Постанова Львівський апеляційний суд № 439/1785/25

Справа № 439/1785/25 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О. В. Провадження № 33/811/1875/25 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Галушки Василя Васильовича на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року, щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 10 вересня 2025 року о 09 год. 16 хв. в м. Броди по вул. Залізничній, керував транспортним засобом марки: «Фіат Добло», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриття обличчя, від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому порядку на місці зупинки транспортного засобу, на в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Галушка В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В доводах апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Наголошує, що судом першої інстанції порушено презумпцію невинуватості, оскільки доказування вини ОСОБА_1 здійснено доказами, отриманими з порушенням процедури визначеної чинним законодавством. Звертає увагу, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів не було складений в двох примірниках та не було вручений ОСОБА_1 . Наголошує, що працівниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння які були виявлені в нього, не роз`яснено йому наслідків відмови від проходження такого огляду. Також зазначає, що матеріали справи не містять даних, які б підтверджували порушенням п. 2.5 ПДР України. Наголошує, що до матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували, що працівник поліції мав використовувати під час огляду прилад «Drager», відсутні дані що цей прилад дозволений для використання МОЗ та Держспоживстандартом. Окрім того, наголошує, що відеофайли, які долучені до матеріалів справи не підписані ЕЦП, у зв`язку із чим є недопустимими доказами. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Галушка В.В. у судове засідання апеляційного суду, призначене на 19 грудня 2025 року не прибули, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Галушки В.В. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також відмова осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №449153 від 10 вересня 2025 року (а.с 3), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі - відмовився; - інформацією з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 4), з якого встановлено, що працівниками поліції було виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю із порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомог приладу «Alkotest Drager» від якого він відмовився; - направленням на огляд транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с. 5), з якого встановлено, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі від якого він відмовився; - копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5687918 від 10 вересня 2025 року (а.с. 8), з якого встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив п. 2.3В ПДР України; - відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджений судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух та зупинку транспортного засобу «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія під час якого йому повідомлено про причину зупинки транспортного засобу та відеофіксацію, виявлено в нього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук), у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, після чого водій відмовився від огляду на стан сп`яніння. Працівниками поліції повідомлено водію, що буде складено адміністративні матеріали, ознайомлено його з адміністративними матеріалами. Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції презумпції невинуватості є безпідставним, оскільки вина ОСОБА_1 встановлена на підставі сукупності належних, допустимих та достовірних доказів, отриманих і досліджених у встановленому законом порядку. Аргументи апелянта, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів не було складений в двох примірниках та не було вручений ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів судової справи. Доводи апелянта, що працівниками поліції не повідомлено ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння які були виявлені в нього, не роз`яснено йому наслідків відмови від проходження такого огляду, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано, що працівник поліції повідомляв водію ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені в нього та роз`яснено наслідки відмови від проходження такого огляду. Аргументи апелянта, про відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували право працівника поліції використовувати під час огляду прилад «Drager», а також про недоведеність того, що зазначений прилад дозволений для застосування МОЗ та Держспоживстандартом, є безпідставними, оскільки чинне законодавство не покладає на орган поліції обов`язку долучати до кожної справи окремі документи, що підтверджують включення спеціального технічного засобу до переліку дозволених для використання, оскільки такі прилади застосовуються на підставі нормативно-правових актів і перебувають на балансі уповноваженого органу. Сам по собі факт використання приладу «Drager» уповноваженим працівником поліції свідчить про його допуск до експлуатації у встановленому порядку. Окрім того, апеляційний суд зазначає, що водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я. Від проходження огляду в обох випадках ОСОБА_1 відмовився двічі, що належним чином зафіксовано працівниками поліції на відеозапис. Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов`язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 10 вересня 2025 року, а саме опитування водія та його відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Аргументи про відсутність даних щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася відео фіксація та ЕЦП, є необґрунтованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов`язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Галушки В.В. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Бродівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Галушки Василя Васильовича - без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.