Постанова 4801 № 128/19/26

Справа № 128/19/26 Провадження № 22-ц/801/1079/2026 Категорія: 76 Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуСправа № 128/19/26м. Вінниця Вінницький апеляційний у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м. Вінниця цивільну справу № 128/19/26 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова про визнання протиправним та скасування наказу щодо покладання виконання обов`язків ректора закладу вищої освіти, за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену у складі судді Березовської О. А.,- встановив: Короткий зміст вимог В січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ ВНМУ ІМ. М.І.ПИРОГОВА № 660/к/тр від 30.09.2025 «Про відрядження» в частині покладення виконання обов`язків ректора закладу вищої освіти на проректора ОСОБА_2 як такий, що прийнятий поза межами повноважень, не створював та не створює правових наслідків щодо набуття ним повноважень керівника (виконувача обов`язків ректора) ВНМУ ІМ. М.І.ПИРОГОВА у зв`язку з чим він станом на 01.10.2025 не мав законних повноважень діяти як керівник (виконувач обов`язки ректора) та не був належним суб`єктом видання індивідуальних управлінських актів роботодавця, у тому числі наказів про припинення трудових правовідносин; стягнути з ВНМУ ІМ. М.І.ПИРОГОВА на користь позивача судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом цієї справи. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року позовну заяву було повернуто позивачці. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою суду від 27.02.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ВНМУ ІМ. М.І. ПИРОГОВА про визнання протиправним та скасування наказу щодо покладання виконання обов`язків ректора закладу вищої освіти залишено без руху, надано позивачу строк сім днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в її мотивувальній частині. 09.03.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Дослідивши подану позовну заяву, заяву про усунення недоліків та документи, додані до цих заяв, суд зазначав таке. Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається з заяви про усунення недоліків, позивачем частково усунуті недоліки, вказані в ухвалі суду від 27.02.2026. Так, позивачем сплачений судовий збір в сумі 1 064, 96 грн, також позивач в заяві про усунення недоліків зазначив: - відомості про невжиття заходів досудового врегулювання спору; - відомості про невжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви; - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат; - підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім усунутих позивачем недоліків, в ухвалі суду вказувалось, що позивачу необхідно вказати в позовній заяві спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні для відновлення її трудових прав, які були порушені наказом №660/к/тр «Про відрядження» від 30.09.2025. Суд звернув увагу позивача, що повноваження особи, яка, представляючи роботодавця в трудових відносинах, прийняла рішення про припинення трудового договору, встановлюються судом в трудовому спорі про поновлення працівника на роботі та входять до предмету доказування в такому спорі. Відсутність повноважень особи, яка прийняла рішення про припинення трудового договору з працівником, яка ґрунтується на незаконно виданому наказі, представляти роботодавця в трудових відносинах, може бути самостійною підставою для прийняття рішення судом про поновлення працівника на роботі. Позивач в заяві про усунення недоліків зазначає, що підстави та предмет позову залишаються нею у редакції позовної заяви від 03.01.2026. Відповідно до п. 2 частини 2, частини 3 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. На думку суду, неусунення недоліків позовної заяви позивачем свідчить про відсутність наміру вирішити цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, та призводить до виникнення ситуації, в якій Вінницьким районним судом Вінницької області та Вінницьким міським судом Вінницької області, буде відкрите провадження у справах, які мають аналогічний предмет та підстави, предметом доказування в яких буде встановлення юридичних фактів, які стосуються законності наказу №660/к/тр «Про відрядження» від 30.09.2025, скасування якого є підставою поновлення позивача на роботі. На думку суду, в зв`язку з тим, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, пред`явлений нею позов має ознаки штучного. Штучність позову, як вбачається з вище наведеного, на думку суду, є очевидною і не потребує дослідження доказів. Крім вище зазначеного, суд звертає увагу, що позивач прямо вказує в позовній вимозі, що вона просить суд скасувати наказ, яким був призначений на посаду виконуючий обов`язки ректора, який не був належним суб`єктом видання індивідуальних управлінських актів роботодавця, у тому числі наказів про припинення трудових правовідносин. До індивідуальних управлінських актів роботодавця, зокрема, відноситься і оспорюваний позивачем у Вінницькому районному суді Вінницької області наказ №662 від 01.01.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Зазначене свідчить про аналогічність підстав та предмету позову, пред`явленого до Вінницького міського суду Вінницької області та позову про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який розглядається Вінницьким районним судом Вінницької області. Крім того, на думку суду, пред`явлення цього позову призводить до додаткового завантаження судової системи та відповідно до порушення завдань та принципів цивільного судочинства, яке спрямоване на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд вважає, що право на доступ до правосуддя позивача, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у цьому випадку не буде порушено, бо позивач захищає свої порушені трудові права в цивільній справі №128/4430/25, яка розглядається Вінницьким районним судом Вінницької області за позовом ОСОБА_1 до ВНМУ ІМ. М.І.ПИРОГОВА про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Враховуючи, що у встановлений судом десятиденний строк недоліки, вказані в ухвалі суду від 13 березня 2026 року не були усунені, суд дійшов висновку, що позовну заяву потрібно повернути позивачу разом зі всіма доданими до неї документами і вважати неподаною. