Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/1424/25

Справа № 132/1424/25 Провадження № 33/801/358/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач: Копаничук С. Г. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С.Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 03.03.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - в с т а н о в и л а : Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення , серії ЕПР1 № 318572, ОСОБА_1 03.05. 2025 року о 00 год.33хв. по вулиці Українській в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes-Benz C220», д.р.н. « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння :запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови, від проходження в передбаченому законом порядку огляду на стан сп`яніння відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 03.03.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить вищезазначену постанову скасувати, а провадження у справі закрити через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказав, що працівники поліції допустили низку порушень встановленої процедури такого огляду, зокрема, відеофіксація здійснювалася працівниками поліції за допомогою мобільного телефону, а не передбаченого законодавством портативного технічного засобу. Крім того, перед пропозицією пройти огляд на стан сп`яніння працівники поліції не озвучили ознак сп`яніння, що є обов`язковою умовою для ініціювання відповідної процедури. У матеріалах справи також відсутнє направлення до медичного закладу для проходження огляду, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про відмову особи від його проходження, оскільки така відмова повинна бути зафіксована після належного вручення направлення. Йому не було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу, що також суперечить встановленій процедурі. Зупинка транспортного засобу була здійснена без належних правових підстав, оскільки з боку особи не було вчинено жодних порушень правил дорожнього руху. Також під час складання протоколу працівники поліції не зазначили технічні засоби, за допомогою яких здійснювалася відеофіксація. До початку розгляду справи судом апеляційної інстанції захисник подав клопотання про закриття щодо ОСОБА_1 адміністративного провадження у справі за п.7 ч.1 ст.247 КУпАП зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ст.38 КУпАП. Перевіривши і дослідивши матеріали справи, постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1 № 318572 від 03.05.2025 року, що ОСОБА_1 03.05. 2025 року о 00 год.33хв. по вулиці Українській в місті Калинівка Хмільницького району Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes-Benz C220», р.н. « НОМЕР_1 », з ознаками алкогольного сп`яніння: (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови), від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння в передбаченому законом порядку відмовився на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.(а.с.1) Згідно з рапортом поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області 03.05.2025 року о 00год.33хв. на вулиці Українській в місті Калинівка, був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Mercedes-Benz C220», р.н. « НОМЕР_1 », під керуванням водія ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови), якому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер та в найближчому закладі охорони здоров`я. Від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки транспортного засобу (а.с.4). Як вбачається з направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.05.2025 року, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; виражене тремтіння пальців рук; порушення мови.(а.с.3) Ухвалюючи постанову, суд виходив із того, що наявні у справі докази в їх сукупності (протокол, рапорт поліцейського, направлення на огляд та відеозаписи з бодікамер) є узгодженими між собою та підтверджують як наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, так і його фактичну відмову від проходження огляду у встановленому законом порядку. При цьому суд врахував, що сама відмова від огляду утворює склад адміністративного правопорушення, а доводи сторони захисту про відсутність складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАп не знайшли свого підтвердження і не спростовують зібраних доказів. З врахуванням викладеного ,апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини щодо вчиненого правопорушення та вини ,правильно оцінив докази ,вірно застосував норми права і дійшов обгрунтованого висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що суд порушив право ОСОБА_1 на захист і на участь у розгляді справи оскільки проігнорував клопотання ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи ,призначене на 03.03.2026 року є безпідставними, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його представник адвокат Маліцький М.В. в ході призначення і розглпнеодноразово заявляли клопотання про перенесення розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: 26.08.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. заявив клопотання про перенесення розгляд справи на інший день, оскільки адвокат Маліцький М.В. перебував на лікарняному з 25.08.2025 року по 29.08.2025 року. Проте, доказів перебування на лікарняному до такого клопотання ОСОБА_2 не надав, про що Калинівським районним судом було складено акт від 26.08.2026 року про відсутність такого додатку, як медичний висновок про непрацездатність 1111-СМ7Н-Х4ХА-ВНМ3.(а.с.15-16) 30.10.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. заявив клопотання про відвід судді Калинівського районного суду Сєліна Є.В.(а.с.32-33) Постановою Калинівського районного суду від 06.11.2025 року в задоволенні заяви адвоката Маліцького М.В. про відвід судді Калинівського районного суду Сєліна Є.В. було відмовлено.(а.с.35-36) 27.11.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. подав апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 09.12.2025 року апеляційну скаргу було повернуто особі, яка її подала, у звязку із відсутністю підпису.(а.с.50) 26.12.2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. повтроно заявив клопотання про відвід судді Калинівського районного суду Сєліна Є.В.(а.с.57-58) 14.01.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. заявив клопотання про перенесення розгляду його заяви про відвід судді Калинівського районного суду Сєліна Є.В., у звязку із тим, що Тарасюк О.О. бажає приймати участь у такому розгляді. (а.с.60) 29.01.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. заявив клопотання про перенесення розгляду його заяви про відвід судді Калинівського районного суду Сєліна Є.В., у звязку із захворюванням. Проте не вказав хто саме захворів та не надав ніяких доказів на підтвердження такого захворювання. (а.с.62) 26.02.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. заявив клопотання про розгляд заяви про відвід судді Калинівського районного суду Сєліна Є.В. за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 (а.с.64) Постановою Калинівського районного суду від 26.02.2026 року в задоволенні заяви адвоката Маліцького М.В. про відвід судді Калинівського районного суду Сєліна Є.В. було відмовлено (а.с.66) 03.03.2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Маліцький М.В. заявив клопотання про видачу копії постанови Калинівського районного суду від 26.02.2026 року, та про перенесення розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на іншу дату (а.с.70) Чинним Кодексом України про адміністративне правопорушення не визначено причини, які можуть вважатися поважними для неприбуття особи на виклик. У зв`язку із цим, виникає необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права, та при вирішенні питання щодо визначення причин, які можуть вважатися поважними для неприбуття особи на виклик, слід керуватися ст.138 КПК України. Згідно ст.138 КПК України, поважними причинами неприбуття особи на виклик є: 1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання; 2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; 3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; 5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 6) смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 7) несвоєчасне одержання повістки про виклик; 8) інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик. ОСОБА_1 та його захисник адвокат Маліцький М.В. не надали суду будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неприбуття на виклик на 03.03.2026 року, які визначені законом. Зазначена у заяві представника ОСОБА_1 адвоката Маліцького М.В. підстава для відкладення розгляду справи, а саме неотримання копії постанови судді Калинівського районного суду Вінницької області Аліменка Ю.О. від 26.02.2026 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, яку він має намір оскаржити, не може вважатися поважною для відкладення розгляду справи з огляду на вимоги закону. Окрім цього, постанова про відмову у задоволенні заяви про відвід не підлягає апеляційному оскарженню. Частиною другою статті 268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. При цьому в переліку таких справ немає посилання на справи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП. Тобто за змістом частини другої статті 268 КУпАП участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, не є обов`язковою. Строки розгляду справ про адміністративні правопорушення визначені статтею 277 КУпАП, згідно положень якої справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 42-2, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 106-1, 106-2, 162, 172-10 - 172-20, 173, 173-1, частинами другою і третьою статті 173-8, статтями 178, 185, частиною першою статті 185-3, статтями 185-7, 185-10, 188-22, 203 - 206-1, розглядаються протягом доби, статтями 146, 160, 173-2, 185-1, 212-7 - 212-20 - у триденний строк, статтями 46-1, 166-9, 176 і 188-34 - у п`ятиденний строк, статтями 101-103 цього Кодексу у семиденний строк. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервiстами, якi перебувають у запасi Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Законами України може бути передбачено й інші строки розгляду справ про адміністративні правопорушення. Строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.12.2024 року у справі № 990SCGC/20/24 (номер провадження 11-222сап24) виснувала, що статтею 277 КУпАП, зокрема, встановлено п`ятнадцятиденний строк розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 цього Кодексу (пункт 106). ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні (пункт 107). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи (пункт 108). Питання своєчасного розгляду справ про адміністративні правопорушення із дотриманням строку, визначеного статтею 38 КУпАП, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань із розглядом справ цієї категорії та вживати усіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення правопорушення (пункт 109). З огляду на завдання проваджень у справах про адміністративні правопорушення, визначені статтею 245 КУпАП, недотримання суддею встановлених КУпАП правил щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення має істотний негативний наслідок, зокрема невиконання завдань цього Кодексу щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так й іншими особами (пункт 110). Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків (пункт 111). Згідно пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», у випадку відкладення розгляду справи про адміністративні правопорушення за клопотанням учасників судового розгляду строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 КУпАП, обчислюється починаючи з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому правопорушенні - починаючи з дня його виявлення. Можливість зупинення цього строку у зв`язку з перенесенням розгляду справи не передбачено, крім випадку, визначеного частиною четвертою статті 277 КУпАП. Велика палата Верховного суду у постанові від 23.08.2018 року у справі №11-237сап18, звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року. Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року). У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»). Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає доводи про порушення прав ОСОБА_1 на участь у розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необгрунтованими, оскільки вони свідчать про зловживання ним і стороною захисту своїми правами і не сприяють здійсненню судом судочинства. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його представник Маліцький М.В. своїми діями фактично намагалися затягнути судовий розгляд, що підтверджується неодноразовим поданням клопотань про відкладення розгляду справи без наявності поважних причин. Такі дії свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами та зловживання ними з метою перешкоджання своєчасному розгляду справи. Крім того, про намір затягнути провадження свідчить і та обставина, що адвокат Маліцький М.В. намагався оскаржити постанову про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Селіна Є.В., хоча така постанова відповідно до вимог закону оскарженню не підлягає, про що прямо було зазначено у самій постанові. Отже, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про відсутність будь-яких порушень права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд та підтверджують, що поведінка сторони захисту була спрямована не на реалізацію права на захист, а на штучне затягування розгляду справи та перешкоджання її своєчасному вирішенню. Доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є необгрунтованими, виходячи з наступного. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, та так само відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За ч. 1, 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до положень ч. 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно частини 2 цієї статті обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно приписів статті 252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доводи апеляційної скарги щодо нібито допущених працівниками поліції порушень процедури ,є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписами з нагрудних бодікамер, які підтверджують, що відеофіксація здійснювалася саме технічними засобами поліції (бодікамери ID476588 та ID476864), що також відображено у протоколі, а не мобільним телефоном, як безпідставно стверджує ОСОБА_1 . Твердження про неозвучення ознак сп`яніння перед пропозицією пройти огляд також не відповідає дійсності, оскільки на відеозаписі з бодікамери ID476864 на 01 хв 30 сек зафіксовано, що працівник поліції чітко повідомив про наявність у ОСОБА_1 характерних ознак алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук, порушення мови, що додатково підтверджується направленням на огляд. Посилання на те, що огляд не пропонувався на місці зупинки транспортного засобу, спростовується відеозаписом, де зафіксовано пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд із використанням приладу «Драгер». Водночас твердження про незаконність зупинки транспортного засобу також є необґрунтованим, оскільки з відеозапису вбачається, що на 01 хв 27 сек працівник поліції повідомив, що причиною зупинки було порушення водієм комендантської години. Окрім того, всі доводи апелянта зводяться до оскарження дій працівників поліції, проте в адміністративному судочинстві такі дії не оскаржувалися, тому не заслуговують уваги та не є предметом розгляду в даній справі. Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даних правопорушень, підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, що узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності ,не викликають. Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Щодо закриття провадження в адміністративній справі щодо ОСОБА_1 ,то воно задоволенню не підлягає . Відповідно до абз.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Суд першої інстанції правильно встановив винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП, а підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови апеляційним судом не встановлено. Як убачається з матеріалів справи, адміністративне правопорушення було вчинено ОСОБА_1 03.05.2025 року, тоді як постанову суду першої інстанції ухвалено 03.03.2026 року, тобто в межах річного строку, встановленого законом для накладення адміністративного стягнення. Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не сплинули. Оскільки суд першої інстанції обгрунтовано розглянув справу та притягнув ОСОБА_1 до адмінвідповідальності в межа строку накладення адміністративного стягнення і підстав для скасування апеляційним судом законної постанови суду першої інстанції не вбачається, відсутня необхідність перегляду даного рішення апеляційним судом та закриття провадження у справі за п.7. ч.1 ст.2476 КУпАП. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Калинівського районного суду Вінницької області від 03.03.2026 року залишити без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття адміністративного провадження відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С. Г. Копаничук