Постанова 4812 № 487/5285/15-ц

15.07.20 22-ц/812/929/20 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 487/5285/15-ц Провадження № 22-ц/812/929/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Карташевої Т.А. в приміщенні суду, про призначення експертизи у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, - В С Т А Н О В И Л А : В липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, загальна сума якого станом на 08.07.2015р. складає 69100 грн., а також просив стягнути судовий збір в сумі 671 грн. В позовній заяві ОСОБА_2 вказував, що 10.04.2012р. відповідно до розписки ОСОБА_3 передав йому позику в розмірі 24000 грн., яку відповідач зобов`язався повернути до 05.06.2012 року, та 3000 доларів США, яка станом на день подання позову складає 67100 грн., і яку відповідач зобов`язався повернути до 01.03.2013 року, загальна сума боргу становить 91100 грн. 26 червня 2012 року відповідач повернув 20000 грн. в рахунок боргу в розмірі 24000 грн., а 12.07.2012р. - ще 2000 грн. Залишок коштів у розмірі 3000 доларів США, що станом на 08.07.2015р. складає 67100 грн., а також 2000 грн. відповідач не повернув. Таким чином, загальна сума боргу станом на 08.07.2015року складає 69100 грн. Борг підтверджується наявністю у позивача розписки від 10.04.2012 року. Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2000 грн. боргу, 2017,23 грн. - сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції, а всього 4017,23 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2017р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 проценти на рівні облікової ставки НБУ за користування коштами 2000 грн. за період з 11.04.2012 року по 06.02.2017 року в сумі 1343 грн. та витрати по сплаті судового збору. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 05.05.2017р. рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017р. залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 13.03.2019 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 05.05.2017р. в частині вирішення позовних вимог про стягнення боргу за договором позики в розмірі 3000 доларів США, процентів, визначених на рівні облікової ставки НБУ, та трьох процентів річних від вказаної суми скасовані, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 13 березня 2020 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача в іноземній валюті 3000 доларів США та 3 відсотки річних з 01.03.2013 до 13.03.2020 в сумі 655$, судовий збір 913грн. В судовому засіданні 13 березня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення семантико-текстуальної експертизи, на вирішення якої просив поставити наступні запитання: -яке значення має символ, що розташований між цифрою "3000" та словосполученням "дол." в частині тексту записки ОСОБА_3 від 10.04.2012 року? -яке значення має словосполучення "дол.", що розташоване між цифрою та символом "3000 "символ" та словом "которые" в частині тексту записки Журавльова О.В. від 10.04.2012 року? Клопотання мотивовано тим, що виходячи із тексту, наявної в матеріалах цивільної справи записки ОСОБА_3 від 10.04.2012 року в частині « …3000 «символ» дол., которые брал раньше обязуюсь вернуть до 1 марта 2013 года …», не вбачається жодних слів та символів, які б означали або могли б означати саме «долари США». Крім того, зазначає, що такі слова та символи відповідачем позивачу на жодному з документів ніколи не зазначались, грошові кошти в сумі 3000 доларів США відповідачем у позивача ніколи в борг не отримувались. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2020 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Семененка В.Б. задоволено. Призначено у справі семантико-текстуальну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні запитання: 1.Яке значення має символ, що розташований між цифрою "3000" та словосполученням "дол." в частині тексту записки ОСОБА_3 від 10.04.2012 року?

