Постанова Київський апеляційний суд № 753/24824/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року місто Київ Справа № 753/24824/25 Провадження№22-ц/824/7569/2026 Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Стрижеус А.М. суддів: Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро- Реконструкція» відповідач - ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 грудня 2025 року позовну заяву ТОВ «Євро-Реконструкція» залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали суду. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 січня 2026 року позовну заяву ТОВ «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду, 26 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд», а 27 січня 2026 року через засоби поштового зв`язку, представник ТОВ «Євро-реконструкція» - Кравченко В.С. подала апеляційні скарги, в який посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суд першої інстнції. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що висновки суду є помилковими та такими, що не відповідають вимогам закону. Вказує, що на виконання п. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач додав до позовної заяви по справі № 753/24824/25 її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів, тобто додатково у трьох примірниках. Позивач належним чином засвідчив копії додатків до позовної заяви в примірниках, призначених для суду. Відтак, у матеріалах справи № 753/24824/25 наявні докази або в оригіналі (розрахунки заборгованості, платіжна інструкція про сплату судового збору), або в належним чином засвідчених копіях. Засвідчення копій документів, які призначаються для подальшого направлення (вручення) відповідачам та іншим учасникам судового процесу, не передбачено ЦПК України, не спрямоване на виконання завдань цивільного процесу. Крім того, у новій редакції позовної заяви, що була подана до суду першої інстанції на виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19.12.2025, Позивач зазначив, що додатком № 7 до позовної заяви є «Належним чином засвідчена копія витягу зі Статуту Позивача (сторінки 1,2,3, 10, 11, 15, 16, 17, 189». Так, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. При цьому, звертає увагу суду, що ЦПК України не визначено правила оформлення витягу з документа, а тому в разі подання позивачем декількох сторінок документу та зазначення в позовній заяві в переліку додатків про подання «витягу» документу, у суду наявні підстави вважати відповідний документ витягом без додаткового проставлення на ньому відміток або написів «витяг», «витяг з документу» тощо. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі. Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку. Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву вказував, що позивачем у встановлений строк не виконані у повному обсязі вимоги ухвали суду від 19 грудня 2025 року, а саме у порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач не додав до позовної заяви посвідчені належним чином копії додатків до позовної заяви для відповідачів, а також не додав копію Статуту позивача або належним чином оформлений витяг цього документу., Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки такий висновок суперечить вимогам закону. Право на звернення до суду реалізується особою у порядку, встановленому ЦПК України. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Вимоги щодо змісту і форми позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України. Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Частиною першою ст. 177 ЦПК України передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Згідно положень частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (форма та зміст позовної заяви та документи, що до неї додаються), протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 3 статті 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. При цьому підставою для такого рішення може бути недодержання позивачем вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви, а також документів, що до неї додаються. Одночасно частинами 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України, яка регламентує вимоги до письмових доказів, встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Євро-Реконструкція» звертаючись до суду з позовом, подало позовну заяву з додатками, доказами про сплату судового збору, а також копію позовної заяви з додатками для відповідачів. На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті. До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 08 квітня 2020 року у справі №761/41071/19 (провадження №61-2192св20); від 25 січня 2021 року у справі №308/13063/19 (провадження №61-7912св20). Виходячи з аналізу наведених норм процесуального права, суд при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не може давати оцінку зазначеним заявником доказам, їх достатності, вимагати надання доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, що відповідно не може слугувати підставою для повернення позовної заяви. Повертаючи позовну заяву у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не долучено до позовної заяви належним чином завірених копій документів для направлення відповідачам. При цьому суд не врахував, що за приписами ст. ст. 175, 177 ЦПК України вказаних вимог до копій документів, які направляються сторонам, не передбачено. В даному випадку, посилання суду на не завірення додатків до позовної заяви, які призначені для направлення іншим учасникам справи, за умови належного засвідчення додатків, які адресовані суду, є проявом надмірного формалізму, який створює перешкоди позивачу у доступі до правосуддя. Вимоги суду щодо не надання позивачем статуту, взагалі на нормах ст.ст. 175, 177 ЦПК України не ґрунтуються, оскільки не тільки зазначені норми, а й будь-які інші норми ЦПК України не визначають Статут юридичної особи, як такий, що обов`язково має бути поданий разом з позовною заявою. Обсяг доказів, що має бути поданий визначається виключно позивачем. В той час як належність допустимість та достатність доказів, перевіряється судом під час розгляду справи по суті. Отже, відсутність статуту позивача, може бути підставою до відмови в задоволенні позову, якщо суд першої інстанції прийде до висновку, що відсутність зазначеного документу тягне за собою не доведеність вимог позивача чи відсутність права вимоги. Повертаючи позовну заяву ТОВ «Євро-Реконструкція» з підстав не виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції зазначеного не врахував, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для повернення заяви. Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати позовну заяву без руху та повертати заявнику. Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Як свідчить позиція суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи вище викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» - задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2026 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна