Постанова 4811 № 438/433/26

Справа № 438/433/26 Головуючий у 1 інстанції: Дудар О.В. Провадження № 33/811/825/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника адвоката Федоренко Ольги Петрівни, потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу адвоката Федоренко Ольги Петрівни на постанову Бориславського міського суду Львівської області від 27 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 , встановив: цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 11 березня 2026 року о 11:43, у місті Борислав по вулиці Дрогобицькій, 569, водій автомобіля «FIAT DUCATO», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним щоб стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху внаслідок чого здійснив в`їзд у вибоїну дороги, внаслідок чого з лівого переднього колеса автомобіля вилетіла покришка колеса на зустрічну смугу руху, де зіткнулася з автомобілем «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіль якого отримав механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою, адвокат Федоренко О.П., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що судом не взято до уваги доводи сторони захисту, щодо неточності фіксації обставин ДТП, які мають значення для встановлення причинно наслідкового зв`язку настання ДТП. Звертає увагу, що матеріали справи не містять даних які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями водія ОСОБА_1 , та порушенням ПДР України. Наголошує, що ДТП сталося у зв`язку із неналежним утриманням дорожнього покриття. Повідомляє, що ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості уникнути наїзду на вибоїну та обрати інший безпечний спосіб руху. Заслухавши, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, доводи потерпілого на заперечення аргументів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Статтею 124 КпАП України передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Пунктом 2.3 б ПДР України, встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Пунктом 13.1 ПРД України, передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №612059 від 11 березня 2026 року (а.с. 1), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 11 березня 2026 року о 11:43, у місті Борислав по вулиці Дрогобицькій, 569, водій автомобіля «FIAT DUCATO», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, щоб стежити за дорожньою обстановкою та реагувати на її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого здійснив в`їзд у вибоїну дороги, внаслідок чого з лівого переднього колеса автомобіля вилетіла покришка колеса на зустрічну смугу руху, де зіткнулася з автомобілем «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , спричинивши автомобілям механічні пошкодження; -інформацією зі схеми місця ДТП (а.с. 4), на якій відображено місце події, та розміщення транспортних засобів, дорожня обстановка, завдані пошкодження автомобілям; -письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 11 березня 2026 року (а.с. 5), згідно з якими він, здійснював рух транспортним засобом «FIAT DUCATO», державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Борислав по вулиці Дрогобицькій, в`їхав лівим колесом у дорожню вибоїну, в результаті чого з колеса відлетів ковпак на зустрічну смугу руху та пошкодив автомобіль «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_2 ; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 11 березня 2026 року (а.с. 6), відповідно до яких він здійснювала рух транспортним засобом «FORD EDGE», державний номерний знак НОМЕР_2 , у місті Борислав по вулиці Дрогобицькій, почув удар по кузову свого автомобіля, після чого він зупинився та виявив пошкодження на автомобілі; Твердження апелянта, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи сторони захисту щодо неточності фіксації обставин ДТП, не відповідає фактичним обставинам справи. Суд надав оцінку зазначеним доводам у сукупності з усіма дослідженими доказами, зокрема схемою ДТП, показаннями учасників події, фото таблицею. Окрім того, сторона захисту не надала належних та допустимих доказів того, що неточності у фіксації обставин ДТП є істотними та могли вплинути на встановлення механізму пригоди або причинно-наслідкового зв`язку між діями учасників дорожнього руху та наслідками ДТП. Твердження апелянта, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями водія ОСОБА_1 та настанням дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд оцінює критично, оскільки такі спростовуються сукупністю досліджених у справі доказів та встановлених судом обставин. Відповідно до вимог ПДР України водій зобов`язаний бути уважним, постійно стежити за дорожньою обстановкою, своєчасно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом, а також контролювати його технічний стан. Дотримання зазначених обов`язків є необхідною умовою безпечної участі у дорожньому русі, а їх невиконання створює ризик виникнення аварійних ситуацій. Як убачається з матеріалів справи, саме порушення водієм вимог ПДР України перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, оскільки ОСОБА_1 , не зреагував на зміну дорожньої обстановки та не стежив належним чином за станом свого автомобіля, не закріпив належним чином ковпаки на колесах, у зв`язку із чим відбулася ДТП. Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості уникнути наїзду на вибоїну та обрати інший безпечний спосіб руху, апеляційний суд розцінює критично, оскільки водій бачив стан дорожнього покриття та був зобов`язаний обрати безпечну швидкість руху в даній дорожній ситуації. Аргументи апелянта, що ДТП сталося у зв`язку із неналежним утриманням дорожнього покриття, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі мають формальний характер та не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Федоренко О.П., є необґрунтованими, у зв`язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: постанову Бориславського міського суду Львівської області від 27 квітня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Федоренко Ольги Петрівни без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.