2. Яке значення має словосполучення "дол.", що розташоване між цифрою та символом "3000 "символ" та словом "которые" в частині тексту записки Журавльова О.В. від 10.04.2012 року? Проведення семантико-текстуальної експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Миколаїв, вул. 1 Воєнна, 2-а). Надано на дослідження експертам оригінал розписки ОСОБА_4 від 10.04.2012 року. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2020 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказував, що відповідно до п.8 ч.2 ст. 197 ЦПК України питання про призначення експертизи повинно вирішуватись не під час розгляду справи по суті, а в підготовчому засіданні. Розгляд справи триває вже майже п`ять років, що порушує право позивача на справедливий суд. Під час «першого» розгляду справи відповідач та його представник не заявляли клопотання про проведення такої експертизи. При новому розгляді, підготовче засідання якого тривало з 06.05.2019року до 20.12.2019року, відповідач та його представник також не заявляли в установленому порядку клопотання про проведення експертизи. Клопотання було заявлено лише 13.03.2020 року, після початку розгляду справи по суті. Зазначає, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Відповідно до ст.2 ЦПК України одним із основних принципів цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Зазначає, що суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. А якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (п.3,4 ч.2 ст.44 ЦПК України). З 2015 року, а також в межах підготовчого провадження з 06.05.2019 до 20.12.2019 року, позивач мав достатньо часу для звернення з клопотанням, проте звернувся лише 13.05.2020р. - після початку розгляду справи по суті. Позивач вважає, що такі дії відповідача свідчать про зловживання ним процесуальними правами і намір затягнути строк розгляду справи для продовження порушення свого зобов`язання щодо повернення боргу. Крім того, зазначає, що відповідно до ст. 222 ЦПК України після початку розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Однак, в ухвалі суду не вказані причини, які на думку суду унеможливлювали подання відповідачем та його представником клопотання про призначення експертизи до початку розгляду справи по суті. Також, в ухвалі суду не зазначено, які саме спеціальні знання потрібні, щоб встановити, що саме мала на увазі та чи інша особа під певними знаками, у даному випадку «дол.» та «$», у разі якщо ця особа не може пояснити, що вона мала на увазі під символом «$» та не вказує долари якої саме країни вона мала на увазі, коли писала розписку. Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відповідач в своїх запереченнях від 02.09.(т.1 а.с.24 п.3,4) вказував: «Насправді в так званій розписці відсутні слова «доларів США». В другому абзаці розписки, написаному під впливом погрози насильницьких дій, зазначено про «3000 $ дол. которые брал раньше». Якої країни ці «дол.» - не відомо. Коли «брал раньше» - невідомо. Бо насправді ОСОБА_5 ніколи не отримував ....» В інших заявах по справі, зокрема, поясненнях від 26.01.2016 року (т.1 а. с. 80-82), відповідач також визнає, що символ «$» і словосполучення «дол.» означають грошову одиницю - долар. Отже той факт, що словосполучення «дол.» і символ «$» означає грошову одиницю долар, визнається сторонами та не потребує доказування і, відповідно, призначення експертизи. Частина 2 статті 82 ЦПК України передбачає можливість відмови від визнання обставин. В такому разі обставини доводяться в загальному порядку. Проте відмова від визнання обставин повинна бути прийнята судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Відповідачем таке клопотання не заявлялось, а судом відповідна ухвала не постановлялась. Обставиною, яку не визнають сторони є лише те, долари якої країни зазначено в розписці. Позивач вказує, що в розписці зазначені долари США, відповідач не визнає це і вказує, що це можуть бути долари іншої країни. Проте, якщо символ «$» може означати долари іншої країни, ніж долари США, то для встановлення факту, якої країни долари вказані в розписці не має необхідності мати спеціальні знання. Суд, який знає процесуальний закон, має для початку отримати від відповідача відповідь, які долари той мав на увазі, коли писав розписку, дати оцінку наданим сторонам доказам і прийняти відповідне рішення з цього питання, з урахуванням висновків Верховного Суду. Саме для встановлення цієї (питання №6,9) та інших обставин справи позивачем, у відповідності до 93 ЦПК України, відповідачу було поставлено 10 питань (клопотання від 22.05.2019року). Проте, від відповідача не надходило ні відповіді на поставлені питання, ні відмови від відповіді. Звертаючись з клопотанням про проведення експертизи після початку розгляду справи відповідач і представник зловживають своїми процесуальними правами з метою затягнути строк вирішення спору на час проведення експертизи, і таким чином продовжувати ухилятись від виконання свого обов`язку повернути грошові кошти. Зазначає, що відповідач використовує і інші способи уникнути цивільної відповідальності, намагаючись вплинути на волевиявлення позивача щодо підтримки ним своїх позовних вимог, що після звернення до нього з даним позовом, відповідач разом з членами сім`ї почали направляти на позивача скарги в різні установи. При цьому із зустрічним позовом про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства (ст.231 ЦК України) до суду не звертався, рішення суду в частині стягнення з нього 2000 боргу за цим правочином з цих підстав не оскаржував. Відповідно до статті 262 ЦПК України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Звернення з клопотанням про проведення експертизи після закінчення підготовчого провадження, на думку апелянта, можуть свідчити про узгоджену з відповідачем позицію щодо затягування судового процесу або про недбалість при виконанні обов`язків адвоката. І те і інше є підставою для постановлення щодо адвоката Семененка В.Б. окремої ухвали. Тому позивач просив скасувати ухвалу суду про призначення експертизи, за зловживання процесуальними правами застосувати до ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_1 заходи, передбачені ЦПК України, постановити окрему ухвалу щодо адвоката Семененка В.Б., зобов`язати відповідача надати відповіді у формі заяви свідка на 10 поставлених йому питань. Відповідач через свого представника надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Посилався на те, що предметом позову у даній справі є стягнення коштів на підставі боргової розписки, а також на те, що довести або спростувати обставини, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, можливо за допомогою семантико-текстуальної експертизи, яка проводиться у межах лінгвістичної експертизи письменного мовлення. Зазначає, що проведення семантико-текстуальної експертизи має значення для всебічного розгляду і правильного вирішення справи. В судовому засіданні представник відповідача не визнав доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, надавши пояснення, аналогічні змісту відзиву на апеляційну скаргу. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позову у даній справі є стягнення коштів на підставі боргової розписки. Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позивач зазначає, що ним були передані відповідачу на підставі боргової розписки від 10.04.2012р. кошти в сумі 3000 доларів США. В тексті розписки, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а. с. 86, т. 1), зазначено наступне: "Я, ОСОБА_4 , беру в долг у ОСОБА_6 24000 гривень и обязуюсь вернуть до 5.06.12г. а 3000 $ дол. которые брал раньше обязуюсь вернуть до 1 марта 2013 года". Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що надана позивачем розписка в частині стягнення боргу за договором позики в розмірі 3000 доларів США не відповідає вимогам ч. 2 ст. 1047 ЦК України, оскільки не посвідчує передання саме таких грошових сум в таких грошових одиницях позикодавцем позичальнику. На думку відповідача, з тексту записки ОСОБА_3 від 10.04.2012р. не вбачається жодних слів та символів, які б означали або могли означати саме долари США. Такі слова та символи відповідачем позивачу на жодному з документів ніколи не зазначались, грошові кошти в сумі 3000 доларів США відповідачем у позивача в борг не отримувались. Така грошова одиниця як долар встановлена і в інших країнах, а не тільки в США, а наданий позивачем текст записки не доводить, що предметом договору були саме грошові кошти в доларах США. Довести або спростувати обставини, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень, можливо за допомогою семантико-текстуальної експертизи. Семантико-текстуальна експертиза писемного мовлення проводиться у межах лінгвістичної експертизи писемного мовлення. За допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови експертом вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних у тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про призначення судової семантико-текстуальної експертизи підлягає задоволенню, оскільки це має значення для всебічного розгляду і правильного вирішення справи. Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного. Згідно п.1 ч.1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Вимогами ч.1,5 ст. 104 ЦПК України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Як убачається з матеріалів справи, на які посилається позивач, відповідач в своїх запереченнях на позов від 02.09.15р. (т.1 а. с. 24) зазначав, що фраза «3000 $ дол. которые брал раньше», яка вказана в розписці не відображає того якої країни ці «дол.» та коли «брал раньше», бо насправді ОСОБА_5 ніколи не отримував від ОСОБА_7 жодних доларів (п.3 заперечень). В письмових поясненнях від 28 січня 2016р. (т.1 а. с. 80-82) відповідач зазначав, що після того, як ОСОБА_2 повернув йому ключі від капітального гаражу, ОСОБА_2 погодився повернути металевий гараж АДРЕСА_1 лише у випадку, коли відповідач сплатить йому 3 тисячі доларів США в якості оплати юридичних консультацій при ухваленні ним рішення на користь підприємства «Парма». Також він зазначав, що ОСОБА_7 примусив його написати записку про те, що нібито він колись (невідомо коли та невідомо за яких обставин) взяв у нього « 3000дол. та віддасть ці дол. до 01.03.2010», текст якої сам йому задиктував. Для встановлення того, долари якої країни мав на увазі відповідач, коли писав розписку, а також для встановлення інших обставин, які на думку позивача мають значення для вирішення спору, ним у відповідності до положень ст. 93 ЦПК України було поставлено відповідачу 10 питань, про що свідчить клопотання позивача від 22 травня 2019року (т.3, а. с.41). Зокрема, позивач просив надати відповіді на наступні питання: 1.Коли і за яких обставин відповідач познайомився з позивачем - ОСОБА_2 і чим це підтверджується? 2.Чи отримував відповідач від ОСОБА_2 10.04.2012року будь-які грошові кошти, і зокрема 24000 гривень та 3000 доларів США? 3.Чи погрожував ОСОБА_2 насильницькими діями позивачу до 10.04.2012р., а також 10.04.2012р. при написанні розписки, та після 10.04.2012р. Якщо так, то коли (конкретна дата), скільки разів, в якій формі та за яких обставин це відбувалося та якими доказами підтверджується? 4.Чи повідомляв відповідач про насильницькі дії позивача та про вимагання гаражів у правоохоронні органи, а також спільному їх з позивачем знайомому та члену Правління АГК "Парма" ОСОБА_8 , та якими доказами це підтверджується? 5.Коли саме і за яких обставин відповідач домовлявся з позивачем про отримання гаражів в якості хабаря, і якими доказами це підтверджується?

