Постанова 4801 № 127/34333/25

Справа № 127/34333/25 Провадження № 22-ц/801/1178/2026 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М. Доповідач: Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуСправа № 127/34333/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Ковальчука О. В., Панасюка О. С., секретар судового засідання Куленко О. В. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відповідач (особа, яка подала апеляційну скаргу) ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Грициком Денисом Сергійовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Сичука М. М. в м. Вінниці, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, - встановив: В жовтні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі ТОВ ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 13 квітня 2024 року між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 22 000 грн на строк 360 днів зі сплатою 2?5 % в день, які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом. У порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав та допустив заборгованість, яка станом на 14 жовтня 2025 року склала 158 950 грн, з яких: 22 000 грн - заборгованість за кредитом, 125 950 грн - заборгованість за процентами, 11 000 грн - штраф. Позивач набув право вимоги на підставі договору факторингу від 28 листопада 2024 року, тому просив стягнути заборгованість, що скалася, із відповідача та стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 10 422,40 грн, з яких: 2 422,40 - судовий збір, 8 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1436701 від 13.04.2024 року в сумі 158 950 грн. 00 коп, яка складається із заборгованості по тілу кредиту 22 000 грн 00 коп, 125 950 грн 00 коп заборгованості за відсотками, 11 000 грн заборгованість за штрафом; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ФК «Кредит - Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійок та 8 000 гривень витрат на правничу допомогу. Прийняте рішення суду першої інстанції мотивував тим, що Договір № 1436701 від 13 квітня 2026 року підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». В матеріалах справи наявні докази належної ідентифікації відповідача, зокрема довідка про ідентифікацію клієнта, яка містить персональні дані відповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, дату народження, номер мобільного телефону, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор, а також сам ідентифікатор використаний при підписанні договору. За вказаними даними можливо однозначно встановити особу, яка підписала електронний кредитний договір. Відповідно до умов п. 2.1 Договору кошти надавалися у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку відповідача із використанням реквізитів електронного платіжного засобу, без відкриття окремого банківського рахунку. Щодо нарахування процентів та штрафних санкцій, що розмір та порядок нарахування прямо передбачені умовами кредитного договору, з якими відповідач погодився під час його укладення. Розрахунок заборгованості здійснено первісним кредитором відповідно до умов договору, а загальний розмір заборгованості підтверджується детальним розрахунком, поданим до матеріалів справи. Не погодившись з таким рішенням, 06 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Грицика Д. С., подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою та не особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження ним пропозиції щодо укладення Договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину. Законом України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Законом України «Про споживче кредитування), та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки розраховано відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказаним вище Законом України Прикінцеві положення ЗУ «Про Споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 годин з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5 % застосовується до 22 квітня 2024 року, 1,5 % - до 20 серпня 2024 року, а з 21 серпня 2024 року діє процентна ставка 1 %. Кредитний договір від 13 квітня 2024 року оформлений позивачем вже після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (тобто після 24.12.2023), а тому умова договору щодо встановлення даної процентної ставки на рівні 2,5 % є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», з першого дня кредитування. За період кредитування з 13.04.2024 року по 28.11.2024 (дата оформлення договору факторингу), кредитор міг нарахувати максимально проценти на суму 50 600 грн (22 000 * 1% * 230 днів) - проценти за 13.04.2024 - 28.11.2024. Відповідно до п. 18 Прикінцевих положень ЦК України неустойка та інші платежі, сплати яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак нарахування неустойки за договором позики, з урахуванням положень вказаної статті ЦК України, можливе лише до 23.03.2022 року включно, тоді як розрахунок позивача здійснений за періоди, які настали після 24.02.2022 р. та під час дії воєнного стану в державі. Відповідач вважає, що суд першої інстанції невірно стягнув з нього витрати на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 8 000 грн, оскільки дана справа не є складною, не потребує багато часу для аналізу. Така складова правових витрат як усні консультації, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, подання позову до суду, охоплюється підготовкою позовної заяви і не може бути окремою складовою витрат. Позивач у встановлений апеляційним судом строк не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу. Будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи учасники до апеляційного суду не з`явилися, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надсилали, а тому їх неявка відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що судове рішення не в повному обсязі відповідає вказаним вимогам закону. По справі встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини: -13 квітня 2024 року між ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та відповідачем укладено кредитний договір № 1436701, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 22 000 грн на строк 360 днів зі сплатою 2?5 % в день, які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90465.53% річних (п. 1.9.1 Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 