Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/21688/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/21688/25 Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А. Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 01 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Городоцького сектору про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в грудні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Городоцького сектору про визнання протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Городоцького сектору щодо не оформлення та невидачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Також, позивач просила зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Городоцького сектору оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому на ім`я ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, з проставленням відмітки про місце проживання (що передбачено пунктами 6, 7 Положення № 2503-ХІІ), - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Городоцького сектору про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві. Згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи положення ст. 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.12.2025 позовну заяву залишено без руху. Вказано, що недоліки повинні бути усунені позивачем шляхом подання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за платіжними реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду. 05.01.2026 до Хмельницького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява, в якій позивач заперечує щодо сплати судового збору та вказує, що вона та її дитина звільнені від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.01.2026 продовжено ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Недоліки позовної заяви позивачеві необхідно було усунути шляхом надання до суду доказу сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. за платіжними реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду. До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, у якій вона заперечує щодо сплати судового збору та вказує, що вона та її дитина звільнені від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». В свою чергу, суд першої інстанції зазначив, що звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , його мати діє як законний представник неповнолітньої в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України. Законом України «Про судовий збір» не передбачено пільги щодо сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5). Таким чином, з аналізу наведених норм суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах з адміністративним позовом в загальному порядку, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, а тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду будь-яких доказів про наявність об`єктивних підстав щодо звільнення (відстрочення/розстрочення) сплати судового збору у зв`язку з майновим станом. Крім зазначеного, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом. З урахуванням викладеного, зміст позовних вимог та спірних правовідносин не стосуються захисту соціальних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За таких обставин, враховуючи, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконані, недоліки позивачем виправлено не було, суд першої інстанції вважає, що наявні підстави для повернення позовної заяви. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. Згідно з абз.1 ч.1, абз.1 ч.2, ч.3 ст.169 КАС України, встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п.7 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. Згідно з ч.1 ст.56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. В свою чергу, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього сина, позивач, діє як його законний представник в розумінні приписів частини другої статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини першої статті 53 КАС України. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що пільга щодо сплати судового збору визначена пунктом 7 частиною першою статті 5 Закону №3674-VI не поширюється на спірні правовідносини. Водночас, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Таким чином, від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітніх чи неповнолітніх осіб, які звертаються із скаргами про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи. Схожий висновок щодо застосування наведених приписів Закону України «Про судовий збір» висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 22.04.2019 у справі № 9901/108/19 (провадження № 11-394заі19) та Верховним Судом у постановах від 23.09.2021 у справі № 480/2043/19 та від 13.04.2022 у справі № 120/1647/20-а. У вказаних справах Верховний Суд зауважив, що право на звернення до суду відповідно до статті 5 КАС України виникає внаслідок порушення рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи, яка просить про їх захист. За правилами статті 160 Сімейного кодексу України неповнолітня дитина не вправі самостійно визначати місце свого проживання та проживає з батьками або одним з батьків. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (частина перша статті 242 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які є законними представниками малолітньої чи неповнолітньої особи, доречно виходити з того, чи спричинено оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення законних прав та інтересів такої особи. В межах даної справи предметом спору є бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Городоцького сектору в частині щодо не оформлення та невидачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Відтак, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір". Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду від 25.02.2026 справа №320/484/25. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За правилами частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на викладене та враховуючи помилковість прийнятого судом першої інстанції судового рішення в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Городоцького сектору про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.