Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/14525/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14525/25 пров. № А/857/19217/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сала П. І., суддів: Димарчук Т. М., Іщук Л. П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (суддя Гулик А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом щодо відмови Головного управління ПФУ у Львівській області у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 вказаний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ у Львівській області № 104650020447 від 20.05.2025 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління ПФУ у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу 15 Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Наголошує, що згідно з поданими документами, позивачка працювала на посадах керівника фізичного виховання та тренера-викладача ДЮШС, які не передбачені Постановою № 909 та, відповідно, зайнятість на них не дає права на призначення пенсії за вислугу років, та не враховується до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивачка правом на подання відзив на апеляційну скаргу не скористалася. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному правління ПФУ в Чернігівській області, де з 23.02.2025 отримує пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). 12.05.2023 позивачка звернулася із заявою про перерахунок пенсії, а саме зміну надбавки (10 пенсій), яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням ПФУ у Львівській області з прийняттям рішення від 20.05.2025 № 104650020447 про відмову у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV. У рішенні зазначено, що посади керівника фізичного виховання у Київському професійному коледжі цивільного будівництва та тренера-викладача ДЮСШ, на яких працювала позивачка, не передбачені Постановою № 909 та, відповідно, зайнятість на них не дає права на призначення пенсії за вислугу років, та не враховується до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги. Позивачка з наданою відмовою не погодилася та звернулася до суду. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, до посад педагогічних працівників відносяться, зокрема, вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу І і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації. Отже, як посада керівника фізичного виховання, так і тренера-викладача ДЮШС належить до посад педагогічного працівника, що працює у закладах і установах освіти на посадах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Відтак посади, які позивач обіймала за вказаний період, входять до переліку посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та відповідно право на виплату грошової допомоги відповідно до п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними. Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що особа набуває права на отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, у випадку якщо вона: 1) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV; 2) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; 3) на момент досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мала страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; 4) не отримувала раніше будь-яку пенсію. При цьому для отримання вказаної грошової допомоги необхідне одночасне дотримання всіх вищезазначених умов. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Так, Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV. Відповідно пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909). Водночас, згідно з Переліком № 909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Суд враховує, що схожі правовідносини вже неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а суд касаційної інстанції виснував наступне: "... норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону № 1058-IV особа має дотриматись таких вимог: - станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); - станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах...". У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20 КАС ВС зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії. Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23. Так, згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 20.08.1986 судом встановлено, що позивачка працювала на посаді керівника фізичного виховання та тренера-викладача ДЮШС з 15.08.1986 по 15.08.2000, 30.09.2004 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 31.08.2016, з 01.09.2016 по 01.04.2024. Спірним рішенням від 20.05.2025 № 104650020447 позивачці відмовлено у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV з тих підстав, що посада керівника фізичного виховання та тренера-викладача ДЮСШ не передбачені Постановою № 909 та не враховується до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги. Разом з тим колегія суддів зауважує, що при встановленні права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, який дає право у тому числі на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV необхідним є системний аналіз законодавства з метою встановлення тієї обставини, чи відноситься певна посада до педагогічних посад. Верховний Суд у постановах від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 при розгляді подібних правовідносин звернув увагу на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років. В цьому контексті варто зазначити, що хоча Постановою № 909 прямо не визначено посади тренера-викладача, відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про вищу освіту" повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти установлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу третього розділу "Посади педагогічних працівників " Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 року (далі - Постанова № 963), посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури тощо відносяться до педагогічних посад. Постановою Кабінету Міністрів України № 78 від 31.01.2001 "Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України "Про освіту", частини першої статті 25 Закону України "Про загальну середню освіту", частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України "Про позашкільну освіту" затверджено Порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти. Абзацом другим цієї постанови передбачено, що до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років педагогічних та науково-педагогічних працівників зараховується час роботи на посадах, передбачених Постановою № 963, а також час роботи у спортивних школах усіх типів на посадах керівників, їх заступників з основного виду діяльності, тренерів-викладачів, тренерів-методистів, інструкторів-методистів, акомпаніаторів та на посадах тренерів-викладачів спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю, тим науково-педагогічним працівникам, що працюють за профілем у вищих навчальних закладах III-IV рівня акредитації, керівників фізичного виховання, викладачів фізкультури вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації та професійно- технічних навчальних закладів, учителів фізкультури, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, які працюють за профілем у загальноосвітніх навчальних закладах, і педагогічних працівників, які працюють за профілем у позашкільних та дошкільних навчальних закладах. Виходячи з наведеного, посади тренера-викладача та керівника інших форм гурткової роботи ототожнені, а тому посаду тренера-викладача можливо віднести до категорії керівників інших форм гурткової роботи, яка передбачена Постановою № 909, що дає право на зарахування часу роботи у ДЮСШ на посаді тренера-викладача до вислуги років. Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти, поряд з іншими, є позашкільна освіта та спеціалізована освіта. Постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад" затверджено такі типи позашкільних навчальних закладів, як дитячо-юнацькі спортивні школи: комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, клуби фізичної підготовки. Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про освіту" здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами. Відповідно до п. 1 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 993 від 05.11.2008 (далі - Постанова № 993), дитячо-юнацька спортивна школа є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту. Згідно з п. 8 Постанови № 993 спортивна школа у своїй структурі має відділення з певних видів спорту, інші підрозділи, що передбачені її статутом та відповідають меті діяльності спортивної школи. Відкриття (закриття) відділень з певних видів спорту здійснюється за рішенням засновника (власника) спортивної школи, погодженим із структурним підрозділом з фізичної культури і спорту місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У статті 63 Закону України "Про освіту" зазначено, що Кабінет Міністрів України, зокрема, затверджує перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів освіти. Відповідно до пунктів 28, 38 Постанови № 993 учасниками навчально-тренувальної та спортивної роботи в спортивній школі є: вихованці; тренери-викладачі, медичні працівники та інші фахівці; батьки або особи, що їх замінюють; директор та його заступники. Тренери-викладачі спортивної школи організовують і здійснюють навчально-тренувальну та спортивну роботу, несуть відповідальність перед директором за її результати та підлягають атестуванню один раз на чотири роки в порядку, визначеному Мінмолодьспортом. Згідно з ч. 4 ст. 21 Закону України "Про позашкільну освіту" педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. За змістом частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтею 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань (далі - ЄСПЛ) щодо застосування окремих положень цієї Конвенції. ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Також ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення і застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява №17862/91, пункти 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява №20372/11, пункт 65). Отже, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи. З огляду на викладене, беручи до уваги національне правове регулювання спірних правовідносин, яке необхідно тлумачити крізь призму якості закону та принципу правової визначеності, колегія суддів погоджується з висновоками суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно відмовляє у зарахуванні посад керівника фізичного виховання та тренера-викладача ДЮШС, на яких працювала позивачка у період з 15.08.1986 по 15.08.2000, 30.09.2004 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 31.08.2016, з 01.09.2016 по 01.04.2024, до педагогічних, які дають право на пенсію за вислугу років та отримання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-IV, навіть попри те, що зазначені посади прямо не передбачені затвердженим Переліком № 909 В апеляційній скарзі відповідач також звертає увагу на відсутність у Головного управління ПФУ у Львівській області повноважень щодо виплати спірної грошової допомоги, оскільки позивачка перебуває на обліку в іншому пенсійному органі, а саме в Головному управлінні ПФУ в Чернігівській області. Разом з тим колегія суддів вказані доводи скаржника відхиляє, адже оскаржуваним рішенням суду від 26.02.2026 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням наданої судом правової оцінки. Тобто судовим рішенням на Головне управління ПФУ у Львівській області безпосередньо не покладено обов`язку виплати таку допомогу, як помилково стверджує апелянт. Крім того, доводи в цій частині охоплюються питаннями внутрішньо-організаційної діяльності органів Пенсійного фонду України, які можуть бути вирішені суб`єктом владних повноважень самостійно. Додатково колегія суддів звертає увагу на правову позицію КАС ВС, наведену у постанові від 19.05.2025 в справі № 240/505/24, яка полягає у тому, що питання про призначення (перерахунок) пенсії має вирішувати теритріальне управління Пенсійного фонду України, яке здійснювало розгляд заяви позивача. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи вищенаведені мотиви, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на результат апеляційного перегляду, судові витрати не розподіляються. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 380/14525/26 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач П. І. Сало судді Т. М. Димарчук Л. П. Іщук