Постанова 4801 № 130/2912/24

Справа № 130/2912/24 Провадження № 22-ц/801/2506/2024 Категорія: 44 Головуючий у суді 1-ї інстанції Вернік В. М. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2024 рокуСправа № 130/2912/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., учасники справи: позивач- ОСОБА_1 , відповідачі Держава Україна в особі Державної казначейської служби, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 жовтня 2024 року, постановлену у складі судді Верніка В. М., встановив: Короткий зміст вимог У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок тривалого здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42019021130000037 позивачу було завдано моральної шкоди, яку просив стягнути із відповідачів на його користь. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 жовтня 2024 року позовну заяву було повернуто ОСОБА_1 . Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 11 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано йому семиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків щодо її форми та змісту, оскільки ОСОБА_1 вказано із довільними скороченнями найменування суду, до якого подано позовну заяву, та найменування заявлених відповідачів, що вочевидь не відповідає вимогам п. 1, 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України стосовно обов`язку до зазначення їх повного найменування. Також вказаний позивачем без належного дотримання положень п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України розмір ціни позову 10 000 грн не відповідає значенню суми, яка зазначена до стягнення за змістом резолютивної частини позову, виходячи із сформульованої вимоги щодо стягнення окремо один від одного з відповідачів 10 000 грн оспорюваної моральної шкоди; та не зазначений обґрунтований розрахунок сум, що заявлені до стягнення, чим не є викладена вказівка суто щодо її підстав. Крім того, ОСОБА_1 не вказав про наявність або відсутність електронного кабінету у учасників справи, передусім у самого позивача, що не узгоджується з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України стосовно обов`язку зазначення таких відомостей. 23 жовтня 2024 року позивачем ОСОБА_1 на усунення вказаних недоліків подано до суду позовну заяву, за змістом якої міститься очевидне виправлення значення ціни позову, яке не застережено суб`єктом звернення, а також позивачем дописано власноруч, що електронного кабінету немає, та зауважено, що відповідачів він зазначає як зазначено в Інтернеті. Судом було встановлено, що визначені ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 11 жовтня 2024 року недоліки позовної заяви позивачем ОСОБА_1 належно та в повному обсязі у встановлений строк не усунуто, оскільки позивач на виконання вимог ухвали в копії раніше поданої позовної заяви здійснив виправлення ціні позову та у відомостях щодо наявності електронного кабінету, проте за таким способом зміни та доповнення попереднього змісту позовної заяви, дані виправлення повинні бути застережені написом «виправлено» та підтверджені підписом особи, що їх здійснила, чого наразі позивачем не вчинено. Крім того, позивач не виконав вимогу суду щодо уточнення найменування заявлених відповідачів, вказаних ним у довільному скороченні. При цьому, посилання позивача ОСОБА_1 на те, що відповідачів він зазначає, як вони зазначені в Інтернеті, не відповідає дійсності, оскільки на офіційних сайтах кожного із заявлених відповідачів відповідно до вказаних у позові їх ідентифікаційних кодів міститься офіційна назва кожної з юридичних осіб, до якої пред`явлено позовні вимогами, яка вочевидь не збігається з тією, що була зазначена позивачем ОСОБА_1 . Також позивачем всупереч власної вказівки у додатках нової редакції позовної заяви про долучення до нього серед решти трьох копій позову, фактично не додано двох копій позовної заяви, що підтверджується актом Жмеринського міськрайонного суду від 23 жовтня 2024 року №45. Тому цей позов ОСОБА_1 з визначених законом підстав слід повернути позивачу, що звісно не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення недоліків, які зумовили повернення позовної заяви. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Медвецький С. К., Копаничук С. Г. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2024 року було справу призначено до розгляду на 05 грудня 2024 року у порядку письмового провадження. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції є надмірним формалізмом. До того ж ОСОБА_2 були долучені до позовної заяви її копії, інакше працівники суду не прийняли б у нього заяву. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу ГУНП у Вінницькій області просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Повертаючи позовну заяву, суд зазначив, що позивачем належно та в повному обсязі у встановлений строк вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не усунуто. Положеннями частин 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Частиною першою статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. ОСОБА_1 реалізуючи своє право на захист звернувся до суду із вказаним позовом, виклавши його зміст на власний розсуд, що не заборонено Законом. Як видно із матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху було надано позовну заяву у новій редакції, із внесенням виправлення ціни позову та дописуванням інформації про відсутність електронного кабінету. Апеляційний суд зауважує, що цивільний процесуальний закон не містить вимоги про засвідчення виправлень у процесуальних документах написом «виправлено» та власноручним підписом. Такі підстави для повернення позовної заяви, як і твердження місцевого суду про зазначення найменувань відповідачів у справі у довільному скороченні, колегія суддів вважає надмірним формалізмом з боку суду першої інстанції. Водночас не може бути підставою для висновку про повернення позову позивачеві і обставина ненадання позивачем копії документів, доданих до позову, відповідно до кількості учасників справи, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 177 ЦПК України, правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються, зокрема на позови про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а саме з таким позовом звернувся ОСОБА_1 до суду і, як вбачається зі змісту наданої ним позовної заяви. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Європейського суду з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Враховуючи наведене, апеляційний суд виснує, що повернення позовної заяви із підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права позивача на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 жовтня 2024 року скасувати. Матеріали цивільної справи № 130/2912/24 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби, Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий В. В. Оніщук Судді С. Г. Копаничук С. К. Медвецький