Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/9634/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/9634/25 пров. № А/857/8385/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Матковська З.М., розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, суддя (судді) в суді першої інстанції Скраль Т.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 19 січня 2026 року, В С Т А Н О В И В: 23 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №071750016836 від 31.10.2025; зобов`язати зарахувати до спеціального стажу періоди роботи з 11.10.2017 по 21.08.2025 на посаді вчителя української мови і літератури в Ужгородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області, що в подальшому була перейменована в Ужгородський ліцей №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області, та призначити їй пенсію за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, з 23.10.2025. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 слідує, що в період з 01.11.1994 по 21.08.2025 вона працювала на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме: з 01.11.1994 по 12.09.1996 на посаді вихователя групи продовженого дня Ужгородської загальноосвітньої школи №7; з 13.09.1996 по 31.08.2000 на посадах вчителя групи продовженого дня, вчителя початкових класів навчально-виховного комплексу «Радість»; з 01.09.2000 по 21.08.2025 на посадах вчителя початкових класів (з 01.09.2000 по 31.08.2002) та вчителя української мови і літератури ( з 01.09.2002 по 31.08.2025) в Ужгородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області, що в подальшому була перейменована в Ужгородський ліцей №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області. Вказує, що трудова книжка містить чіткі записи про періоди її працевлаштування, з відповідними відтисками печаток установ, в яких вона працювала. Зауважує, що згідно рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області №071750016836 від 31.10.2025 до спеціального стажу зараховано період її роботи з 01.11.1994 по 10.10.2017 (всього 22 роки 11 місяців 04 дні), також відповідач не має претензій до її віку та загального страхового стажу роботи. Враховуючи, що періоди роботи з 11.10.2017 по 21.08.2025 на посаді вчителя української мови і літератури в Ужгородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області, що в подальшому була перейменована в Ужгородський ліцей №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області відповідає всім критеріям та вимогам законодавства щодо стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач при вирішенні питання щодо наявності у права на пенсію за вислугу років неправомірно не врахував періоди роботи з 11.10.2017 по 21.08.2025 на посаді вчителя української мови і літератури в Ужгородській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області, що в подальшому була перейменована в Ужгородський ліцей №8 Ужгородської міської ради Закарпатської області згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 до спеціального стажу. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31 жовтня 2025 року № 071750016836. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1984 року по 28 червня 1988 року та періоду роботи з 11 жовтня 2017 року по 21 серпня 2025 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23 жовтня 2025 року, із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до спеціального страхового стажу періодів роботи. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, що відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначається працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального захисту за умови наявності станом на 01.04.2015 спеціального стажу не менше 25 років, станом 01.01.2016 не менше 25 років 06 місяці, станом на 11.10.2017 не менше 26 років 06 місяців. До стажу роботи зараховується період роботи у відповідних закладах згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робот на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Розділом 1 «Освіта» вищевказаного Переліку визначено заклади, установи та посади, які дають право на пенсію за вислугу років. Цей перелік є вичерпним і застосовується тільки для осіб, які працюють в цих закладах і на зазначених посадах. Вказує, що до страхового стажу позивача не може бути зарахований період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1988, оскільки диплом НОМЕР_2 виданий на прізвище « ОСОБА_2 », а документи про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » не надано. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п.3 ч.1 ст.311 КАС України). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 23 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. 31 жовтня 2025 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 071750016836 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії. У рішенні зазначено, що відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначається працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального захисту за умови наявності станом на 01.04.2015 спеціального стажу не менше 25 років, станом на 01.01.2016 - не менше 25 років 6 місяців, станом на 11.10.2017- не менше 26 років 6 місяців. До стажу роботи, зараховується період роботи на відповідних посадах у відповідних закладах згідно із Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (із внесеними змінами). Розділом 1 «Освіта» вищевказаного Переліку визначено заклади, установи та посади, які дають право на пенсію за вислугу років. Цей Перелік є вичерпним і застосовується тільки для осіб, які працюють в цих закладах і на зазначених посадах. Страховий стаж особи становить 36 років 11 місяців 25 днів. Спеціальний стаж особи становить 22 роки 11 місяців 04 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1988, оскільки диплом НОМЕР_2 виданий на прізвище « ОСОБА_2 », документи про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » не надано. У зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу право на призначення пенсії за вислугу років відсутнє. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31 жовтня 2025 року № 071750016836; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1984 року по 28 червня 1988 року та періоду роботи з 11 жовтня 2017 року по 21 серпня 2025 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23 жовтня 2025 року, із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до спеціального страхового стажу періодів роботи Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Положеннями статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з приписами частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт «е», за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Вказані зміни набрали чинності 01 квітня 2015 року. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі - Закон № 911-VІІІ) у пункті «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років». Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту. Отже, Законом № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років. Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 встановлено, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, наведена норма статті 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Також Законом № 2148-VIII абзац 2 пункту 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV викладено в такій редакції: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії». Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вказаною нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону «Про пенсійне забезпечення». За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII. Крім того, аналіз змісту пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дозволяє дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909). Розділ 1 «Освіта» Переліку № 909, встановлює, зокрема, що робота у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугу років. 14.06.2000 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 963, якою затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі - Перелік № 963), відповідно до якого до посад педагогічних працівників згідно з цим Переліком віднесено: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації. Враховуючи викладені вище положення, колегія суддів звертає увагу на те, що 23 жовтня 2025 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII відповідач повинен керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Доводи відповідача про необхідність набуття позивачем пільгового стажу не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років не знайшли підтвердження в ході розгляду справи. Щодо доводів скаржника про те, що cтаж за вислугу років позивача становить по 11.10.2017 - 22 роки 11 місяців 04 дні, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. В оскаржуваному рішення зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 по 28.06.1988, оскільки диплом НОМЕР_2 виданий на прізвище « ОСОБА_2 », документи про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_2 » не надано. Із матеріалів справи слідує, що відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 28 червня 1988 року ОСОБА_4 у 1984 році вступила до Самбірського педагогічного училища Львівської області та у 1988 році закінчила повний курс. Відповідно до повторного свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 17 жовтня 2025 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано, про що 17 жовтня 1989 року складено відповідальний актовий запис №

94. Після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоюється прізвище йому ОСОБА_2 , а їй ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 12 липня 1991 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 . Після укладення шлюбу присвоєнні прізвища чоловіку ОСОБА_8 та дружині ОСОБА_8 . Враховуючи наведене вище, період навчання позивача з 01 вересня 1984 року по 28 червня 1988 року згідно з дипломом серії НОМЕР_3 належить зарахувати до спеціального трудового стажу, що надає право на пенсію за вислугу років. Крім того, згідно з копією трудової книжки НОМЕР_1 від 10 листопада 1994 року та довідкою Ужгородського ліцею № 8 від 26 вересня 2025 року № 317 позивач з 01 вересня 2000 року по 21 серпня 2025 року працювала вчителем української мови та літератури. Таким чином, як до 11 жовтня 2017 року, так і після 11 жовтня 2017 року позивач працювала на одній і тій же посаді - вчителя української мови та літератури в Ужгородському ліцеї, а тому період роботи ОСОБА_1 з 11 жовтня 2017 року по 21 серпня 2025 року підлягає зарахуванню до спеціального стажу так само як і зарахований період роботи позивача на посаді вчителя до 11 жовтня 2017 року. Відповідно до змісту спірного рішення та Форми РС - право, пенсійним органом заперечується спеціальний стаж позивача після 11 жовтня 2017 року. Враховуючи вищенаведене, судом першо інстанції вірно встановлено протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31 жовтня 2025 року № 071750016836. З огляду на вказане, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального страхового стажу позивача період навчання з 01 вересня 1984 року по 28 червня 1988 року та періоду роботи з 11 жовтня 2017 року по 21 серпня 2025 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23 жовтня 2025 року, із врахуванням висновків суду про необхідність зарахування до спеціального страхового стажу періодів роботи. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 260/9634/25 без змін. Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда З. М. Матковська