Постанова 4820 № 686/4651/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/4651/24 Провадження № 22-ц/820/564/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 , про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст первісних позовних вимог У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Хмельницька державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності на спадкове майно. ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок). Позивачка як спадкоємиця першої черги за законом вступила в управління спадковим майном і прийняла спадщину після смерті батька. Іншими спадкоємцями ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_4 , дочки ОСОБА_3 і ОСОБА_6 . Відповідачка ОСОБА_3 також прийняла спадщину в установленому порядку, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відмовилися від прийняття спадщини на користь останньої. Відтак позивачка набула права на частки спадщини, а відповідачка - на частки спадщини. Натомість 27 серпня 2002 року Перша Хмельницька державна нотаріальна контора видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок у цілому. ОСОБА_3 незаконно успадкувала належну позивачці частку житлового будинку, від якої та не відмовлялася, а тому одержане нею свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним. Водночас у судовому порядку слід визнати право власності позивачки на частки житлового будинку. За таких обставин ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 серпня 2002 року за реєстровим №3-1541, яке видане Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_3 , на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , та скасувати реєстрацію права власності, проведену на підставі вказаного свідоцтва; визнати за нею в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_5 право власності на частки житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Процесуальні дії суду першої інстанції Суд ухвалою суду від 21 травня 2025 року залучив ОСОБА_4 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року в позові відмовлено. Суд керувався тим, що ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном і прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , однак її позов не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 взнала про видачу ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 лише у січні 2024 року. Відтоді вона довідалася про порушення свого права на спадщину, внаслідок чого позовна давність нею не пропущена. Суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки встановленим обставинам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість. Перша Хмельницька державна нотаріальна контора та ОСОБА_4 не висловили своєї позиції щодо апеляційної скарги. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини ОСОБА_4 є дружиною, а ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 - дочками ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на житловий будинок. У визначений законом строк ОСОБА_3 подала нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Водночас ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подали нотаріальній контори заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 . ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_5 фактично вступила в управління спадковим майном. 27 серпня 2002 року Перша Хмельницька державна нотаріальна контора видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Положення цього конституційного принципу кореспондуються з приписами статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з якими акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідно до частини першої статті 524 Цивільного кодексу Української РСР в редакції Закону від 18 липня 1963 року №1540-VI (далі - ЦК Української РСР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. За змістом статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР). Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В силу пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року за № 152/361), яка була чинною на час виникнення спірних відносин, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Із положень статті 553 ЦК Української РСР слідує, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). Як передбачено статтями 560, 561 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. 1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України (далі - ЦК України). Як передбачено пунктами 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. В силу частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Ці права та обов`язки мають належати спадкодавцеві на момент його смерті. Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку. Діти спадкодавця відносяться до спадкоємців першої черги за законом. Відносини спадкування регулюються тим законом, який був чинним на час відкриття спадщини, зокрема, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (дата набрання чинності діючого ЦК України) до відносин спадкування застосовуються відповідні правила ЦК Української РСР, в тому числі щодо порядку прийняття спадщини. Згідно з цим Кодексом для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, необхідно щоб він фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном або щоб він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець має вчинити ці дії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину в установленому порядку, вправі одержати свідоцтво про право на спадщину. Таке свідоцтво визнається судом недійсним, якщо воно одержане особою, яка не має права на спадкування. Позовна давність це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді. Тривалість загальної позовної давності встановлена у три роки. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 5 вересня 2022 року (справа №385/321/20) зазначив, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається. Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення. Самий факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, підтверджує порушення прав та інтересів цього спадкоємця, саме тому перебіг позовної давності потрібно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців, а у разі якщо спадкоємець, права та інтереси якого порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом. Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті. Варто враховувати, що строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Необмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком необмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав. Водночас у вказаній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не погодився з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду про те, що цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який спадкоємець, який прийняв спадщину, може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутися до суду за захистом свого права, а тому немає підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин. При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду наголосила на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій. Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_3 як спадкоємиця першої черги за законом у встановленому порядку прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 , внаслідок чого 27 серпня 2002 року Перша Хмельницька державна нотаріальна контора видала їй свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок. У свою чергу, ОСОБА_1 як інша спадкоємиця першої черги за законом також прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5 шляхом вступу в управління спадковим майном. До 2024 року ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса за видачею їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок. ОСОБА_1 була обізнана про смерть батька, проживала у спірному будинку тривалий час. Як пояснила в суді свідок ОСОБА_6 (сестра сторін), ОСОБА_1 знала про оформлення ОСОБА_3 права на спадщину. Отже з серпня 2002 року ОСОБА_1 повинна була дізнатися про порушення свого права на спадщину. Відтоді у неї виникло право на позов та почався перебіг позовної давності. Натомість ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом на захист свого порушеного права лише в лютому 2024 року, тобто після спливу позовної давності. За таких обставин суд першої інстанції правильно керувався тим, що позивачка пропустила строк звернення до суду, внаслідок чого її позов не підлягає задоволенню. Посилання ОСОБА_1 на те, що позовна давність у спірних правовідносинах не сплила, не відповідає фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 7 травня 2026 року. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Козак О.В. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 39