Постанова 4811 № 444/4152/24

Справа № 444/4152/24 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В.Є. Провадження № 33/811/1693/24 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Доготер Оксани Георгіївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням на нього стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 19 вересня 2024 року, о 17 год. 21 хв. у с. Гряді, дорога М09 «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 136 км, керував автомобілем марки «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , повторно протягом року, будучи позбавленим права керування транспортними засобами . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.1 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Доготер О.Г., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, судом не повно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права. Наголошує, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Повідомляє, що на момент події ОСОБА_1 не встиг отримати посвідчення водія відповідної категорії, проходив курс навчання з керування транспортним засобом, що підтверджується відповідними документами. Звертає увагу, що відповідно до примітки ст. 126 КУпАП, ч. 1 та 2 даної статті не застосовуються до осіб, які у встановленому законом порядку навчаються водінню. Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року керування транспортними засобами особою, позбавленою права керування транспортними засобами. Пунктом 2.1 А ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , 19 вересня 2024 року, о 17 год. 21 хв. у с. Гряді, дорога М09 «Тернопіль-Львів-Рава-Руська», 136 км, повторно протягом року керував автомобілем марки «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.1 А Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, а саме: -протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №132586 від 19 вересня 2024 року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував автомобілем марки «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом; -відеозаписом, долученим до матеріалів судової справи, який було досліджено судом, на якому зафіксовано зупинку транспортного засобу «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 , який перебував в транспортному засобі один, йому повідомлено працівниками поліції про причину зупинки транспортного засобу (перевищення швидкості руху в населеному пункті 103 км/год.), встановлено, що він не має посвідчення водія, оскільки ще не отримав посвідчення водія (Водій підтвердив відсутність у нього водійських прав, вказав, що навчається у автошколі, здав теоретичну частину), у зв`язку із чим його було відсторонено від керування транспортним засобом, встановлено, що в він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, ознайомлено його із правами та обов`язками, складено протокол про адміністративне правопорушення та ознайомлено його із постановою та протоколом. Доводи апелянта, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не заслуговують на увагу апеляційного суду. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов`язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України, відповідно до Конвенції про дорожній рух, діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Відповідно до положень п.1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно п.п.«а» п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП. Так, згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушення, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що транспортний засіб це джерело підвищеної небезпеки, а на водія покладається величезна відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя невизначеного кола учасників дорожнього руху та цілісність майна інших осіб. Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ОСОБА_1 навчається на курсах підготовки водіїв транспортних засобів відповідної категорії, не має значення для вирішення даної справи, оскільки, як зазначалось вище, відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року №340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, а не з моменту початку навчання на курсах перепідготовки. При цьому, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції не під час навчання водінню у встановленому порядку. Тобто ОСОБА_1 керував транспортним засобом без присутності спеціаліста з підготовки водіїв та не під час підготовки для отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії, що не є у розумінні вимог Правил дорожнього руху та примітки ст. 126 КУпАП особою, яка у встановленому порядку навчається водінню транспортного засобу. При указаних обставинах положення примітки ст. 126 КУпАП не може бути застосовано до ОСОБА_1 , якому інкриміновано вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Твердження апелянта, що в автомобілі був його брат, який має відповідну категорію та навчав його керуванню автомобілем, спростовуються відеозаписом, який описаний вище за текстом. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Доготер О.Г. є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Жовківського районного суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Доготер Оксани Георгіївни без задоволення. Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.