Постанова 4808 № 341/3/26

Справа № 341/3/26 Провадження № 22-ц/4808/873/26 Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мальцевої Є.Є. суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в с т а н о в и в : У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.10.2022 року позивачка перерахувала 5 000,00 грн ОСОБА_3 (матері відповідача), яка звернулася до неї з проханням про фінансову допомогу у зв`язка з настанням холодів у жовтні 2022 року та необхідністю оплати опалення. Перерахування коштів підтверджується копією платіжної інструкції АТ КБ «Приват банк» від 08.10.2022 року. Кошти позивачка перевела на картку ОСОБА_2 .. Надалі ОСОБА_3 перестала виходити на зв`язок. Через Старостинський округ позивачка дізналась про смерть ОСОБА_3 та про існування спадкоємця, яким є син померлої - ОСОБА_2 .. Спочатку відповідач повідомив про те, що його брат поверне кошти, оскільки він не має можливості повернути зазначені кошти. Проте 08.12.2025 року категорично відмовився повернути борг. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5 000 грн боргу. Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав оцінки обставинам справи. Так, переказ спірних грошей було здійснено на картку відповідача ОСОБА_2 . Факт перерахування коштів підтверджено належними доказами. Відповідач відмовляється повертати вказані кошти, що суд не врахував, і безпідставно відмовив в позові. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 5000 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Судом першої інстанції встановлено, що платіжною інструкцією від 08 жовтня 2022 року підтверджено переказ власних коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 в сумі 5 000,00 грн, платник - ОСОБА_1 (а.с.14). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.66). 28 травня 2025 року державним нотаріусом Галицької державної нотаріальної контори Івано-Франківської області видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом сину ОСОБА_3 ОСОБА_2 , який є відповідачем у даній справі (а.с.67-71). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що платіжна інструкції не підтверджує ані правову підставу їх перерахування, ані існування між сторонами договірних зобов`язань. Позивачка добровільно перевела власні кошти на рахунок відповідача, знаючи, що між ними відсутнє зобов`язання з повернення коштів. Крім того, суд критично оцінює надані позивачкою роздруківки скріншотів переписки, які не є письмовими, речовими і електронними доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України, у зв`язку з чим вони не можуть розглядатися як належні та допустимі докази. За відсутності належних і допустимих доказів передачі грошових коштів відповідачу саме у борг та виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є недоведеними. Ризик настання негативних наслідків, пов`язаних з недоведеністю обставин, на які посилалась позивачка, покладається саме на неї. У зв`язку з цим підстави для задоволення позову про стягнення боргу відсутні. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Згідно з частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. У статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц). За висновками Верховного Суду в постановах від 29 серпня 2018 року в справі № 910/23428/17, від 27 серпня 2024 року в справі № 758/4213/21 під час оцінки достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд під час вирішення справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача 5 000 грн боргу. На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала суду докази переказу на ім`я ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 5 000 грн, факт одержання яких відповідач не заперечував, але вказував, що йому невідомі підстави переказу його матері грошей від позивачки. Відповідач не вважає себе зобов`язаним повертати ці гроші позивачці. З матеріалів справи вбачається, що будь-яких договірних відносин між сторонами у справі не встановлено, тому відсутній обов`язок з повернення вказаної суми. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про переказ коштів відповідачу для оплати комунальних послуг його матері ОСОБА_3 , оскільки не підтверджено належними доказами виникнення зобов`язань з повернення вказаних коштів ОСОБА_2 чи його матір`ю ОСОБА_3 . Наявність платіжної інструкції від 10.08.2022 року про переказ 5 000 грн на картковий рахунок відповідача не є підставою для стягнення вказаної суми з відповідача, оскільки позивач добровільно перераховувала на картковий рахунок відповідача кошти, знаючи, що між ним і відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). В результаті апеляційного перегляду колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять підстав та не вказують на обставини для задоволення позову та скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складений 12 травня 2026 року. Судді Є.Є.Мальцева В.А. Девляшевський В.М.Луганська