Постанова Чернігівський апеляційний суд № 731/264/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 23 грудня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 731/264/20 Головуючий у першій інстанції Савенко А. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1372/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Приват Банк» на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2020 року (місце ухвалення смт. Варва, дата складання повного тексту 02.10.2020) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову посилались на те, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 27.04.2011. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між сторонами Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. У позові банк посилається, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується Випискою по рахунку) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у Довідці про зміну умов кредитування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте у порушення умов кредитного договору позичальник своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями внаслідок чого у відповідача перед банком утворилась заборгованість. З урахуванням уточненої позовної заяви, та враховуючи часткове внесення коштів на погашення заборгованості позичальником, станом на 09.08.2020 заборгованість за кредитним договором становить - 19 473,60 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредита 19 473,60 грн в т.ч. 19 473,60 грн заборгованість за простроченим тілом кредита. У позові АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 19473,60 грн за кредитним договором № б/н від 27.04.2011, та судові витрати. Рішенням Варвинського районного суду від 02.10.2020 у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.04.2011 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 830,08 судового збору. Рішення суду обґрунтовано тим, що банком позичальнику нараховувалися відсотки за використання кредитного ліміту, а також неустойка (штрафи), при цьому суми коштів, які надходили в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, спрямовувалися на погашення нарахованих відсотків та штрафів. Проте, судом враховано, що у анкеті-заяві позичальника від 27.04.2011, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка, а також відсутні умови договору про встановлення матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та саме в таких розмірах і з таким порядком нарахування. Таким чином, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті www.privatbank.ua, доданий до позовної заяви, не містять підпису відповідача, а тому ці Умови та правила не можна розцінювати як частину кредитного договору. Судом встановлено, що станом на 08.06.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором становила 44 852,29 грн та складалася лише з тіла кредиту, разом з тим, у період з 30.09.2019 до 25.07.2020 відповідач ОСОБА_1 сплатив банку 46 524,44 грн заборгованості, а кредитних коштів у цей період з карток не знімав, що підтверджується виписками по рахунках, на підставі чого позов задоволенню не підлягає. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 02.10.2020, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. У скарзі заявник зазначає, що відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач ознайомлений та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватися. Позичальник підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку. Підписавши анкету-заяву відповідач погодився з умовами та правилами надання банком послуг, які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що відповідач підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами, а також продовжуючи користуватися коштами автоматично приєднувався до нових редакцій тих Умов та правил, а також Тарифів. На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито кредитну картку «Універсаьна 55 днів пільгового періоду» та 20.07.2011 встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 2000,00 грн, який в подальшому було збільшено. Після отримання картки позичальник користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору. У скарзі банк посилається на те, що пред`являючи позов відповідач станом на 08.06.2020 мав заборгованість в розмірі 43024,20 грн, яка складалася з заборгованості за тілом кредита 40 499,24 грн, а також штрафи: 500,00 грн фіксована частина, 2024,96 грн процентна складова. В період з 08.06.2020 по 09.08.2020 (уточнення позовних вимог) відповідач погасив 21025,64 грн, таким чином сума неповернутого кредиту складає 19 473,60 грн, яку і просить стягнути банк, тобто заборгованість за простроченим тілом кредиту. За доводами скарги суд безпідставно послався на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанову від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав відзив, в якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційної скарги. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Судом встановлено, що 27.04.2011 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 40 т. 1). Згідно інформації викладеної у вказаній заяві, відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Таким чином, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, визначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, Пам`ятка Клієнта, Тарифи, а також заява про приєднання до Умов та Правил становлять укладений Договір про надання банківських послуг. Як вбачається, матеріали справи містять розрахунок заборгованості за договором № б/н від 27.04.2011, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 31.05.2015 становить 43 024, 20 грн., та складалась з 40 499, 24 грн заборгованості за кредитом; 500,00 грн та 2 024,96 грн - заборгованості за штрафами, нарахованими відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 8-37 т. 1). Відповідно до розрахунків заборгованості за договором, доданих до уточненої позовної заяви, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 08.06.2020 становить 19 473, 60 грн та складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту (а.с. 215-223 т. 1). З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку 27.04.2011, цього ж дня встановлено кредитний ліміт у розмірі 0,00 грн, 20.07.2011 було збільшено до 2000,00 грн, 28.09.2011 кредитний ліміт 8000,00 грн збільшено, 04.10.2011 кредитний ліміт 8500,0 грн збільшено, 10.10.2015 зменшено 8000,00 грн, 15.10.2015 зменшено 7589,77 грн, 26.09.2016 збільшено 8000,00 грн, 27.09.2016 зменшено 8000,00 грн, 28.11.2016 зменшено 8000,00 грн, 17.02.2017 збільшено 15000,00 грн, 20.07.2018 зменшено кредитний ліміт 0,00 грн (а.с. 38 т. 1). Згідно довідки (а.с. 39 т. 1) позичальнику ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття 27.04.2011, термін дії 11/14; № НОМЕР_2 , дата відкриття 28.09.2011, термін дії 08/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття 09.09.2014, термін дії 09/18; № НОМЕР_3 , дата відкриття 01.10.2014, термін дії 09/18; № НОМЕР_4 , дата відкриття 28.11.2016, термін дії 05/20. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що банком позичальнику нараховувалися відсотки за використання кредитного ліміту, а також неустойка (штрафи), при цьому суми коштів, які надходили в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором, спрямовувалися на погашення нарахованих відсотків та штрафів. Проте, судом враховано, що у анкеті-заяві позичальника від 27.04.2011, підписаній сторонами, не зазначена процентна ставка, а також відсутні умови договору про встановлення матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та саме в таких розмірах і з таким порядком нарахування. Таким чином, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила, та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті www.privatbank.ua, доданий до позовної заяви, не містять підпису відповідача, а тому ці Умови та правила не можна розцінювати як частину кредитного договору. Судом встановлено, що станом на 30.09.2020 заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 29.09.2019 становила 44 852,29 грн та складалася лише з тіла кредиту, разом з тим, у період з 30.09.2019 до 25.07.2020 відповідач ОСОБА_1 сплатив банку 46 524,44 грн заборгованості, а кредитних коштів у цей період з карток не знімав, що підтверджується виписками по рахунках, на підставі чого позов задоволенню не підлягає. З висновком суду про відмову у задоволенні позову не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.04.2011 у розмірі 43024,20 грн станом на 08.06.2020, яка складається з: 40499,24 грн заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита, 10499,24 грн заборгованість за простроченим тілом кредита, 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн нарахована пеня, 0,00 грн нараховано комісії, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн штраф (фіксована частина), 2024,96 грн штраф (процентна складова). В подальшому позивачем з урахуванням вимог ЦПК України було подано уточнену позовну заяву, в якій АТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 27.04.2011 у розмірі 19473,60 грн станом на 08.06.2020, яка складається з заборгованості за тілом неповернутого кредиту. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3ст. 13 ЦПК України). В уточненій позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1ст. 175 ЦПК України). Згідно із положеннями п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Матеріали справи свідчать про те що, уточнюючи позовні вимоги, банк зменшив суму заборгованості до стягнення з відповідача, а саме просив стягнути лише заборгованість за простроченим тілом кредиту (а.с. 211-214 т.1), зазначені обставини зазначені у рішенні суду першої інстанції (а.с. 17 т. 2 ). З матеріалів справи не вбачається повернення заявнику заяви про уточнення позовних вимог, не зазначено таких обставин і рішеннні суду, як це визначено ч. 5 ст. 49 ЦПК України. Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України залишив поза увагою, що відповідно до уточненої позовної заяви, позивачем заявлені вимоги лише щодо заборгованності по тілу кредиту. Виходячи з системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, слід дійти висновку про те, що часткове погашення суми наявної заборгованості відповідачем під час розгляду справи, не припиняє правовідносини сторін щодо суми основного боргу за тілом кредиту, яку і просив стягнути банк з врахуванням уточнених позовних вимог. Судом у справі встановлено, що 27.04.2011 ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В даній заяві відповідачем заповнено розділи щодо його паспортних даних, місця проживання, сімейного стану та роду занять (а.с. 40 т. 1). Та виявлено бажання оформити на своє ім`я платіжну картку кредитку «Універсальна» (а.с. 40 т. 1 зворотня сторона). Банком додано до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг без зазначення дат, які відповідачем не підписані. Разом з тим, на підтвердження заявлених вимог позивачем до апеляційної скарги було додано довідку про умови кредитування по використанню кредитної картки «Універсальна, 55 пільгового періоду» по договору (а.с. 33 т. 2), яка була підписана ОСОБА_1 27.04.2011, у якій, крім іншого, зазначені тип та розмір процентних ставок, штраф за порушення строків платежів та його розміри. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати суду докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 2, 4, 5, 8 статті 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За відсутності поважних причин неподання нового доказу до суду першої інстанції апеляційний суд не має права досліджувати цей доказ, поданий позивачем в апеляційній інстанції (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 638/13998/14-ц, аналогічний правова позиція Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 458/867/15-ц). Банком не було подано до суду першої інстанції довідку про умови кредитування по використанню кредитної картки «Універсальна, 55 пільгового періоду» по договору (а.с. 33 т. 2), підписаного ОСОБА_1 27.04.2011, а її неподання до суду першої інстанції позивачем не обґрунтовано, а тому за відсутності поважних причин неподання нового доказу в апеляційного суду відсутні підстави для її дослідження. На підтвердження заявленої Банком у позові заборгованості відповідача до позову додано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , станом на 09.08.2020, з якого вбачається, що заборгованість за тілом кредиту становить 19473,60 грн. (а.с. 222-223 т. 1). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, просив стягнути лише тіло кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), та не просив стягнути складові його повної вартості, зокрема штрафи (фіксовану та процентну складові). У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України). У підтвердження уточнених позовних вимог банком було надано до суду першої інстанції розрахунок заборгованості за договором № б/н від 27.04.2011, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 . Даний розрахунок відповідачем не спростовано. Таким чином, врахувавши наведені норми чинного законодавства, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, встановлені обставини справи та надані на їх підтвердження докази, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог згідно уточненої позовної заяви. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задовольняється, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, таким чином з відповідача слід стягнути судовий збір на користь банку за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2102,00 грн, та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3153,00 грн. Керуючись ч. 13 ст. 141, ст.ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Приват Банк» задовольнити. Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2020 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.04.2011 у розмірі 19 473 (дев`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 60 коп. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 2102,00 грн, та в суді апеляційної інстанції в розмірі 3153,00 грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст рішення складено 23.12.2020. Головуючий Судді :