Постанова 4854 № 420/40719/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40719/25 Перша інстанція: суддя Скупінська О.В., повний текст судового рішення складено 05.02.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі ГУПФ) та просив: - визнати протиправним та скасування рішення ГУПФ №155950002892 про відмову в проведенні перерахунку від 08.08.2025 року; - зобов`язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 з 01.08.2025 перерахунок та виплату пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу (стажу роботи) періоди трудової діяльності в Великій Соціалістичній Народній Лівійській Арабській Джамагирії з 04.01.2006 до 03.04.2007, з 14.01.2008 до 15.01.2009, з 01.01.2009 до 30.12.2009, з 01.01.2009 до 30.12.2009, 04.02.2011 до 31 03.2019, а також зарахувавши до стажу роботи в подвійному розмірі періоди роботи 22.08.1986 до 20.05.2002, з 09.09.2002 до 11.11.2002, з 12.05.2003 до 02.12.2003. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ №155950002892 від 08.08.2025 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії. Зобов`язано ГУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 01.08.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 01.08.2025 звернувся до ГУПФ в Одеській області із заявою щодо перерахунку пенсії за віком у зв`язку із наданням додаткових документів (зміна страхового стажу), відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. За принципом екстериторіальності заяву було розглянуто ГУПФ, яким прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії від 08.08.2025 №155950002892. У вказаному рішення зазначено, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 надав довідку №1785 від 19.04.2007 за період роботи з 04.01.2006 по 03.04.2007, та довідку №2010.924.5/6 від 01.08.2010 за період роботи з 01.01.2010 по 31.07.2010, які видані Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією, довідку №І.А.К.2009 від 15.01.2009 за період з 14.01.2008 по 15.01.2008, довідку №329/1/5 від 29.12.2009 за період з 01.01.2009 по 30.12.2009, які видані Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією Асоціацією ОСОБА_2 , довідку №б/н від 22.10.2019 за період з 04.02.2011 по 31.03.2019, видану Державою Лівія Міністерством охорони здоров`я Загальною лікарнею Суса, де працював за державним контрактом на посаді лікаря - дерматолога. Відповідно до частини 1 статті 24-1 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058) періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено Законом №1058 або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України Постановою №562 від 16 травня 2025 року Деякі питання обчислення страхового стажу затвердив порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком. Цей Порядок визначає механізм підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 Закону №1058. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Договору стосовно пенсійного забезпечення між Україною і Великою Соціалістичною Народною ОСОБА_3 не укладено, тому періоди трудової діяльності у Лівії не враховуються в Україні, так само як і трудовий стаж в Україні не враховується в Лівії. Враховуючи вищезазначене, відділом перерахунків пенсій №3 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУПФ прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в зарахуванні періодів роботи до страхового стажу. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ГУПФ протиправно відмовило у перерахунку пенсії позивача з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії. Також суд зазначив, що записами трудової книжки позивача, а також матеріалами пенсійної справи підтверджується, що у період з 22.08.1986 по 20.05.2002, з 09.09.2002 по 11.11.2002, з 12.05.2003 по 02.12.2003 він працював лікарем дерматовенерологом у кабінеті поліклініки Дунайській басейновій лікарні на водному транспорті (наразі КНП Дунайська обласна лікарня Одеської обласної ради, обслуговував хворих з захворюваннями, зазначеними у Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб від 10.07.2003 року, та при виконанні своїх посадових обов`язків за спірний період контактував зі збудниками небезпечних інфекцій та паразитарних хвороб, зазначених у вищезгаданому Переліку, та має право на зарахування вказаних періодів у подвійному розмірі. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV. Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Необхідно зазначити, що Верховною Радою України ухвалено 25.04.2024 за №3674-ІХ Закон України Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення (далі Закон №3674-ІХ), який набув чинності 23.06.2024. Цим Законом врегульовано питання обчислення страхового стажу громадянам України, які працювали за кордоном, зокрема, Закон №1058-IV доповнено статтею 24-1, якою передбачено що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При цьому, періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди громадянин повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Частиною 3 статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. Однак, громадяни України, які проживають за межами України і громадяни інших країн, які переїхали на постійне місце проживання в Україну, мають право на призначення і виплату пенсії за умови, що це передбачено міжнародними договорами України. Міжнародні договори в частині призначення та виплати пенсій поділяються на два види: - договори, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач пенсії (територіальний принцип); - договори, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони (пропорційний принцип). Крім того, Україна проводить зарахування страхового стажу, набутого на території держав, з якими укладено двосторонні Угоди за принципом пропорційності, на підставі одержаних від іншої сторони формулярів про підтвердження цього стажу. Зарахування страхового стажу лише на підставі представлених особою документів про стаж, виданих установами, організаціями за місцем роботи на території іншої держави, не проводиться. Як вже зазначалось вище, ГУПФ за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 08.08.2025 №155950002892, оскільки договору стосовно пенсійного забезпечення між Україною і Великою Соціалістичною Народною ОСОБА_3 не укладено, тому періоди трудової діяльності у Лівії не враховуються в Україні, так само як і трудовий стаж в Україні не враховується в Лівії. Проте, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, 23 квітня 2003 між Міністерством охорони здоров`я України і Вищим Народним Комітетом (сфера послуг) Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії була підписана Угода про співробітництво в галузі медицини і охорони здоров`я, відповідно до ст.4 цієї Угоди на підставі офіційного попереднього запиту Лівійської Сторони Українська Сторона запропонує медичних фахівців для роботи в медичних закладах Великої Джамагирії на контрактній основі. Окрема угода визначає шляхи відбору, посади та оплату відібраного персоналу. Крім того, між Україною та Лівією була укладена Угода про співробітництво у сфері праці та працевлаштування від 14 жовтня 2003 року, відповідно до частини першої та другої ст.7 цієї Угоди до громадян, які переїздять до держави працевлаштування в рамках цієї Угоди, застосовуються такі самі умови винагородження та праці, якими користуються громадяни цієї держави відповідно до положень національного законодавства, правил колективної праці, місцевих традицій і звичок, а також соціальні гарантії, передбачені її законодавством. Вони також користуватимуться такими самими правами й захистом, який отримують громадяни Сторони працевлаштування згідно з чинним законодавством стосовно охорони здоров`я та безпеки праці. Угода про співробітництво у сфері праці та працевлаштування була підписана між Україною та Лівією 14 жовтня 2003 року - тобто до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і була ратифікована Законом України №1774-ІV від 15.06.2004. Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. У ч.1 ст.4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування йдеться про те, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Згідно ч.2 ст.4 цього Закону якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Водночас, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп.13, п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою КМУ від 23 липня 2014 року №280). Довідка, видана Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабської Джамахирії Головного народного комітету з охорони здоров`я та екології Народний комітет з охорони здоров`я та екології району Місурата №1785 від 19.04.2007, засвідчує, що лікар ОСОБА_4 , громадянин України, паспорт № НОМЕР_1 , працював у лікарні ОСОБА_5 на посаді лікаря дерматолога з 04.01.2006 до 03.04.2007. Згідно довідки від 15.01.2009, виданої ОСОБА_2 півмісяцем згідно якої Асоціація Лівійського Червоного півмісяця, відділення Куфра, лікар ОСОБА_4 лікар дерматолог, громадянин України, паспорт № НОМЕР_2 , працював в поліклініці відділення протягом періоду з 14.01.2008 до 15.01.2009. Протягом цього періоду працював старанно та добросовісно. Відповідно до довідки №392/1/5 від 29.12.2009, виданої Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабської Джамахирії ОСОБА_6 півмісяця відділення Ель-Мардж, лікар ОСОБА_4 - лікар дерматолог, громадянин України, паспорт № НОМЕР_3 , працював у відділенні протягом періоду з 01.01.2009 до 30.12.2009. Під час виконання своєї роботу мав добру репутацію та проявляв відданість