Постанова 4824 № 759/1955/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження №22-ц/824/9017/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 травня 2026року місто Київ справа № 759/1955/26 Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026року про зупинення провадження, постановлену під головуванням судді Петренко Н.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,- В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року провадження у даній справі зупинено до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідач ОСОБА_3 не перебуває в зоні активних бойових дій, не бере участі в бойових діях або у виконанні бойових завдань, натомість він обіймає посаду водія-електрика інженерної роти, що надає йому можливість брати активну участь у розгляді судового спору, зокрема подавати процесуальні документи, реалізовувати право на отримання правничої допомоги. Вказував, що справа розглядається судом у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що виключає особисту присутність відповідача в судовому засіданні. Зазначав, що протягом строку зупинення провадження у справі, який значно перевищуватиме строк її розгляду, позивач позбавлена права на шлюб, що проявляється у неможливості розірвання чинного шлюбу та укладення повторного шлюбу. Посилався на те, що поведінка відповідача, що виражається у зупиненні провадження у справі, є зловживанням процесуальними правами, оскільки відповідач, не маючи наміру зберігати сім`ю, створює перешкоди для позивача у завершенні шлюбних відносин. Частиною 2 ст.367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України). Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд. Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжується. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі №754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначено, що: з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм (п.81 постанови); упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі (п.82 постанови); системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції (п.83 постанови). Колегія суддів апеляційного суду ураховує, що обов'язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі. Тобто якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя. На вказаному наголошено, зокрема, у пунктах 102-105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження № 14-74цс25). При цьому у пунктах 107, 108 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець - сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду. Проте в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення. Процесуальний закон визначає обов`язок суду зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України, що є гарантією держави у забезпеченні процесуальних прав таких осіб. З матеріалів справи вбачається, що у лютому 2026 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням, в якому просив зупинити провадження у справі, оскільки він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та безпосередньо виконує бойові завдання в районах проведення бойових дій. Вказував, що він має намір особисто бути присутнім у судовому засіданні та просить зупинити розгляд справи до закінчення військового стану. До клопотання додано копії: довідки в/ч НОМЕР_1 №725 від 13 лютого 2026 року, згідно з якою старший солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі; довідки в/ч НОМЕР_1 №189 від 14 лютого 2026 року про безпосередню участь ОСОБА_3 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у Донецькій області (Краматорський, Бахмутський, Покровський райони); посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 . Враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем ОСОБА_3 військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі у розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_3 щодо продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, дотримавшись таким чином норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_3 не перебуває в зоні активних бойових дій, не бере участі в бойових діях або у виконанні бойових завдань, натомість він обіймає посаду водія-електрика інженерної роти, що надає йому можливість брати активну участь у розгляді судового спору, зокрема подавати процесуальні документи, реалізовувати право на отримання правничої допомогиколегія суддів відхиляє, оскільки з моменту ведення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п.2 ч.1 ст.251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22). Отже, наявність не припиненого воєнного стану в Україні та перебування ОСОБА_3 на військовій службі, відсутність прагнення у останнього продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), є достатніми підставами для зупинення провадження у справі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що протягом строку зупинення провадження у справі, який значно перевищуватиме строк її розгляду, позивач позбавлена права на шлюб, що проявляється у неможливості розірвання чинного шлюбу та укладення повторного шлюбу є необґрунтованими, оскільки положення статті 251 ЦПК України чітко передбачають випадки, в яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, а у ст.253 зазначеного Кодексу визначені строки, на які зупиняється провадження у справі. Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлена права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідного клопотання. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: