Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/1111/25

Справа № 133/1111/25 Провадження № 22-ц/801/1199/2026 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О. Доповідач:Войтко Ю. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуСправа № 133/1111/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», треті особи приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Геращенко Тетяна Василівна, на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Гуменюка О. О. в м. Козятин Вінницької області, у справі № 133/1111/25 за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановив: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 65042, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн» заборгованості в розмірі 11 166 грн 88 коп. Свої вимоги обґрунтувала тим, що спірний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, а тому зазначений виконавчий напис може та повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представником позивача недоліки, зазначені в ухвалі Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху, не усунуто, а саме, не долучено жодного доказу, що вказана позовна заява підсудна Козятинському міськрайонному суду Вінницької області, отже, таку заяву слід вважати неподаною та повернути її позивачу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У квітні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Геращенко Т. В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість такої ухвали, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для розгляду справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 08 квітня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що незважаючи на імперативні приписи ч. 1 ст. 187 ЦПК України, Козятинським міськрайонним судом Вінницької області лише 03.03.2026 (понад 11 місяців з моменту отримання позовної заяви) постановлено ухвалу, якою позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та запропоновано позивачеві у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви. Зазначене вище, на переконання апелянта, повністю суперечить принципу правової визначеності та нівелює право позивача на доступ до правосуддя. Зокрема вказує, що відмова в прийнятті позовної заяви ґрунтується на тому, що представником позивача недоліки, зазначені в ухвалі Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.03.2026 не усунуто, а саме, представником позивача не долучено жодного доказу, що вказана позовна заява підсудна Козятинському міськрайонному суду Вінницької області. Втім, на усунення недоліків було надано докази про місце реєстрації позивача, навіть незважаючи на те, що в усіх документах у виконавчому провадженні, які були долучені до матеріалів справи, міститься інформація про зареєстроване місце проживання позивача. Тобто, така інформація не потребувала додаткового доказування. Посилаючись на норми ст. 27, 28 ЦПК України, ст. 3, 24 Закону України «Про виконавче провадження», зазначає, що з матеріалів справи слідує, що позивач звернувшись до суду з цим позовом, у позовній заяві визначила відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», місцезнаходження якого є: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008. При цьому, подаючи позов, обрану підсудність цього спору позивач обґрунтовувала тим, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Відтак, визначення місця виконання виконавчого документа щодо боржника - фізичної особи має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи - боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон №1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ виконавця. Також звертає увагу, що законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд має право залишити позовну заяву без руху. Водночас питання підсудності справи не належить до переліку підстав, передбачених статтею 185 ЦПК України для залишення позовної заяви без руху. Отже вважає, що з урахуванням усіх наявних обставин, місцевий суд не в повній мірі врахував зазначене при постановленні оскаржуваної ухвали. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Як встановлено з позовної заяви та матеріалів справи, оскаржуваний виконавчий напис виданий 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О. В., зареєстрований в реєстрі за № 65042, щодо звернення стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дебт Коллекшн», перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О. В. (с-ще Стрижавка, вул. Київська, буд. 224, корп. 8, кв./оф. 2, Вінницького району Вінницької області). За загальним правилом частини першої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з правилом про підсудність справ за вибором позивача, передбаченим у частині дванадцятій статті 28 ЦПК України (правила альтернативної підсудності), позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» № 3 від 01.03.2013, право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду. З матеріалів справи вбачається, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом, обрану підсудність цього спору обґрунтовувала тим, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , зазначена адреса підтверджується витягом про реєстрацію місця проживання, та копіями оспорюваного виконавчого напису, постанови про відкриття виконавчого провадження та іншими процесуальними документами винесеними у межах виконавчого провадження. Зокрема, у виконавчому написі №65042 від 11.06.2021 вказано, що адреса реєстрації та проживання боржника: АДРЕСА_2 . У постанові про відкриття виконавчого провадження №68325846 від 24.01.2022 адреса боржника: АДРЕСА_3 . В свою чергу, відповідно до статті 24 Закон України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Саме цією нормою закону керувався стягувач пред`являючи виконавчий напис №65042 від 11.06.2021 до виконання, а приватний виконавець, відкриваючи виконавче провадження № 68325846. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у подібній справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) зроблено висновок, що позов який подано до суду за місцем виконання виконавчого напису та за місцем проживання позивача, відповідає частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частині дванадцятій статті 28 ЦПК України. Також, у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 300/3258/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що «визначальним при визначенні місця виконання рішення і, заодно, виконавчого округу, має бути зареєстроване місце проживання боржника. Зважаючи на наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено адресу, яка знаходиться на території міста Києва, не спростовує того, що місце виконання рішення (у значенні статті 24 Закону № 1404-VIII) має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника». Апеляційний суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Позивач у цій справі використала належне їй право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувшись до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області за місцем реєстрації свого проживання у с. Йосипівка Хмільницького району Вінницької області. Враховуючи, що позивач дотрималася правил альтернативної підсудності, суд не вправі повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду. Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Отже законодавець чітко визначив вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд має право залишити позовну заяву без руху. Водночас питання підсудності справи не належить до переліку підстав, передбачених статтею 185 ЦПК України для залишення позовної заяви без руху. Норми процесуального закону розмежовують стадію перевірки відповідності позовної заяви формальним вимогам та стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі, під час якої суд, зокрема, вирішує питання підсудності. Таким чином, навіть у разі наявності сумнівів щодо територіальної підсудності справи, суд не наділений повноваженнями залишати позовну заяву без руху з таких підстав. У такому випадку суд має діяти відповідно до інших норм ЦПК України, які регулюють порядок передачі справи за належною підсудністю. Відтак висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам статей 27, 28 ЦПК України, за вказаних обставин у суду були відсутні підстави, визначені процесуальним законом, для залишення позовної заяви без руху та її повернення з підстав ненадання позивачем доказів, що вказана позовна заява підсудна Козятинському міськрайонному суду Вінницької області. Отже доводи апеляційної скарги щодо скасування оскаржуваної ухвали суду ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах, є такими, що заслуговують на увагу, а допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви позивачу. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційним судом не вирішувалась позовна заява по суті заявлених вимог, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Геращенко Тетяна Василівна, задовольнити. Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 березня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: М. В. Матківська І. В. Міхасішин