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 25 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Міхасішин І.В., судді: Ковальчук О.В., Панасюк О.С. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Висновок суду про «штучність» позову є оціночним судженням щодо змісту позовних вимог та правової позиції позивача. Такі висновки можуть бути зроблені лише після дослідження доказів у судовому засіданні. Натомість суд першої інстанції зробив цей висновок на стадії вирішення питання про відкриття провадження, що свідчить про передчасну оцінку спору та вихід за межі повноважень, передбачених статтею 185 ЦПК України. Фактичною підставою повернення позову стало не неусунення процесуальних недоліків, а оцінка судом змісту позовних вимог, мотивів звернення до суду та доцільності судового розгляду. Отже, суд першої інстанції, формально застосувавши статтю 185 ЦПК України, фактично використав інші, не передбачені процесуальним законом підстави для повернення позову, а саме оцінку змісту позовних вимог та доцільності їх розгляду. Така підміна правової підстави є істотним порушенням норм процесуального права. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Повертаючи позовну заяву, суд зазначив, що позивачем у встановлений строк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не усунуто. Положеннями частин 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Частиною першою статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. З матеріалів справи та змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви та надав усі відомості, зазначені судом. Як прямо встановлено у тексті оскаржуваної ухвали, позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 064,96 грн, подано відомості щодо досудового врегулювання спору, подано попередній розрахунок судових витрат, подано підтвердження щодо відсутності іншого позову з тим самим предметом та підставами. Однак у оскаржувані ухвалу суд першої інстанції фактично дав оцінку позовним вимогам на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Водночас під час вирішення питання про відкриття провадження суд перевіряє виключно відповідність позовної заяви вимогам статей 175177 ЦПК України, тоді як оцінка обґрунтованості позовних вимог та правової позиції сторін може здійснюватися лише під час розгляду справи по суті. Перелік підстав для повернення позовної заяви, передбачений статтею 185 ЦПК України, є вичерпним, і такі підстави як оцінка змісту позову, намірів позивача чи доцільності судового розгляду процесуальним законом не передбачені Таким чином, слід дійти висновку, що такі підстави для повернення позовної заяви, а саме не усунення вказаних недоліків позовної заяви, є надмірним формалізмом з боку суду першої інстанції, а тому оскаржувана ухвала не може залишатися в силі. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Європейського суду з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Враховуючи викладене, апеляційний суд виснує, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним з точки зору дотримання права позивачки на доступ до правосуддя, гарантованого їй національним та європейським законодавством. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Із змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків слідує, що вони містять достатньо інформації щодо предмета позову та обґрунтування позовних вимог позивачем. Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надавати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях цивільного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу. Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем позовної заяви і доданих до неї доказів, з урахуванням заяви про усунення недоліків. Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 264 ЦПК вирішується судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена. Повертаючи заяву, суд фактично дав оцінку доказам, наданим позивачем на обґрунтування позовних вимог та їх достатності, що є неприпустимим. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Європейського суду з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. Russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Враховуючи наведене, апеляційний суд виснує, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством. За таких обставин апеляційний суд вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, та безпідставно повернув позивачу позовну заяву з підстав не усунення недоліків позовної заяви, що не відповідає дійсним обставинам справи. При цьому апеляційний суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23, яка хоч і стосується питання повернення позовної заяви, поданої до адміністративного суду через не усунення недоліків, зазначених судом, проте підлягає врахуванню і судами, які розглядають справи в порядку цивільного судочинства, оскільки основоположні засади (принципи) та стадійність як цивільного, так і адміністративного судочинства є схожими та спрямовані на реалізацію основного завдання судочинства, яким є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України, частина 1 статті 2 КАС України). Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, і є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направленням справи до цього суду для продовження розгляду. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню: оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, відтак відповідно до положень статті 379 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню у суд першої інстанції для продовження розгляду. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року скасувати. Матеріали цивільної справи № 128/19/26 за позовом ОСОБА_1 до Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова про визнання протиправним та скасування наказу щодо покладання виконання обов`язків ректора закладу вищої освіти, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий І.В. Міхасішин Судді: О.В. Ковальчук О.С. Панасюк