6. Яким словами, при написанні розписки від 10.04.2012року, ОСОБА_2 продиктував написані ОСОБА_3 знак «$» та букви «дол.» після слів «а 3000», а також як позивач продиктував підкреслювання цифр 24000 та 3000 ? 7.Що означають цифри, написані відповідачем на зворотній частині розписки - окремо "2,5" а потім в рядок "2,5 2 1,5",підкреслювання цифр 2, 1.5 і чи писав та підкреслював їх відповідач теж під загрозою насильницьких дій та зі слів позивача? 8.Коли відповідач повернув ОСОБА_2 24000 гривень, отриманих в якості авансу за капітальний гараж(згідно пояснень відповідача - Доказ №3), 20000 гривень за ремонт капітального гаражу(згідно пояснень відповідача - Доказ №4) 22000 гривень, (згідно пояснень відповідача - Доказ №5,10) і чим це підтверджується? 9.Долари якої країни вказував відповідач знаком "$" в Статутах АГК "Парма"(Доказ №13) та в зразках розписки, наданих експерту(Докази №1.1)

10. Чи є 3000 доларів США, що вказані в розписці тими самими 3000 доларів, які вимагав ОСОБА_2 за юридичні послуги (згідно Доказу №5,10) і якщо так, то чим це підтверджується? Згідно ст. 93 ЦПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи. Клопотання позивача від 22 травня 2019року було надано суду після прийняття суддею справи до розгляду на підставі ухвали від 06 травня 2019р. після повернення справи з Верховного Суду. Учасник справи, якому поставлено питання позивачем, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою у формі заяви свідка не пізніш як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - до першого судового засідання. Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання ( ч.2,3 ст. 93 ЦПК України) . У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), відповіді на питання щодо обставин справи, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань. Якщо поставлене запитання пов`язане з наданням відповідних доказів, що підтверджують відповідні обставини, учасник справи разом з наданням заяви свідка надає копії відповідних письмових чи електронних доказів. ( ч.4,5 ст. 93 ЦПК України). Учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання: 1) з підстав, визначених ст. ст. 70, 71 цього Кодексу; 2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи; 3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань. За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь (ч.6,7 ст. 93 ЦПК України). Проте матеріали справи не містять відповіді відповідача на поставлені питання у формі заяви свідка. В відзиві на позовну заяву від 12.06. 2019р. відповіді окремо на кожне питання відповідач також не надав. Не зважаючи на це, суд першої інстанції не постановив ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання позивача та не зобов`язав відповідача надати до суду письмово відповіді на поставлені питання у формі заяви свідка з зазначенням в ній про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань за ст. 384 КК України, хоча надання відповідей на поставлені позивачем питання має суттєве значення для вирішення спору, в тому числі і для вирішення питання про необхідність призначення у справі семантико-текстуальної експертизи взагалі, оскільки згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Проаналізувавши зазначені обставини у справі, колегія суддів вважає, що суд, не отримавши відповіді на поставлені позивачем питання, передчасно вирішив питання про призначення семантико-текстуальної експертизи. Приймаючи рішення у справі, колегія суддів враховує також те, що згідно ч.1 ст. 106 ЦПК України у часник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а також те, що ухвала суду про призначення семантико-текстуальної експертизи повернута Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України листом від 01.04.2020р. без виконання через відсутність атестованих судових експертів за напрямком семантико-текстуальної експертизи. За такого ухвала суду про призначення експертизи підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Щодо посилання позивача в апеляційній скарзі на необхідність прийняття відповідних заходів через зловживання на його думку відповідачем та його представником процесуальними правами, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що такі заходи приймаються судом, який розглядає справу. Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції підстави для застосування положень ст. 262 ЦПК України чи глави 9 розділу 1 ЦПК України відсутні, оскільки відповідачем та його представником під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не вчинялися дії, які підпадають під регулювання даними нормами права, що не унеможливлює звернення позивача з заявою про застосування заходів примусу до суду першої інстанції, якщо такі дії вчиняються під час розгляду справи в суді першої інстанції. Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Інші доводи апеляційної скарги, крім тих, з якими погодилася колегія суддів, не є підставою для задоволення апеляційної скарги в повному обсязі. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 березня 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття . Головуючий Судді Повний текст постанови складено 17 липня 2020 року