Постанова 4811 № 444/1437/26

Справа № 444/1437/26 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л. Провадження № 33/811/808/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Брунця Назарія Миколайовича, потерпілої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Брунця Назарія Миколайовича на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 квітня 2026 року щодо ОСОБА_2 , встановив: цією постановою, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 6 місяців. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , 24 березня 2026 року о 21:45 год. на автодорозі Східний Підхід міста Львова 3 км 900 м, с. Малехів, Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом «DAF XF 460» НОМЕР_1 , з напівпричепом «Schmitz» НОМЕР_2 , не був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного бокового інтервалу та безпечної дистанції, та здійснив зіткнення з автомобілем «Ауді А6» НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , завдавши транспортним засобам механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою адвокат Брунець Н.О., в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову в частині накладеного адміністративного стягнення, накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена передчасно та є надмірно сувора. Наголошує, що судом першої інстанції не враховано характер та спосіб вчинення адміністративного правопорушення, ступінь його вини, інші обставини справи. Повідомляє, що наявні пом`якшуючі обставини, а саме що ОСОБА_2 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, відсутність потерпілих осіб, незначний характер механічних пошкоджень. Зазначає, що ОСОБА_2 з 16 листопада 2018 року працює водієм автомобільного транспорту, керування транспортним засобом є його основним джерелом доходу, він позитивно характеризується за місцем роботи. Наголошує, що відсутні обтяжуючі обставини. Повідомляє, що позбавлення права керування транспортним засобом є надмірним для ОСОБА_2 , оскільки він втратить єдине джерело доходу. 22 травня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу адвоката Брунця Н.М., від потерпілої ОСОБА_1 , в якому вона просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, оскільки ОСОБА_2 не розкаявся у вчиненому адміністративному правопорушення та переживає лише за наслідки для себе. Зазначає, що він не вибачився перед нею, не відшкодував завданої шкоди, створював перешкоди у відшкодуванні завданих збитків. Звертає увагу, що штраф в розмірі 850 грн. не буде мати виховної мети для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Наголошує, що у зв`язку з даною ДТП вона була вимушена звертатися до лікаря та займатися ремонтом транспортного засобу, окрім того зазначає, що апелянтом не доведено, що робота водієм є його єдиним джерелом доходу. У судове засідання призначене на 26 травня 2026 року ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не прибув, адвокат Брунець Н.М. просив проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки учасників процесу, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 . Заслухавши, пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Брунця Н.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення потерпілої на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 124 КпАП України передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджена дослідженими судом першої інстанції доказами, та у апеляційній скарзі не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Приймаючи рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за вчинене адміністративне правопорушення суд першої інстанції, враховуючи конкретні обставини справи, прийшов до висновку про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 124 КУпАП, а саме 6 місяців позбавлення права керування транспортним засобом. Аргументи сторони захисту, що місцевим судом підчас розгляду справи не було дотримано вимог ст. 33 КУпАП, та обрано адміністративне стягнення, яке за своїм видом є несправедливим та занадто суворим, не заслуговують на увагу апеляційного суду. Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Як вбачається з матеріалів справи, при обранні ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді 6 місяців позбавлення права керування транспортним засобом , судом було враховано дані, на які, у тому числі, посилається і захисник, а саме дані про особу водія ОСОБА_3 та обставини справи. Твердження апелянта про наявність пом`якшуючих обставин, а саме те, що ОСОБА_2 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, відсутність потерпілих осіб та незначний характер механічних пошкоджень транспортних засобів, апеляційний суд оцінює критично, оскільки потерпіла ОСОБА_1 надала консультативний висновок спеціаліста, з якого вбачається, що 25 березня 2026 року вона зверталася за медичною допомогою, а за результатами огляду у неї було виявлено забій грудної клітини. Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було завдано шкоди транспортному засобу потерпілої. Також потерпіла зазначила, що після події ОСОБА_2 не вибачився перед нею та не пропонував жодної допомоги, що свідчить про відсутність належного ставлення до наслідків вчиненого правопорушення. Доводи апелянта, що ОСОБА_2 з 16 листопада 2018 року працює водієм автомобільного транспорту, керування транспортним засобом є його основним джерелом доходу, а також те, що він позитивно характеризується за місцем роботи, апеляційний суд бере до уваги та визнає такими, що мають місце. Разом з тим, зазначені обставини самі по собі не є достатніми для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції, з огляду на характер вчиненого правопорушення та встановлені наслідки дорожньо-транспортної пригоди. Санкція статті 124 КУпАП є альтернативною та надає суду можливість накласти одне з видів стягнень, а саме штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 6 місяців до 1 року. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. Виходячи з практики застосування Європейським судом ст. 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. У рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Так, при призначенні адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців, місцевим судом враховано характер вчиненого адміністративного правопорушення (в результаті якого є завдана шкода транспортним засобам та потерпілій ОСОБА_1 ) яке на думку апеляційного суду є доволі небезпечним; данні про особу правопорушника, який працює водієм, не вибачення за вчинене ним ДТП перед потерпілою особисто до постановлення оскаржуваного рішення, не цікавився станом її здоров`я, відсутність відомостей про щирість визнання ним вини та усвідомлення суспільної небезпечності наслідків вчиненого діянь та конкретні обставини справи. Відтак, з метою попередження з боку ОСОБА_2 аналогічних правопорушень ПДР України, вважаю, що до останнього не доцільно буде застосовувати штраф. Ті обставини, що ОСОБА_2 , притягувався до адміністративної відповідальності вперше, вину не визнавав у суді першої інстанції, позитивно характеризується за місцем праці, не є безумовними підставами для зміни йому призначеного судом першої інстанції стягнення, адже в результаті дій водія ОСОБА_2 постраждала потерпіла ОСОБА_1 , окрім того водій не цікавився станом здоров`я потерпілої сторони. Твердження апелянта, що дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не спричини значної шкоди, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер, окрім того апеляційний суд зазначає, що такі аргументи свідчать про те, що ОСОБА_2 не усвідомив суспільної небезпечності наслідків вчиненого діяння. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Брунця Н.М., є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Жовківського районного суду Львівської області від 27 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Брунця Назарія Миколайовича без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.