220 000 грн (п. 1.10.1 Договору). Споживач зобов`язаний у встановлений Договором Строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.4.4. Договору). У п. 6.4. Договору визначено, що випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користуванням кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 3 300,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1 Договору); та у розмірі 242 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання ( 6.4.2. Договору). Договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовими ідентифікатором «Е329»; Згідно Додатку № 1 до Договору, погоджено графік погашення кредиту, який також підписаний позичальником електронним підписом одноразовими ідентифікатором «Е329»; - на підтвердження факту укладення кредитного договору та його умов позивачем до матеріалів справи долучено довідку про ідентифікацію споживача, з якої вбачається, що 13.04.2024 року о 09.14 год на номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_1 був відправлений одноразовий ідентифікатор «Е329»; - відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, надання кредитних коштів здійснювалося у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача з використанням реквізитів його платіжної картки № НОМЕР_2 . -згідно розрахунку заборговансоті за кредитним договором, станом на 28.11.2024 року розмір заборговансоті склав: 22 000 грн - за тілом кредиту, 125 950 грн - заборгованість за процентами (за ставкою 2,5% в день за 229 днів), 11 000 грн - заборгованість за штрафом; - 28 листопада 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 28112024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, укладеними первісним кредитодавцем, у тому числі й за кредитним договором № 1436701 від 13.04.2024 року, укладеним з ОСОБА_1 , що підтверджено Витягом з реєстру боржників, де під номером 451 значиться ОСОБА_1 , договір № 1436701 від 13.04.2024; -14.10.2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором. Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України). В силу частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 1436701 від 13 квітня 2024 року був вчинений в електронній формі, тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як вбачається з матеріалів справи, Договір про надання споживчого кредиту № 1436701 від 13 квітня 2024 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» був укладений у відповідності до вимог ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, договір оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, який містить набір цифрових та буквенних символів: «Е329», вказано номера телефонів позичальника: НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , його Email:ІНФОРМАЦІЯ_2. Отже, Договір № 1436701 від 13 квітня 2024 року (та Додатки до нього), стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду цієї справи, підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належним та допустимим доказам підтверджено укладання ним цього договору. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладеними. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 08 квітня 2026 року у справі № 705/1938/25 та ряді інших, тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Відповідач, заперечуючи це, не надав доказів на спростування того, що договір ним був підписаний, а кошти зараховані на його банківську картку, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Відтак суд першої інстанції вірно виснував, що між первісним кредитором та відповідачем виникли договірні відносини позики, за договором відповідачеві були перераховані кошти в розмірі 22 000 грн, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірне нарахування штрафу. Умовами кредитного договору передбачено, що Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 3 300,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання (п. 6.4.1 Договору); та у розмірі 242 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання ( 6.4.2. Договору). Як вбачається з наданого розрахунку заборговансоті, за умовами договору нараховано штраф в розмірі 11 000 грн. Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні. Отже, нарахований станом на 28.11.2024 року первісним кредитором штраф підлягає списанню, а відтак підстав для задоволення позову в цій частині немає. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не звернув уваги на цей законодавчий припис та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є підставними. Що стосується доводів апеляційної скарги про невірне нарахування кредитором процентів за користування кредитом. Відповідач стверджує, що кредитор, в порушення вимог ЗУ «Про споживче кредитування», яким було обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, неправомірно нарахував проценти, виходячи з ставки 2.5 %в день. Як зазначалося вище, в пункті 1.7.1 Договору, розмір процентів за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом становить 2,5 % в день. З наданого позивачем розрахунку заборговансоті вбачається, що ним за період з 13.04.2024 року (укладення кредитного договору) та по 28.11.2024 року (перехід права вимоги до нового кредитора - позивача у справі) застосовано процентну ставку в розмірі 2,5 % в день. Відповідно до частини 5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 було доповнено частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023). Як зазначено в пункті 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» № 3498-IX, тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Закон набрав чинності 24.12.2023 року. Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки - 2,5 % (що не перевищує денну процентну ставку, визначену в кредитному договорі, укладеному ОСОБА_1 ), в період часу з 22.04.2024 року до 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки - 1,5 %, а з 20.08.2024 року -максимальний розмір денної процентної ставки - 1 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту. Розглядаючи справу, суд першої інстанції не зважив на ці приписи закону, що призвело до помилкового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення процентів в повному обсязі. З урахуванням викладеного, апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги про невірне нарахування процентів знайшли своє підтвердження: проценти за користування кредитом мають нараховуватися з дотриманням встановлених законом обмежень щодо максимальної денної процентної ставки, а саме: з 13.04.2024 року (дата укладення договору) до 21.04.2024 року включно - процентна ставка 2,5 % щоденно (9 днів); з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року включно - процентна ставка 1,5 % щоденно (120 днів); з 20.08.2024 року до 28.11.2024 року включно - процентна ставка 1 % щоденно (101 день). Відтак апеляційний суд наводить власний розрахунок розміру процентів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача: -за період з 13.04.2024 року до 21.04.2024 року заборгованість за процентами складає 4 950 грн (9 днів х 2,5 % : 100 х 22 000 грн); -за період з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року заборгованість за процентами складає 39 600 грн (120 днів х 1,5 % : 100 х 22 000 грн); -за період з 20.08.2024 року до 28.11.2024 року включно заборгованість за процентами становить 22 220 грн (101 день х 1 % : 100 х 22 000 грн). Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами складає 66 770 гривень (4 950 грн + 39 600 грн + 22 000 грн). Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 1436701 від 13.04.2024 року становить 88 770 грн (22 000 грн - тіло кредиту та 66 770 грн - проценти за кредитом) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Щодо доводів апеляційної скарги про не співмірність заявлених позивачем 8 000 грн витрат на професійно правничу допомогу. Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Позивачем зазначено, що на професійну правничу допомогу, до якої включено: усну консультацію, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, подання заяви до суду, затрачено 6 годин 30 хв, а тому відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року позивач сплатив за надання правничої допомоги 8 000 грн . Верховний Суд у постановах від 20.05.2020 у справі № 240/3888/19 та від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 виснував про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. Ураховуються такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, які застосовуються за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів і обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо не співмірності розміру витрат на правничу допомогу складності справи, апеляційний суд частково погоджується з ними: предмет спору є типовим для позивача та не є складним, з відкритого для усіх Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ТОВ ФК «Кредит-Капітал» є позивачем у понад півтори тисячі схожих справах. Тому апеляційний суд, враховуючи принцип справедливості та співмірності, виснує, що для розрахунку компенсації витрат позивача на правничу допомогу в суді першої інстанції слід взяти за основу 6 000 гривень. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Зважаючи на надану оцінку доводам учасників справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , поданої його представником адвокатом Грициком Д. С. частково знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а рішення суду першої інстанції в частині скасування нарахованого штрафу, зменшення розміру процентів за кредитом та в частині зменшення суми витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді першої інстанції знайшли своє підтвердження. Тому рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу та стягнення процентів. В іншій частині (стягнення тіла кредиту) рішення слід залишити без змін. Розподіл судових витрат. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позивач поніс такі витрати: 2 422, 40 грн по сплаті судового збору за подання позову (а. с. 6) та для розподілу з вказаних вище мотивів слід брати до уваги витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції - 6 000 грн. Відповідач поніс витрати 2 907,00 грн по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.73). Відтак для цілей розподілу судових витрат позивача слід брати суму 8 422,40 грн та витрат відповідача 2 907,00 грн. Ціна позову становить 158 950 грн, до задоволення підлягає 88 770 грн (22 000 грн тіло кредиту + 66 770 грн процентів за кредитом), тобто 55,85 %. З огляду на принцип пропорційності (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 4 703,91 (8 422,40 грн ? 55,85 %). Водночас, оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, судові витрати відповідача підлягають відшкодуванню пропорційно тій частині вимог, у якій позивачу відмовлено, що становить 44,15 %. Отже, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в розмірі 1 283,44 грн (2 907,00 грн ? 44,15 %). Виходячи з приписів частини 10 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 415,47 грн (4 703,91 - 1 283,44). На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Грициком Денисом Сергійовичем, задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року в частині: стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» нарахованого штрафу у розмірі 11 000 гривень; стягнення заборгованості за процентами в розмірі 125 950 гривень за Договором № 1436701 про надання споживчого кредиту від 13 квітня 2024 року, яка склалася станом на 28 листопада 2024 року; розподілу судових витрат, - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 66 700 (шістдесят шість тисяч сімсот) гривень заборгованості за процентами за Договором № 1436701 про надання споживчого кредиту від 13 квітня 2024 року, яка склалася станом на 28 листопада 2024 року. Відмовити в задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення 11 000 гривень штрафу. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 22 000 (двадцять двох тисяч) гривень заборгованості за тілом кредиту за Договором № 1436701 про надання споживчого кредиту від 13 квітня 2024 року, - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 3 415,47 грн (три тисячі чотириста п`ятнадцять гривень 47 к.) гривень понесених судових витрат. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 07.05.2026 року Учасники справи: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-поверх, поштовий індекс 79029. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_1 . Повне судове рішення складено 07 травня 2025 року. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. В. Ковальчук О. С. Панасюк