». Однак цей лист не вручено до часу подання позову, помилку не усунуто, хоча кожен із відповідачів мав можливість усунути помилки та виправити ситуацію. Зазначав, що відповідачі не сприяли поновленню його порушених прав та законних інтересів, свої помилки не усунули, хоча мали можливість припинити порушення цивільних прав ОСОБА_1 . Позивач вважав, що своїми діями та бездіяльністю відповідачі порушили його майнові та немайнові права, дії відповідачів суперечать вимогам Конституції України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про доступ до публічної інформації», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про звернення громадян». Також вказував, що АТ «Укрпошта» грубо порушено вимоги Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270. Зазначав, що такими незаконним діями АТ «Укрпошта» йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у його душевних стражданнях, розмір якої він оцінив у 3 250 грн 00 коп. Вважав, що вказана сума підлягає стягненню з АТ «Укрпошта» на його користь на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Також вказував, що внаслідок незаконних дій (бездіяльності) СТОВ «Лукім`я» щодо порушення його права на інформацію, йому заподіяно моральну шкоду в розмірі 3 250 грн 00 коп. Крім того, вказував, що внаслідок незаконних дій відповідачів йому заподіяно матеріальні збитки в сумі 17 грн 00 коп., що полягає у поштових та канцелярських витратах. Вважав, що вказана суму підлягає стягненню з АТ «Укрпошта» та СТОВ «Лукім`я» на його користь у солідарному порядку відповідно до ст.1190 ЦК України. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив: визнати протиправною і передчасною дію АТ «Укрпошта» щодо повернення листа від 05 серпня 2021 року; стягнути з АТ «Укрпошта» моральну шкоду в розмірі 3 250 грн 00 коп., внаслідок порушення законодавства про захист прав споживачів; визнати протиправною бездіяльність СТОВ «Лукім`я» щодо ухилення від добровільного одержання рекомендованого листа з інформаційним запитом від 05 серпня 2021 року; зобов`язати СТОВ «Лукім`я» одержати рекомендований лист від 05 серпня 2021 року; визнати протиправною бездіяльність СТОВ «Лукім`я» щодо ненадання відповіді на запит; зобов`язати СТОВ «Лукім`я» дати відповідь на інформаційний запит; стягнути з СТОВ «Лукім`я» моральну шкоду в розмірі 3 250 грн 00 коп., завданої позивачу внаслідок порушення його прав на інформацію; визнати на підставі ст.1190 ЦК України відповідальність АТ «Укрпошта», СТОВ «Лукім`я», які спільними діями та бездіяльністю завдали шкоди в частині відповідно до ступеня вини, стягнути солідарно матеріальні збитки в сумі 17 грн 00 коп., що полягає у поштових витратах, у витратах на предмети канцелярського призначення, папір, друк щодо проваджень судових справ, необхідних для здійснення ефективного захисту прав і законних інтересів від порушень, учинених АТ «Укрпошта» і СТОВ «Лукім`я». Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2022 року дану цивільну справу № 757/14935/22-ц за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. На виконання вимог ухвали судді про залишення позову без руху, позивач надіслав поштою на адресу суду першої інстанції заяву від 05 грудня про усунення недоліків та уточнення позовних вимог. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з ухвалою судді першої інстанції від 15 грудня 2022 року, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про допит його як свідка про відомі обставини, які мають значення для справи та про витребування із Шевченківського райсуду міста Києва оригіналів матеріалів, що зібрані у даній справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначені в ухвалі судді першої інстанції від 31 жовтня 2022 року недоліки позовної заяви не ґрунтуються на вимогах закону. Вказані судом недоліки були усунуті ним шляхом подання заяви про усунення недоліків та уточнення позовної заяви. Вказує, що всупереч висновків судді першої інстанції, у первісній та в уточненій позовній заяві, він зазначив позовні вимоги та підстави позову відповідно до ст.16 ЦК України, також зазначив у чому полягає порушення його прав та інтересів, з посиланням на норми матеріального права. Стверджує, що суддя без належного з`ясування обставин дійшов передчасного висновку, що зміст законвертованого інформаційного запиту є доказом, який підтверджує обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оскільки належними доказами є конверт, в якому закритий інформаційний запит, довідка наклеєна на конверт, чек, штрих-код рекомендованого листа, розписка листоноші. Тому вважає, що вимога судді щодо надання примірника інформаційного запиту є недоречною. До того ж, вказує, що суддею проігноровано той факт, що оригінал інформаційного запиту в опечатаному конверті вже знаходиться серед матеріалів справи. Відповідачі не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції від 15 грудня 2022 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак суддя першої інстанції прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права. Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно з вимогами ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що у червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрпошта», СТОВ «Лукім`я» про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суддя першої інстанції виходив із того, що вона не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, а саме: позивачем не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з`ясувати предмет спору та межі доказування; позивачем не надано для відповідачів примірника інформаційного запиту, на який він просить зобов`язати СТОВ «Лукім`я» дати відповідь, а також не надано розписки працівника АТ «Укрпошта» для одного з відповідачів та копії пенсійного посвідчення для обох відповідачів. 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, що підтверджується його розпискою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.23). 06 грудня 2022 року, тобто у строк встановлений ухвалою судді першої інстанції від 31 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 надіслав на адресу суду першої інстанції заяву про усунення недоліків та уточнення позовних вимог. Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що він зазначив обставини, якими обґрунтовує позовні вимоги. Позивач вказав, що протиправність дій АТ «Укрпошта» полягає в тому, що поштове відправлення було повернуто, хоча за правилами рекомендований лист мав бути врученим адресату у серпні 2021 року. Ці обставини підтверджено такими доказами: наявність листа із законвертованим інформаційним запитом; довідка з печаткою структурного підрозділу АТ «Укрпошта» про причину повернення його листа до смт Попільня у зв`язку з конкретно вказаною причиною повернення: «адресат відмовився»; витяги з відзиву СТОВ «Лукім`я» щодо факту помилкового не доставлення працівником АТ «Укрпошта» листа позивача адресату СТОВ «Лукім`я» Також позивач мотивував позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, визнання права позивача на звернення до СТОВ «Лукім`я» та реєстрацію його звернення і припинення ухиляння СТОВ від отримання і реєстрації його листа від 05 серпня 2021 року, визнання відповідальності АТ «Укрпошта» та СТОВ «Лукім`я», які спільними діями та бездіяльністю завдали позивачу матеріальної шкоди у розмірі 17 грн 00 коп. На виконання ухвали судді про надання копії розписки працівника АТ «Укрпошта» для відповідача у справі СТОВ «Лукім`я», ОСОБА_1 зазначив, що він не має змоги надати вказаний документ, оскільки внаслідок відтворення чисельних копій із цього документу, наразі виходить не читабельна копія. Тому позивач просив суд повернути йому копію розписки, яку долучено до первісної позовної заяви від 16 червня 2022 року та надав суду витяг першої та третьої сторінок із відзиву СТОВ «Лукім`я» на аналогічну позовну заяву. Щодо надання для відповідачів примірника інформаційного запиту, на який він просить зобов`язати СТОВ «Лукім`я» дати відповідь, то позивач зазначив, що у поданій ним заяві про уточнення позовних вимог ця вимоги відсутня. Також на виконання вимог ухвали судді позивач надав дві копії пенсійного посвідчення для обох відповідачів. З урахуванням наведеного, позивач вважав, що він усунув вказані в ухвалі судді недоліки, уточнив позовну заяву, надавши уточнені позовні вимоги та просив використати первісну позовну заяву з додатками від 16 червня 2022 року. Крім того, вказав, що інші клопотання зазначено у первісній позовній заяві від 16 червня 2022 року. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя першої інстанції дійшов висновку, що недоліки позовної заяви, які зазначені в ухвалі від 31 жовтня 2022 року, позивачем в повному обсязі не усунуті, а саме: не подано уточнену позовну заяву, в якій чітко зазначено позовні вимоги та підстави позову у відповідності до ст.16 ЦК України та зазначено, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача, з посиланням на норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини Крім цього, позивачем не надано примірника інформаційного запиту, який є одним із доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Однак з такими висновками судді першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Національне законодавство може містити певні обмеження доступу до правосуддя, проте такі обмеження відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини не повинні спростовувати саму суть такого права й бути справедливими. За змістом ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з приписами ЦПК України суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог ст.ст. 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Так, відповідно до пунктів 4-5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 , керуючись встановленим у ст.13 ЦПК принципом диспозитивної цивільного судочинства, вказав зміст і перелік усіх позовних вимог до кожного з відповідачів та вказав способи захисту його прав. Також позивач виклав обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги й зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Колегія суддів також звертає увагу, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» (суд знає закони), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Виходячи з положень ЦПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах. Тому обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia». Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20). У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, вказавши в заяві про уточнення позовних вимог вичерпний перелік позовних вимог, на власний розсуд виклавши обставини й правові норми на обґрунтування таких вимог та долучивши до позовної заяви наявні у нього докази, ОСОБА_1 фактично виконав приписи ч.3 ст.175 ЦПК України. Водночас саме на суд покладено процесуальний обов`язок з`ясувати, які норми матеріального права поширюються на спірні правовідносини. Однак суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону та правові висновки Верховного Суду уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не подано уточнену позовну заяву, в якій чітко зазначено позовні вимоги та підстави позову у відповідності до ст.16 ЦК України та зазначено, в чому полягає порушення прав та інтересів позивача, з посиланням на норми матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини. Зазначаючи про те, що позивачем не надано примірника інформаційного запиту, який є одним із доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суддя першої інстанції не звернув уваги на роз`яснення, які містяться у п.2 (абз.4) та п.7 (абз.4) постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якими передбачено, що суддя вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з підстав, передбачених законом. Не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших передбачених законом підстав. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Крім того, суддею першої інстанції не враховано положення ч.2 ст.197 ЦПК України, якими передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема: - з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше (пункт 7); - встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання ( пункт 16). До того ж апеляційний суд звертає увагу, що у заяві про усунення недоліків та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 зазначив, зокрема, що він не має можливості надати копію розписки працівника АТ «Укрпошта» для відповідача у справі СТОВ «Лукім`я», оскільки внаслідок відтворення чисельних копій із цього документа, наразі виходить нечитабельна копія. Щодо надання для відповідачів примірника інформаційного запиту, на який він просить зобов`язати СТОВ «Лукім`я» дати відповідь, то позивач зазначив, що у поданій ним заяві про уточнення позовних вимог ця вимоги відсутня. Колегія суддів враховує, що чітке дотримання вимог процесуального закону є необхідним явищем, оскільки забезпечує вірне дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист. Отже, надто суворе тлумачення судом процесуальних норм може позбавити права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку, повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав, зокрема, не подання чіткого уточнення змісту позовних вимог та не надання примірника інформаційного запиту, свідчить про надмірний формалізм, що в свою чергу є порушенням права заявника на справедливий судовий захист, який полягає у фактичному та реальному доступі до правосуддя. Такий надмірний формалізм не сприяє реальному вирішенню спору та суперечить завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ЦПК України). Аналогічного висновку щодо недопущенням судами надмірного формалізму під час вирішення цивільних справ дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі №757/6159/19 (провадження № 61-14132св20). До того ж враховуючи, що у строк, встановлений в ухвалі судді першої інстанції від 31 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 надіслав на адресу суду заяву про усунення недоліків та уточнення позовних вимог, тобто вчиняв дії, спрямовані на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, а суд, вважаючи таку заяву не достатньо чіткою й конкретною, з метою забезпечення реального права позивача на доступ до правосуддя, мав повноваження на продовження заявнику строку на усунення недоліків відповідно до положень ст.127 ЦПК України. Однак таких дій судом вжито не було. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви. Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Що стосується заявленого в апеляційній скарзі клопотання ОСОБА_1 про допит його як свідка, то воно не підлягає до задоволення, оскільки сукупність наявних у справі доказів, у тому числі, його пояснення, які детально викладені ним у позовній заяві, у заяві про усунення недоліків та в апеляційній скарзі, є достатніми для повного та всебічного з`ясування обставин справи в рамках предмету доказування даного апеляційного провадження. Також є безпідставним клопотання ОСОБА_1 про витребування із Шевченківського райсуду міста Києва оригіналів матеріалів, що зібрані в даній справі, оскільки усі матеріали даної цивільної справи були витребувані Київським апеляційним судом на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження і ці матеріали справи надійшли на адресу Київського апеляційного суду. Тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 грудня 2022 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: