Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/4070/26

Справа № 991/4070/26 Провадження 1-кс/991/4080/26 У Х В А Л А 08.05.2026 м. Київ Слідча суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , в с т а н о в и л а: 1.28.04.2026 ОСОБА_3 через «Електронний суд» звернувся до Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) із скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки такі не внесли відомості про кримінальні правопорушення за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). 2.Цього ж дня для розгляду скарги визначено слідчу суддю ОСОБА_1 . 3.Скаржник просив розглянути скаргу за його відсутності. Слідча суддя викликала скаржника у судове засідання, однак останній у судове засідання не прибув, не повідомивши про причини своєї неявки. 4.З огляду на це, а також засаду диспозитивності, слідча суддя вважає за можливе здійснити розгляд скарги за відсутності скаржника. 5.Представник САП - начальник управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді ОСОБА_4 надіслав письмові заперечення, в яких просив розглядати скаргу без участі прокурора САП та відмовити у задоволенні скарги. 6.Оскільки КПК України не встановлює перешкод для розгляду скарги у випадку неприбуття представника суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, а також з огляду на засаду диспозитивності, слідча суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника САП. 7.Дослідивши скаргу, слідча суддя дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на таке. 8.Скарга мотивована тим, що 22.04.2026 ОСОБА_3 електронною поштою звернувся до САП із заявою про вчинення кримінальних правопорушень. 9.Згідно із такою заявою службові особи Державної митної служби України, у тому числі посадові особи керівного рівня, діючи умисно, системно зловживаючи службовим становищем та у змові з невстановленими особами - імпортерами транспортних засобів, могли організувати та забезпечити функціонування протиправного механізму незаконного зменшення або уникнення сплати митних платежів під час ввезення легкових автомобілів на територію України шляхом використання підроблених документів - сертифікатів EUR.1., які надають пільги при розмитненні та підтверджують походження товару, але могли містити неправдиві відомості або бути підробленими. 10.За змістом заяви митне оформлення здійснювалося без належної перевірки достовірності таких документів, що призводило до безпідставного застосування пільгового режиму та системного ненадходження коштів до Державного бюджету України. 11.У заяві зазначено, що внаслідок цього «організована група» протягом 2023-2025 років в Україну імпортувала 110 тис. легкових автомобілів по корупційній, злочинній схемі із застосуванням фальшивих сертифікатів EUR.1., чим державі завдані масштабні збитки в особливо великих розмірах - 11 мільярдів гривень. 12.На переконання скаржника, у таких діях названих осіб вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255, ст. 364, ст. 366, ст. 212, ст. 368, ст. 368-5, ст. 369-2 КК України. 13.У заяві ОСОБА_3 просив, окрім іншого, внести відповідні відомості до ЄРДР. Однак такі, як зазначив скаржник, до ЄРДР внесені не були. 14.Слідча суддя звернулась до САП із запитом про надання інформації про результати розгляду заяви. 30.04.2026 у відповідь на запит надійшли письмові заперечення представника САП з додатками. За змістом пояснень та доданих до них документів за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 уповноважені особи установили, що розгляд порушених у заяві питань не належить до компетенції САП. У зв`язку із цим заяву ОСОБА_3 листом від 27.04.2026 № 11-2954ВИХ-26 надіслано за належністю до Національного антикорупційного бюро України для розгляду в межах компетенції. Про це ОСОБА_3 поінформовано цим же листом на адресу електронної пошти. 15.Отже, уповноваженими особами САП відомості за заявою скаржника до ЄРДР не внесені. 16.Виходячи з наведеного, слідча суддя дійшла висновку, що скарга подана особою, яка має право подавати таку скаргу, у визначений ч. 1 ст. 304 КПК України строк. 17.Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. 18.Отже, бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, передбачає три обов`язкові ознаки: (1) прокурор, слідчий (детектив) наділені обов`язком вчинити певну процесуальну дію; (2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; (3) відповідна процесуальна дія прокурором, слідчим (детективом) у встановлений строк не вчинена. Тобто, наведена норма дозволяє оскаржити слідчому судді не будь-яку бездіяльність, а лише ту, що стосується обов`язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законом. 19.Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. 20.Ознакам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, відповідає бездіяльність, яка виникає внаслідок невиконання вимог ч. 1 ст. 214 КПК України. 21.Отже, бездіяльність, яку оскаржив ОСОБА_3 , відповідає ч. 1 ст. 303 КПК України. 22.Також згідно із ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду. 23.У силу ч. 2 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті. 24.Остання встановлює, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України (статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, та кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України), а також статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України. Водночас, повинна бути наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. 25.Так, п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України передбачено такі умови, як вчинення вищенаведених кримінальних правопорушень, зокрема, державним службовцем, посада якого належить до категорії «А», посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище.

26. ОСОБА_3 стверджує про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 368, 368-5, 369-2 КК України службовими особами Державної митної служби України, у т.ч. керівного складу, серед яких можуть бути і особи, зазначені у п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України. 27.Окрім того, за змістом п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України кримінальні правопорушення, передбаченні статтями 368, 369-2 КК України підсудні Вищому антикорупційному суду, якщо розмір предмета відповідного кримінального правопорушення у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також якщо розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 364 КК України, у п`ять тисяч і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

28. ОСОБА_3 зазначив, що кримінальними правопорушеннями могло бути спричинено шкоду у розмірі близько 11 млрд грн. 29.Отже, скарга в частині повідомлення про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 368, 368-5, 369-2 КК України службовими особами Державної митної служби України підлягає розгляду в цьому суді. 30.Поряд з цим, слідча суддя бере до уваги, що у скарзі йде мова також про можливе вчинення кримінальних правопорушень, у співучасті з іншими особами, а також інших кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212, 255, 366 КК України, цими ж особами, а тому з урахуванням положень п. 20-2 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідча суддя вважає, що загалом по такій скарзі має здійснюватися судовий контроль Вищим антикорупційним судом. 31.На підставі викладеного, скарга відповідає вимогам ст. 303, ч. 1 ст. 304 та ч. 1 ст. 306 КПК України. 32.Поряд з цим, слідча суддя зауважує, що для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулося, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). 33.Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. 34.Тобто, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об`єктивно свідчити про вчинення такого кримінального правопорушення. 35.Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.09.2021 (справа № 556/450/18), у якій зазначено: «...слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР...». 36.Слідча суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити. 37.Однак, на переконання слідчої судді, скарга ОСОБА_3 не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень. 38.Як уже зазначала слідча суддя, ч. 1 ст. 214 КПК України не встановлює обов`язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити відомості до ЄРДР за будь-якою заявою, а тільки тією, що містить відомості про вчинення кримінального правопорушення. Також така позиція відповідає усталеній судовій практиці в Україні та позиції ВС, що викладалась вище. 39.Викладена у заяві ОСОБА_3 інформація отримана із матеріалів, опублікованих журналістами та громадськими організаціями. Проте достовірність наведеної у них інформації неможливо перевірити. Слідча суддя відзначає, що розміщення різного роду інформації на інтернет-ресурсах жодним чином не контролюється, а отже таке може здійснюватися шляхом поширення неправдивих відомостей. 40.Отож, інформація, достовірність якої неможливо перевірити, не може бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР про злочин. 41.Водночас, покликаючись на обставини, встановлені Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, жодних остаточних висновків та пропозицій останньої ОСОБА_3 до скарги не долучив. 42.Поряд із цим, існує встановлена законом процедура реагування правоохоронних органів на висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. 43.Так, відповідно до Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» при розгляді висновків і пропозицій слідчої комісії Верховна Рада України в разі необхідності вирішує питання, зокрема, щодо направлення матеріалів слідчої комісії (1) до Генеральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування, (2) для реагування згідно із законом відповідному органу державної влади, іншому державному органу, органу місцевого самоврядування чи посадовій особі. 44.За таких обставин, викладені у заяві твердження про вчинення кримінальних правопорушень є лише припущеннями заявника, зробленими ним на підставі інформації, отриманої із засобів масової інформації. Водночас, зазначені ним обставини не ґрунтуються на конкретних даних, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень та давали б змогу попередньо кваліфікувати діяння саме як кримінальні правопорушення. 45.Натомість, самих лише абстрактних припущень про можливе вчинення кримінальних правопорушень, викладених у заяві, недостатньо для того, щоб розпочати досудове розслідування, оскільки підставою для початку досудового розслідування є фактичні дані та конкретні обставини, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення. 46.До того ж, слідча суддя звертає увагу, що після внесення відомостей до ЄРДР органом досудового розслідування мають проводитись слідчі дії, необхідні для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, які передбачають обов`язкове втручання в права та свободи особи у тій чи іншій мірі. Водночас, здійснення такого на основі припущень, без наявності об`єктивних даних, які б вказували на вчинення кримінального правопорушення, є недопустимим. 47.З огляду на наведене, обставини, викладені в заяві, не потребують перевірки засобами кримінального процесу. 48.Отже, оскільки викладене скаржником не містить відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відсутня і бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення відомостей до ЄРДР. 49.На підставі наведеного, слідча суддя вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні скарги. З огляду на викладене, керуючись статтями 214, 303, 307, 371-372 КПК України, слідча суддя п о с т а н о в и л а: Відмовити у задоволенні скарги. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до такої палати протягом п`яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Слідча суддя ОСОБА_1