справі, а також був прикладом наполегливості та добросовісності. Згідно довідки №2010.924.5/6 від 01.08.2010, наданої Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамахирії Головного народного комітету з охорони здоров`я та екології, лікар ОСОБА_4 , громадянин України, працював у цій лікарні на посаді лікаря дерматолога протягом 7 місяців з 01.01.2010 до 31.07.2010. Відповідно довідки, виданої Державою Лівією Міністерство охорони здоров`я Загальної лікарні Суса від 22.10.2019, ОСОБА_4 , 1959 року народження, паспорт № НОМЕР_4 , працював у Державі Лівія за державним контрактом у лікарні міста Сусса на посаді лікаря-дерматолога з 04 лютого 2011 року по 31 березня 2019 року. Відповідно до умов державного контракту, він щомісяця отримував заробітну плату на банківський рахунок № НОМЕР_5 у Національному комерційному банку Держави Лівія (№СВ). Заробітна плата виплачувалась, а податки сплачувались відповідно до чинного законодавства Держави Лівія. Таким чином, на переконання суду, ГУПФ протиправно відмовило у перерахунку пенсії позивача з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії. Судом була досліджена копія трудової книжки серії НОМЕР_6 , в якій наявні наступні записи: - запис №9 22.08.1986 прийняти переводом на посаду дерматовенерологом (наказ №147 від 05.08.1986); - запис №10 20.05.2002 звільнений за власним бажанням (наказ №74-к від 20.05.2002); - запис №11 09.09.2002 прийняти на посаду лікаря дерматовенеролога (наказ №141-к від 09.09.2002); - запис №12 08.11.2002 звільнений за власним бажанням (наказ №180-к від 11.11.2002); - запис №12 12.05.2003 прийнятий на посаду лікаря дерматовенеролога (наказ №65-к від 12.05.2003); - запис №14 01.12.2003 звільнений за власним бажанням (наказ №173 від 02.12.2003). Крім того, позивачем було надано уточнюючу довідку, видану відокремленим підрозділом Дунайська філія КНП Одеська обласна клінічна лікарня Одеської обласної ради №160 від 28.05.2025 про періоди роботи, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював лікарем дерматовенерологом у періоди: з 22.08.1986 по 20.05.2002; з 09.09.2002 по 11.11.2002 ; з 12.05.2003 02.12.2003. Робота була пов`язана з обслуговуванням пацієнтів з особливо небезпечними, небезпечними інфекційними захворюваннями (сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія. фавус, вітряна оспа, скарлатина, СНІД, еризопеїд, хвороба Лайма, тримоноз, короста та зоосаркоптози, демодикоз, кліщові алергії, міази). Згідно ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом. Статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Згідно ст.1 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 р. №1645-III (далі - Закон №1645-III) інфекційні хвороби це розлади здоров`я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення. Відповідно до ст.7 Закону №1645-III лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб від 19.07.1995 №133, особливо небезпечною інфекційною хворобою є сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, фавус, вітряна віспа, скарлатина, СНІД, еризипелоїд, хвороба Лайма, відносяться до небезпечних (особливо небезпечних інфекційних хвороб, а короста та зоосарконтози, демодикоз, кліщові алергії, міази до групи акарози, паразитарних хвороб. Відповідно до листа-роз`яснення Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 №625/0/15-05/039-6, №10.01.09/2606, №16918/02-20 заклади охорони здоров`я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі. Зазначене також узгоджується і з інформацією викладеною у листі Міністерства охорони здоров`я України №10.03.68/286 від 15.02.2006, час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Записами трудової книжки позивача, а також матеріалами пенсійної справи підтверджується, що у період з 22.08.1986 по 20.05.2002, з 09.09.2002 по 11.11.2002, з 12.05.2003 по 02.12.2003 він працював лікарем дерматовенерологом кабінеті поліклініки Дунайській басейновій лікарні на водному транспорті (наразі КНП Дунайська обласна лікарня Одеської обласної ради, обслуговував хворих з захворюваннями зазначеними у Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб від 10.07.2003 року та при виконанні своїх посадових обов`язків за спірний період контактував зі збудниками небезпечних інфекцій та паразитарних хвороб зазначених у вищезгаданому Переліку. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції, що враховуючи вище встановлені обставини позивач має право на зарахування стажу за періоди трудової діяльності з 22.08.1986 по 20.05.2002, з 09.09.2002 по 11.11.2002, з 12.05.2003 по 02.12.2003 у подвійному розмірі. Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо протиправності рішення пенсійного органу. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк