Постанова 4821 № 694/1397/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/538/21Головуючий по 1 інстанції Справа №694/1397/20 Категорія: 304090000 Сакун Д. І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. учасники справи: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, що подала апеляційну скаргу акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»; розглянувши у порядку письмового провадженняапеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: Улистопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписалазаяву б/н від 02 серпня 2011 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 05жовтня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 17863,63 грн., що складається з 13614,80 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 13614,80грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 4248,83 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0 грн. нарахована пеня; 0 грн. нараховано комісії. Просив суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 17863,63грн. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року в задоволенні позовувідмовлено. Рішення суду обґрунтоване тим, що позивач не довів існування кредитних правовідносин між сторонами. У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредиту. Крім того, банк не надав жодних доказів на підтвердження про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, а також домовленості сторін у анкеті-заяві про сплату відсотків за користування кредитом. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на те, щовідповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та Банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Крім анкети заяви, відповідач підписав в той же день довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В даній довідці вказано пільговий період (55 днів) та базова відсоткова ставка за користування кредитом 2,5 % в місяць. На підставі анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт 15000 грн. Із виписки по рахунку чітко вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами наданими Банком. Вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні фактично отриманих кредитних коштів та нарахованих відсотків. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася. Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам. Судом встановлено, що 02 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 02 серпня 2011 року. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 05 жовтня 2020 року відповідач має заборгованість в сумі 17863,63 грн., що складається з 13614,80 грн. заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 13614,80грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 4248,83 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн. нарахована пеня; 0 грн. нараховано комісії. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частинами 1 та 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за закономнадані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Згідно з частиною першою статті 509 ЦК Українизобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Сенс договору приєднання полягає у тому, що його умови визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних умовах та можуть бути прийняті іншою стороною не інакше ніж шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Тобто дійсно вільною в цьому випадку є воля виключно однієї сторони - тієї, яка пропонує для укладення договору саме формуляр (тобто банк). Інша сторона виявляє волю до укладення цього договору лише на стадії висловлення власної волі на стадії прийняття умов такого договору в цілому. Проте не повинно виникати сумнівів у тому, чи дійсно та які саме умови, викладені у формулярі або іншій стандартній формі, приймає позичальник. У ситуації, коли є сумніви у тому, чи прийняті та які саме умови прийнято споживачем - позичальником, умови не можуть вважатися такими, що прийняті ним в цілому. Конструкція договору приєднання, викладена у частині першій статті 634 ЦК України, полягає не у тому, що споживач зобов`язаний самостійно ознайомитися з умовами і правилами надання послуг, пропонованими однією стороною, а у тому, що споживач може лише до них приєднатися, не маючи можливості обговорювати умови договору приєднання, пропонуючи свої зміни тощо. Проте сама воля споживача на приєднання до певних умов такого договору має бути однозначною та свідчити про певне її спрямування на досягнення згоди саме на певних умовах, запропонованих банком. У законі як загальне правило визначено, що договір приєднання має викладатися на формулярі або іншій стандартній формі, яка має засвідчувати усі прийняті споживачем умови такого договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості, суд першої інстанціїдійшов висновку про те, що банк не надав належних доказів отримання відповідачем кредиту, проте такі висновки спростовуються анкетою - заявою від 02серпня 2011 року та підписаною відповідачем довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» згідно з якою базова відсоткова ставка на місяць складає 2,5% (30% річних) (а.с. 13). Зважаючи на наведене, обґрунтованими є доводи позивача про наявність умов кредитування у заяві та довідці про умови кредитування, підписані позичальником 02 серпня 2011 року. Разом з тим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув та дійшов помилкового висновку у частині відмови у задоволенні позову про стягнення фактичної отриманої позичальником суми кредиту у розмірі 13614,80 грн. Колегія суддів вважає, що з урахуванням вищевикладеного та наданого банком розрахунку заборгованості, який підтверджує факт отримання та використання відповідачем кредитних коштів, які добровільно не повернуті АТ КБ «ПриватБанк», підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» сума непогашеного тіла кредиту у розмірі 13614,80 грн. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками. Виходячи з довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем та визнана судом як підтвердження умов укладеного договору, базова процентна ставка в місяць становить 2,5%, тобто 30 % річних. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що починаючи з 01 лютого 2020 року банком було збільшено розмір процентної ставки до 42% річних, при цьому відповідачем не було допущено перевищення ліміту кредитування. Оскільки розмір процентної ставки за користування грошовими коштами між сторонами був узгоджений, дії банку щодо нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом по підвищеній процентній ставці виходять за межі узгодженого сторонами договору розміру процентів за користування грошовими коштами. Виходячи з того, що банк погодив із позичальником процентну ставку в розмірі 2,5 % щомісячно, що складає 30 % на рік, колегія суддів вважає за доцільне перерахувати нараховані банком проценти з 01 лютого 2020 року по 05 жовтня 2020 року саме за процентною ставкою 30% річних. Згідно з наданим банком розрахунком, кількість днів прострочення сплати заборгованості за кредитним договором за вказаний період становить 247 днів. Заборгованість за тілом кредиту станом на 05 жовтня 2020 року становила 13614,80 грн. Враховуючи наведене, розмір заборгованості за простроченими відсотками за період з 01 лютого 2020 року по 05жовтня 2020 року складає 2802,37 грн. ((13614,80 грн. * 30 %) / 360 днів) * 247 днів). Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що згідно з розрахунком наданого банком у відповідача станом на 31 січня 2020 року відсутня заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 9). Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення прострочених відсотків. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому його необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитом в розмірі 13614,80 грн., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 2802,37 грн. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки вимоги апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк»підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в сумі 4834,60 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргуакціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 13 січня 2021 року скасувати. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом в розмірі 13614,80 грн., заборгованість за простроченими відсотками в сумі 2802,37 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 4834,60 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді