Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/7278/21

20.12.21 22-ц/812/2239/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 487/7278/21 Провадження № 22-ц/812/2239/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 грудня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2021 року, постановлену суддею Нікітіним Д.Г. в приміщенні того ж суду, про передачу до іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" про стягнення грошових коштів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 5 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. був вчинений виконавчий напис про стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 13858,89 грн., який зареєстрований в реєстрі за № 65199. Враховуючи те, що будь які правовідносини між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» відсутні, жодні договори не укладалися, повідомлення про відступлення права вимоги від банків на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» на його адресу ніколи не надходили, позивач звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва із позовною заявою про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Заочним рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 червня 2021 року по справі № 473/854/21 позовні вимоги були задоволенні та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. (реєстраційний № 65199), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» грошових коштів в загальній сумі 13 858 грн. 89 коп. До оскарження виконавчого напису 27.01.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельником Юрієм Анатолійовичем було відкрите виконавче провадження № 64287477 по примусовому виконання вищевказаного виконавчого напису. Бухгалтерією підприємства, де працює позивач (Акціонерне товариство «Миколаївобленерго»), на виконання вищевказаної постанови з лютого 2021 року до квітня 2021 року із заробітної плати було відраховано грошові кошти в загальному розмірі 9784,94 грн із них: 7730,05 гривень - розмір заборгованості, стягнутої за виконавчим написом на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», 669,00 гривень - витрати виконавчого провадження, 1385,89 гривень - винагорода приватного виконавця. Враховуючи, що судом було ухвалено рішення про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, на рахунок відповідача кошти були зараховані безпідставно, а отже відповідач користувався безпідставно набутими коштами починаючи з 05.03.2021 по 25.08.2021 р., тому зважаючи на ставки НБУ, які діяли у зазначений період, розмір процентів за користування безпідставно набутими грошовими коштами які підлягають стягненню з відповідача на його користь складають 214,62 грн. Посилаючись на викладене, просив стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» грошові кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження № 64287477 від 27.01.2021 року за виконавчим написом № 65199, в сумі 9 999,56 грн гривень 56 копійки, що включає в себе: 7730,05 гривень - розмір заборгованості, стягнутої за виконавчим написом на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», 669,00 гривень - витрати виконавчого провадження, 1385,89 гривень - винагорода приватного виконавця, відсотки за користування грошовими коштами у сумі 214,62 грн. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" про стягнення грошових коштів скеровано до Печерського районного суду міста Києва для розгляду за підсудністю. В обґрунтування ухвали суд першої інстанції посилався на те, що за загальними правилами позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд" знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського 14 оф.301. Беручи до уваги наведене, а також те, що відповідач ТОВ "Фінансова компанія "Аланд" не зареєстрований на території Заводського району м. Миколаєва, дана позовна заява не підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва, тому матеріали справи слід скерувати до Печерського районного суду міста Києва. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу до того ж суду для продовження розгляду. В апеляційній скарзі зазначає, що підставою для подання позовної заяви було судове рішення, яке ухвалене 23 червня 2021 року Заводським районним судом міста Миколаєва по справі № 473/854/21, яким позовні вимоги були задоволенні в повному обсязі та визнано таким, до не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 05.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., (реєстраційний № 65199), про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» грошових коштів в загальній сумі 13 858 грн. 89 коп. Вважає, що висновок суду про непідсудність справи Заводському районному суду міста Миколаєва є передчасним. Так, відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Водночас, ст. 28 ЦПК України визначає підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, згідно ч.12 ст. 28 ЦПК України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Тобто, не виключаючи можливість звернення позивача до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), законодавець встановлює альтернативну підсудність: можливість для позивача обрати один з двох чи більше судів. Отже, позови про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть бути пред`явлені як за місцезнаходженням відповідача (юридичної особи), так і за місцем його виконання. Місце виконання рішення визначене ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно ч.1 та ч.2 вказаної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Мельника Ю.А. при примусовому виконанні виконавчого напису, вчиненого 05.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., звернуто стягнення на заробітну плату, яку він отримує за місцем роботи: АТ «Миколаївобленерго» (ідентифікаційний код юридичної особи: 23399393), місце реєстрації якого: АДРЕСА_1 . Таким чином апелянт вважає, що в даному випадку місцем виконання спірного виконавчого напису є його місце роботи, оскільки стягнення звернуто саме на доходи, які він отримує в АТ «Миколаївобленерго». Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (пункт 9 частини 1 статті 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Київ перебуває виконавчий напис нотаріуса, вчинений 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», за яким 27 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Мельник Ю.А. відкрито виконавче провадження. 17 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Мельник Ю.А. в межах виконавчого провадження № 64287477 винесено постанову, якою звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника, зокрема, на отримувані ОСОБА_1 в АТ «Миколаївобленерго», місцезнаходження якого: м. Миколаїв, вул. Громадянська,

40. Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України. Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина 4 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з положенням частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Територіальна підсудність має декілька видів: підсудність справ, у яких однією зі сторін є суд, або суддя (ст. 26 ЦПК України), підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача (ст. 27 ЦПК України), підсудність справ за вибором позивача (ст. 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (ст. 29 ЦПК України), виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України). Згідно з ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Проте, відповідно до частини 12 статті 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) вказано, що: «Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві». У цій справі ОСОБА_1 використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва за місцем виконання виконавчого напису. Зміст категорії місця виконання рішення визначено у статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Так, згідно частин 1, 2 цієї статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Таким чином, в розумінні ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання виконавчого документу, серед іншого, є місце роботи боржника. Верховний Суд в наведеній вище постанові зазначає, що «виходячи зі змісту статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями». Як убачається з матеріалів справи позивач працює в АТ «Миколаївобленерго», місцезнаходженням якого є м. Миколаїв, вул. Громадянська,

40. Саме бухгалтерією АТ «Миколаївобленерго» здійснювалися відрахування із заробітної плати позивача на виконання виконавчого напису нотаріуса. Тобто місцем виконання фактично було місце роботи ОСОБА_1 , де він отримує заробітну плату. Оскільки відповідно до вищевказаної норми Закону України «Про виконавче провадження» місце виконання виконавчого напису нотаріуса може бути альтернативним, у тому числі за місцем роботи боржника, то звернення ОСОБА_1 з позовом за правилами альтернативної підсудності до Заводського районного суду м. Миколаєва відповідає вимогам ч.12 ст.28 ЦПК України. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за місцем знаходження ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», є хибним, оскільки судом не було взято до уваги право позивача вибрати підсудність справи відповідно до вимог частини 12 статті 28 ЦПК України. Отже, оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо визначення правил територіальної підсудності позову ОСОБА_1 ухвалена без дотримання норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За такого колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, яка порушує права позивача на гарантії захисту у суді його прав та інтересів, а відтак ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Заводського районного суду м. Миколаєва. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 21 грудня 2021 року.