Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/4070/26

Слідчий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_1 Справа № 991/4070/26 Доповідач: ОСОБА_2 Провадження №11-сс/991/349/26 У Х В А Л А І м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2026 рокумісто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 , подану на ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 08 травня 2026 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури /далі - САП/ щодо невнесення за його заявою відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань /далі - ЄРДР/, В С Т А Н О В И Л А: Оскаржуваною ухвалою відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення за його заявою відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР, оскільки: (1) скарга не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень; (2) викладені у заяві твердження про вчинення кримінальних правопорушень є лише припущеннями заявника, зробленими ним на підставі інформації, отриманої із засобів масової інформації /далі- ЗМІ/ та не ґрунтуються на конкретних даних, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчинення злочинів, які давали б змогу хоча б попередньо кваліфікувати діяння саме як кримінальні правопорушення (т. 1 а. с. 101-102). В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити його скаргу, зобов`язати уповноважених осіб внести відомості до ЄРДР, розпочати досудове розслідування та надати витяг із ЄРДР. Зазначає, що: (1) предметом судового контролю була бездіяльність, а не законність і не обґрунтованість постанови про відмову, якої не існувало; (2) слідчий суддя не мав права підміняти орган досудового розслідування та оцінювати достатність, переконливість і доказовість викладених в заяві обставин, а лише повинен був встановити факт бездіяльності та зобов`язати внести відомості до ЄРДР; (3) в заяві про вчинення кримінальних правопорушень було наведено достатньо відомостей щодо обставин їх вчинення та причетних до них осіб. Крім того, заявник зазначив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2026 за аналогічною заявою встановлено достатність наведених обставин щодо ймовірного вчинення кримінальних правопорушень (т. 1 а. с. 105-115; т. 2 а. с. 44). Заявник і прокурор, будучи обізнаними про апеляційний розгляд, в суд не прибули. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просив провести розгляд апеляційної скарги без його участі (т. 1 а. с. 114). Надаючи оцінку своєчасності апеляційного оскарження, колегія суддів враховує, що апеляційну скаргу на ухвалу слідчої судді надіслано 14.05.2026 через систему «Електронний суд», тобто із пропуском строку на оскарження. Так, хоч слідча суддя оголосила резолютивну частину ухвали 08.05.2026 за відсутності заявника, але з його повідомленням і зважаючи на те, що заявник просив розгляд справи проводити за його відсутності (т. 1 а. с. 6, 78, 82, 99), тому перебіг строку на апеляційне оскарження відповідно до постанови Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №204/7066/20 і ч. 5 ст. 115 КПК для ОСОБА_6 розпочався з наступного дня (09.05.2026) та завершився 13.05.2026 (останній день на подачу). Однак, враховуючи ч. 1 ст. 117 КПК і позицію, висловлену в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 (справа №461/1434/18), а також оскарження рішення, зокрема, в частині підстав відмови у задоволенні його скарги, колегія суддів вважає, що до проголошення й отримання повного тексту ухвали 13.05.2026 (т. 1 а. с. 100-102) заявник не знав мотивів оскаржуваного рішення. Саме через це суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними із огляду на те, що за змістом ст. 214 КПК реєстрації в ЄРДР підлягають із подальшим здійсненням досудового розслідування не будь-які заяви, а лише ті з них, які містять відомості про обставини вчинення конкретного кримінального правопорушення. Так, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 год з моменту внесення цих відомостей надати заявнику витяг із ЄРДР (ч. 1 ст. 214 КПК). Відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК, зокрема, мати короткий виклад обставин, котрі можуть свідчити про вчинення злочину (п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора від 30.06.2020 №298 /далі - Положення/). Тобто згідно з вимогами ч. 1 ст. 214 КПК до ЄРДР вносяться відомості про вчинення злочину лише за наявності інформації про існування обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (реальність конкретної події: часу, місця, способу та інших фактів), а не будь-яких даних, повідомлених заявником. Водночас, якщо обставини, зазначені в заяві про вчинення злочину, не містять відомостей про вчинення будь-яких дій чи бездіяльності, які можна хоча б попередньо кваліфікувати як кримінальне правопорушення, інформація щодо них не має вноситися до ЄРДР і досудове розслідування стосовно таких подій не повинно проводитися. Зазначений підхід відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.09.2021 у справі №556/450/18. Й оцінюючи обставини, вказані в заяві, слідчий має враховувати положення Кримінального кодексу України /далі - КК/, які визначають, що вважається злочином. Отже, при вирішенні справи за скаргою ОСОБА_6 слідчою суддею надано правильне тлумачення змісту ст. 214 КПК. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, колегія суддів ураховує, що 22.04.2026 заявник з використанням електронною поштою звернувся до САП із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 255, ст. 364, ст. 366, ст. 212, ст. 368, ст. 368-5, ст. 369-2 КК, у якій вказав, що: (1) службові особи Державної митної служби України, у тому числі посадові особи керівного рівня, діючи умисно, системно зловживаючи службовим становищем та у змові з невстановленими особами - імпортерами транспортних засобів, могли організувати та забезпечити функціонування протиправного механізму незаконного зменшення або уникнення сплати митних платежів під час ввезення легкових автомобілів на територію України шляхом використання підроблених документів - сертифікатів EUR.1., які надають пільги при розмитненні та підтверджують походження товару, але могли містити неправдиві відомості або бути підробленими; (2) митне оформлення здійснювалося без належної перевірки достовірності таких документів, що призводило до безпідставного застосування пільгового режиму та системного ненадходження коштів до Державного бюджету України; (3) внаслідок цього «організована група» протягом 2023-2025 років в Україну імпортувала 110 тис. легкових автомобілів по корупційній, злочинній схемі із застосуванням фальшивих сертифікатів EUR.1., чим державі завдані масштабні збитки в особливо великих розмірах - 11 мільярдів гривень. Вказані факти заявнику відомі з матеріалів, опублікованих у ЗМІ (т. 1 а. с. 8-21). 28.04.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга на бездіяльність уповноважених осіб САП щодо невнесення відомостей про вищевказані кримінальні правопорушення до ЄРДР за вищевказаною заявою (т. 1 а. с. 1-7, 78). 30.04.2026 прокурор повідомив суд першої інстанції про те, що САП, розглянувши відповідну заяву про вчинення кримінальних правопорушень, встановила, що її розгляд не входить до її компетенції, у зв`язку з чим її заяву надіслано за належністю до Національного антикорупційного бюро України /далі - НАБУ/, про що листом повідомлено заявника (т. 1 а. с. 83-87). Оцінюючи наведене, колегія суддів виходить з того, що посилання на публікації в ЗМІ про факти ймовірного вчинення злочинів містить загальний опис гіпотетичної ситуації, яка ймовірно може мати місце та стосуватися фактів вчинення кримінальних правопорушень. Але у заяві наведено лише абстрактні дані та не наведено конкретних фактів, які підлягають розслідуванню в ході досудового розслідування (т. 2 а. с. 8-45). Поруч із цим, зважаючи на те, що САП все ж відреагувала на заяву ОСОБА_6 , надіславши її за належністю до НАБУ, бездіяльність з її сторони відсутня. Водночас у діях заявника щодо неодноразового повідомлення про вчинення злочинів різних органів державної влади у цій справі суд апеляційної інстанції вбачає ознаки зловживання правами. Адже, як він зазначає, за його аналогічною заявою ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2026 встановлено достатність наведених обставин для внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення кримінальних правопорушень. При встановленні факту здійснення досудового розслідування стосовно аналогічних правопорушень (дублікатів), заяви і повідомлення про які надійшли з різних джерел, такі матеріали об`єднуються в одне провадження, після чого одному з них присвоюється статус «дублікат» (п. 9 глави 4 Розділу ІІ Положення). Тобто, у випадку наявності інформації про аналогічні факти, що надійшла з різних джерел, така інформація повторно у ЄРДР не реєструється та відповідно не розслідується, а обліковується як «дублікат». Таким чином, в разі, якщо за такими ж самими фактами, проте іншим органом досудового розслідування, внесено відомості до ЄРДР, тобто вказані факти вже розслідуються, правові підстави повторно вносити в ЄРДР аналогічні відомості відсутні. Дійсно за аналогічною заявою заявника (т. 1 а. с. 8-21; т. 2 а. с. 8-21) ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2026 зобов`язано Бюро економічної безпеки України внести відомості до ЄРДР (т. 2 а. с. 44), а тому його звернення з аналогічного заявою в САП вказує на зловживання ОСОБА_6 своїми правами. Повторне внесення відомостей до ЄРДР Положення не допускає й поведінка заявника має бути добросовісною, а не спрямованою на неодноразове направлення органам державної влади заяв із однаковим змістом та подальше оскарження (у разі не задоволення висловлених у них прохань) до судів. Із огляду на наведене в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 115, 214, 303, 304, 369, 370, 375, 376, 392, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 08 травня 2026 року - без змін. Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий:ОСОБА_2 Судді:ОСОБА_3 ОСОБА_4