Постанова 4811 № 439/180/26

Справа № 439/180/26 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О. В. Провадження № 33/811/702/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Галушки Василя Васильовича на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 8 квітня 2026 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн. з позбавленням права керування транспортним засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 21 січня 2026 року о 12 годині 45 хвилини на 12 кілометрі автодороги Броди Берестечко в с. Шнирів, повторно протягом року керував транспортним засобом маки «Хонда Сівік», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Галушка В.В.., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Наголошує, що працівниками поліції не встановлено конкретної години вчинення правопорушення, оскільки у зазначений у протоколі час автомобіль, уже був зупинений працівниками поліції, а ОСОБА_1 не виконував функції водія. Зазначає, що ОСОБА_1 безпідставно зупинено працівниками поліції, оскільки матеріалами відеозапису, не підтверджено порушення ПДР України. Звертає увагу, що до матеріалів справи не долучено постанови ЕНА №4245581 від 11 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Повідомляє, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не підписаний ЕЦП. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Галушка В.В. у судові засідання апеляційного суду, призначені на 4 травня 2026 року та 6 травня 2026 року не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, адвокат Галушка В.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю, при цьому не надав жодних даних, які б підтверджували не можливість його участі в розгляді справи в режимі відеоконференції, ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомив, що не заперечує проти розгляду справи у його відсутності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати усі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання учасників процесу, думки ОСОБА_1 , який не заперечував проти розгляду справи у його відсутності та відсутності його захисника, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Пунктом 2.1 А ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у протоколах та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, а саме: -даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за № 571812 від 21 січня 2026 року (а.с. 3) з якого вбачається, що 21 січня 2026 року близько 12:45 год. на автодорозі «Броди-Берестечко» 12 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Хонда Сівік» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, оскільки він притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП на підставі постанови серії ЕНА 4245581 від 11 березня 2026 року, чим порушив п. 2.1. а ПДР; -довідкою інспектора САП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 22 січня 2026 року (а.с. 5) відповідно до якої ОСОБА_1 11 березня 2025 року відділенням поліції № 1 (м. Броди) Золочівського РВП ГУНП у Львівській області притягувався до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.; -довідкою інспектора САП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 22 січня 2026 року (а.с. 6) згідно якої, відсутні відомості щодо отримання посвідчення водія на території України. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; -відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджено судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано рух та зупинку транспортного засобу «Хонда Сівік» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія, під час якого йому повідомлено про відеофіксацію та причину зупинки. Під час опитування працівниками поліції встановлено, що у водія відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, окрім того виявлено, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також працівниками поліції проведено огляд водія на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат негативний. Окрім того, водій намагався домовитися із працівниками поліції, у зв`язку із чим ОСОБА_1 повідомлено, що за дачу неправомірної вигоди передбачено кримінальну відповідальність, після чого він залишив грошові кошти в автомобілі працівників поліції, через, що було викликано слідчого-оперативну групу, складено протокол про адміністративне правопорушення, ознайомлено водія з протоколом. Доводи апелянта, що працівниками поліції не встановлено конкретного часу вчинення адміністративного правопорушення, оскільки у час, зазначений у протоколі, транспортний засіб вже був зупинений, а ОСОБА_1 не виконував функції водія, апеляційний суд відхиляє, як безпідставні. Матеріали справи містять достатні та належні докази того, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем безпосередньо перед його зупинкою працівниками поліції, а зазначений у протоколі час відповідає часу виявлення та документування правопорушення. Окрім того, незначні розбіжності у фіксації часу, за їх наявності, не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення та не впливають на кваліфікації дій особи, оскільки сукупність досліджених доказів підтверджує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Твердження апелянта, що до матеріалів справи не долучено постанови ЕНА №4245581 від 11 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, апеляційний суд розцінює критично, оскільки до матеріалів справи долучено довідку інспектора САП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області від 22 січня 2026 року (а.с. 5), якою підтверджено, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Доводи про відсутність даних щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація та ЕЦП, є необґрунтованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення у постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов`язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами. Аргументи апелянта, що ОСОБА_1 безпідставно зупинили працівниками поліції, апеляційний суд розцінює критично, оскільки працівники поліції, повідомляли водію причину зупинки транспортного засобу, а саме, що його зупиненого відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Галушки В.В., є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Бродівського районного суду Львівської області від 8 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Галушки Василя Васильовича без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.