Постанова 4818 № 638/13083/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 06 травня 2026 року м. Харків справа №638/13083/25 провадження № 22-ц/818/1534/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м.Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шестакова Віталія Юрійовича на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2025 року, постановлене суддею Латка І.П., - в с т а н о в и в: У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №0757-6659 від 26.07.2021 року у розмірі - 45000 грн.та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором №0757-6659 від 26.07.2021 року у розмірі 45000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 адвоката Шестаков Віталій Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, суд першої інстанції не дослідив і не надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному та неупередженому розгляду справи, а тому рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що між сторонами було укладано кредитний договір. Також не надано доказів, підтвердження факту передачі грошових коштів відповідачу. ТОВ «Новий Колектор» у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шестакова Віталія Юрійовича просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надані належні докази укладання між сторонами кредитного договору шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 15000,00 грн. Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 45000 грн., а саме: 15000 грн. - заборгованість за тілом кредита; 30000 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 26.07.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №0757-6659, відповідно до п. 1.2 якого Кредитодавець зобов`язується відкрити Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання грошових коштів (далі - Кредит) Позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом. Тип Кредиту - кредитна лінія. Порядок та умови надання кредиту визначені розділом 2 Договору, а саме: 2.1. Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір наданого Кредиту: 15000 грн; 2.2. Кредит надається Позичальнику шляхом перерахування грошової суми, вказаної у п. 2.1. цього Договору, Позичальнику. Кредит надається Позичальнику протягом 3 (трьох) днів з моменту укладання цього Договору; 2.3. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом - фіксована; 2.4. Розмір процентів за користування Кредитом: 2,5% від непогашеної суми Кредиту за кожен день користування Кредитом (Стандартна ставка). Проценти за користування Кредитом нараховуються з першого дня перерахування Позичальнику Кредиту до моменту повернення Кредиту Кредитодавцю шляхом перерахування Кредиту на рахунок Кредитодавця, вказаний у цьому Договорі. У випадках, визначених цим Договором Позичальник може скористатися правом отримання зниженої процентної ставки у розмірі 2% (дві цілих, нуль десятих відсотка) (далі - Знижена ставка) від непогашеної суми Кредиту за кожен день користування Кредитом; 2.5. Заявлений строк користування Кредитом складає 14 календарних днів з дня отримання Кредиту. Заявлений строк - це обраний Позичальником в момент укладання цього Договору строк користування Кредитом, протягом якого може бути використано право користування Кредитом за Пільговою та/або Зниженою процентною ставкою (далі - Заявлений строк); 2.7. Реальна річна процентна ставка: 296 873%; 2.8. Орієнтовна загальна вартість Кредиту на дату укладення Договору складає: не більше 300 % від загального розміру наданого Кредиту (у відсотковому вираженні) або 52 125 грн. та включає в себе: суму кредиту, проценти за користування Кредитом не більше 200 % від загального розміру наданого Кредиту (у відсотковому вираженні) або 37 125 грн. (у грошовому вираженні). 2.9 Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, зазначених в Договорі, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за Договором залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору. Відповідно до п.6.6 Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 99 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику. Строк Договору є рівним Строку кредитування. В частині виконання зобов`язань Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором. Невід`ємні додатки до Договору: (1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), (2) Паспорт споживчого кредиту, (3) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики НБУ. Аналогічні умови кредитування (сума, процентна ставка, строк кредитування) містяться в Правилах відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорті споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором відповідно до Методики НБУ. Таблицею обчислення вартості кредиту визначено, що графік здійснення позичальником платежів, а саме з 08 серпня 2021 року до 01 листопада 2021 року, кількість днів -

99. Кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) A585. Договір містить ідентифікаційний код, паспортні дані відповідача та адресу її місця проживання. Моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній містить деталізацію та послідовність дій сторін, спрямованих на укладення кредитного договору від 26 липня 2021 року, зокрема, о 17:48:03 год. клієнтом здійснено вхід на сайт кредитодавця https://creditkasa.ua/, в подальшому з 17:51:46 год. до 17:54:36 год. здійснено: ідентифікацію клієнта в інформаційнотелекомунікаційній системі, клієнтом створено заявку, зроблено повідомлення про прийняте рішення кредитодавця, розміщено Договір (оферти) в Інформаційнотелекомунікаційній системі, ознайомлено клієнта з офертою, товариством сформовано одноразовий ідентифікатор. О 17:54:49 год. товариством у Особистому кабінеті клієнта сформовано електронне повідомлення про прийняття (акцепт), о 17:54:49 год. клієнтом введено одноразовим ідентифікатор, о 18:02:27 год. товариством перераховано грошові кошти. Згідно з довідкою про верифікацію клієнта ідентифікація клієнта ОСОБА_1 здійснювалася за номером телефону НОМЕР_1 . Відповідно до довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №0757-6659 від 26.07.2021 року. ОСОБА_1 26.07.2021 товариством здійснено платіж № 971102357 на суму 15000 грн, тип операції - «видача кредиту» за допомогою платіжної системи «EASYPAY_API» на банківську картку № НОМЕР_2 . Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ОСОБА_1 станом на 26.12.2024 має заборгованість за договором № 0757-6659 від 26.07.2021 у розмірі 45000 грн, з яких тіло кредиту 15000 грн, проценти, нараховані за період з 26.07.2021 до 08.08.2021 за заниженою процентною ставкою (2%) та з 09.08.2021 до 16.10.2021 за стандартною процентною ставкою (2,5%). 26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до п. 2.1. якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором. Згідно із п. 3.1.2, 3.1.3. договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024 року, сторони домовились, що для підтвердження наявності та дійсності Прав вимоги, що відступаються, Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору Документацію в порядку та строки, що передбачені цим Договором. Право вимоги переходить від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання ними відповідного Реєстру боржників у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору. Разом з Правами вимоги Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. 26 грудня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» підписали Реєстр боржників №1 до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року, відповідно до якого новому кредитору за порядком номером 14742 відступлено право вимоги до ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором № 0757-6659 на суму 45000 грн, з яких 15000 грн - тіло, 30000 грн - проценти. Відповідно до довідки про розмір заборгованості, складеної ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 18.06.2025, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 0757-6659 від 26.07.2021 складає 45000 грн, з яких 15000 грн - тіло, 30000 грн - проценти. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України). Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, у ЦК України в становлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III. Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника). Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту). При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу. Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника. Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що між первісним кредитором 26.07.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №0757-6659 в електронній формі, на виконання якого кредитором було перераховано безготівковим шляхом грошові кошти на рахунок відповідача. Вказує, що у зв`язку з невиконанням Договору в останнього утворилася заборгованість перед первісним кредитором, а надалі внаслідок відступлення права вимоги перед позивачем, у розмірі у загальному розмірі 45000 грн з яких: 15000,00грн. - заборгованість за тілом кредита; 30000 грн. - заборгованість за відмсотками. За приписами ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). На підтвердження заявлених вимог позивач надав докази, а саме кредитний договір, моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі, довідка про верифікацію, довідка про зарахування коштів, в сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин щодо перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 15000 грн . У позовній заяві позивач стверджує, що первісний кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на виконання вимог Договору перерахував грошові кошти відповідачу. Згідно довідки про перерахування суми кредиту №0757-6659 від 26.07.2021 року вбачається, що кредитодавцем перераховано кредитні кошти у розмірі та порядку, визначеному кредитним договором, а саме 15000 грн на банківську картку № НОМЕР_2 Разом з тим надана позивачем довідка не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що банківська картка № НОМЕР_2 належить саме відповідачу. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі -Закон), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Відповідно до п. 16.1.ст.

16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Згідно з п. 17.1.ст. 17 Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов`язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідно до ч. 19.1, 19.2.ст. 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях. Згідно з ч. 22.1ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Крім того, відповідно до ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, факт укладання договору, видачі кредиту, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторін. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, виписки про рух коштів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача. Також не надано доказів належності рахунку, на який здійснено переказ, саме відповідачці. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт видачі кредитних коштів та наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором №0757-6659 від 26.07.2021 року. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. Оскільки позивачем не доведено заявлених позовних вимог, судова колегія вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із положеннями статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права. Згідно ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн., Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шестакова Віталія Юрійовича задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 13 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова