Постанова Київський апеляційний суд № 377/870/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. № 22-ц/824/7513/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 377/870/24 30 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Можарівській М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Бабич Н.С., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в с т а н о в и в: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Заява обґрунтована тим, що вона є тіткою ОСОБА_3 . З 2004 року на підставі рішення Славутицької міської ради Київської області від 02.02.2004 № 56 вона була призначена опікуном ОСОБА_3 та його рідного брата ОСОБА_2 , які були відібрані від їхньої матері, її рідної сестри, ОСОБА_4 без позбавлення останньої батьківських прав, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька її племінників, зокрема, ОСОБА_3 записані відповідно до статті 135 СК України. Її рідні племінники хоча і були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак проживали за адресою її реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 . Після закінчення навчання ОСОБА_2 почав проживати окремо, а ОСОБА_3 залишився проживати разом із нею та її чоловіком. З 2013 року ОСОБА_3 почав працювати. Разом вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, здійснювали спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки, а саме: разом утримували квартиру, в якій він був зареєстрований та її квартиру; сплачували комунальні послуги; здійснювали поточний ремонт обох квартир; значну частину коштів ОСОБА_3 надавав на купівлю продуктів харчування, ліків, необхідних речей для побуту, поповнював їй мобільний телефон, купував необхідне приладдя для її дачі, розташованої в с. Хропате Чернігівського району та області. ОСОБА_3 віддавав їй майже всю заробітну плату та допомагав матеріально, отримуючи заробітну плату в розмірі 10 000-14 000 грн. Заявниця зазначала, що після початку повномасштабного вторгнення РФ до України 07.03.2023 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.04.2024. Вказувала, що з 2008 року їй призначено пенсію за віком, проте грошове забезпечення її племінника ОСОБА_3 було постійним та основним засобом для її існування, оскільки перевищувало її дохід та її чоловіка, а саме її пенсія становила трохи більше 5 000 гривень, а пенсія її чоловіка ОСОБА_5 складала трохи більше 3000 грн. Посилаючись на вимоги статей 16, 16-1Закону України «Про соціальний захист і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стверджувала, що встановлення факту спільного проживання її та її рідного племінника ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства та побуту, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, тобто визнання її членом сім`ї ОСОБА_3 станом на день його смерті та факту перебування її на утриманні ОСОБА_3 як члена його сім`ї до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 необхідно для реалізації права на отримання нею, як особи, що перебувала на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум через загибель військовослужбовця. Ураховуючи викладене, уточнив частину вимог заявою від 17.03.2025, ОСОБА_1 просила: - встановити факт спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та побуту, наявність спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків рідної тітки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та рідного племінника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області, з ІНФОРМАЦІЯ_8 ( дата повноліття ОСОБА_3 ) по ІНФОРМАЦІЯ_7 ( дата загибелі ОСОБА_3 ) та визнати ОСОБА_1 членом сім`ї ОСОБА_3 ; - встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як члена його сім`ї до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року заяву задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та побуту, наявність спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків рідної тітки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та рідного племінника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув у районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області ІНФОРМАЦІЯ_7 , з ІНФОРМАЦІЯ_8 (дата повноліття ОСОБА_3 ) по ІНФОРМАЦІЯ_7 (дата загибелі ОСОБА_3 ), визнавши ОСОБА_1 членом сім`ї ОСОБА_3 . Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утриманні рідного племінника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як члена його сім`ї, до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені обставини та надані на їх підтвердження докази свідчать про перебування заявниці ОСОБА_1 на утриманні племінника ОСОБА_3 за час, коли він постійно проживав із нею до дня його смерті. Матеріалами справи наявність спору або будь-яких фактів, які можуть вплинути на права і обов`язки інших осіб, крім тих, які були залучені до участі у справі, не встановлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 23 січня 2026 року Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким заяву про встановлення юридичного факту залишити без задоволення. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що рішення суду ухвалено при неповному з`ясування і за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим. Заявник не надала суду жодних належних доказів факту спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства та побуту із ОСОБА_3 . Водночас, саме лише спільне проживання племінника і тітки згідно з положенням Сімейного кодексу України не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків. Окрім цього, матеріалами встановлено, що загиблий військовослужбовець ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав за іншою адресою. У свою чергу, ОСОБА_3 відповідно до вимог Сімейного кодексу України не мав обов`язку щодо утримування заявника, а такий обов`язок є у її офіційного чоловіка ОСОБА_5 та у її рідного (дорослого) сина про якого відомості у заяві відсутні. 10.04.2026 від представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог якого представник заявника зазначав, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків першої інстанції, а тому відсутні підстави для їх задоволення. В судове засідання з`явився представник Міністерства оборони України - Григорович П.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовільнити. Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала. 18.03.2026 до Київського апеляційного суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_9 - Акперової О.В. надійшла заява про розгляд справи без їх участі. 24.04.2026 та 27.04.2026 до Київського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку «Електронний суд». Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду поштова кореспонденція була доставлена адресату 16.03.2026. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає, з огляду на таке. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що заявниця ОСОБА_1 за даними її паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 12 січня 2002 року, народилась ІНФОРМАЦІЯ_10 . 07 листопада 1980 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 , у зв`язку з чим її дошлюбне прізвище було змінене на ОСОБА_1 . Заявниця ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 06.11.2012. З травня 2008 року заявниця ОСОБА_1 . Є пенсіонеркою за віком, що підтверджується копією її пенсійного посвідчення від 14 травня 2008 року, відповідно до рішення про перерахунок від 14 червня 2024 року їй з 01.05.2024 року призначено пенсію за віком в розмірі 5 878,99 грн. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 з лютого 2012 року по лютий 2017 року інформація про її доходи відсутня; у 2017 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Домінанта Славутич» за період з березня по грудень у розмірі 21 537,71 грн, що в середньому становить 2 153,77 грн на місяць; у 2018 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Домінанта-Славутич» за період з серпня по жовтень у розмірі 7 784,45 грн, що в середньому становить 2 594,82 грн на місяць; у 2019 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «Нобіус» у розмірі 55 857,95 грн, що в середньому становить 7 979,71 грн на місяць; у 2020 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ТОВ «Управляюча компанія «Свій Дім» за період з січня по червень у розмірі 46 568,12 грн, що в середньому становить 7 761,35 грн; у 2022 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від КП «Житлово-комунальний центр» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області в розмірі 13 947,73 грн, що в середньому становить 6 973,87 грн на місяць; у 2023 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Управляюча компанія «Престиж» за період з січня по грудень у розмірі88919,92грн, що в середньому становить 7409,99 грн на місяць; у 2024 році нараховано дохід у вигляді заробітної плати від ПП «Управляюча компанія «Престиж» за період з січня по квітень у розмірі 35 855,63 грн, що в середньому становить 8 963,91 грн на місяць. ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 , його матір`ю є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 05 лютого 2003 року. Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00047029010 від 17 вересня 2024 року, копію якого надано, при реєстрації народження дані про батька ОСОБА_3 в актовий запис про народження внесені відповідно до вимог частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , його матір`ю є ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 05 лютого 2003 року. ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4 - матері ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Таким чином, заявниця ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки є рідною сестрою їхньої матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Славутичі Київської області у віці 63 роки, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 01 січня 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Роботине Пологівського району Запорізької області помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 30 квітня 2024 року. Причиною смерті відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть №2364 від 24 квітня 2024 року є множинні уламкові поранення тулуба та кінцівок з ушкодженням кісток скелета та крупних кровоносних судин, що отримані внаслідок воєнних дій, спричинені вибухами та уламками в зоні проведення бойових дій в селі Роботине Пологівського району Запорізької області. 24 квітня 2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_8 направлено ОСОБА_1 сповіщення від 24 квітня 2024 року за № 1748 про загибель її племінника, солдата ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_7 в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області. Допомога на поховання солдата ОСОБА_3 , після оголошення наказом командира військової частини НОМЕР_6 №157 від 03.06.2024 про виключення його зі списків військової частини, у зв`язку зі смертю, була виплачена на карткові рахунки, вказані у заяві ОСОБА_1 09 липня 2024 року про виплату їй допомоги, про що зазначено у відповіді від 24 липня 2024 року за № 1789/23/10114 військової частини НОМЕР_6 на звернення заявниці до Міністерства оборони України від 28 червня 2024 року МЕ-17474241. З копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 28 травня 2023 року №162 вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу за призовом, під час мобілізації, був зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_6 розпорядженням начальника Генерального штабу №300/ПУ/1353/П/дск від 12 травня 2023 року та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) на посаду навідника 2 танкового взводу 3 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_6 , з 28 травня 2023 року був зарахований до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважався таким, що справи і посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом за тарифним розрядом 6 у сумі 2 910 грн, шпк «солдат». Прийнято рішення виплачувати йому щомісячну премію відповідно до особистого внеску у загальний результат служби у розмірі 513 відсотків посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років ( том 2 а.с.6, 38). Крім того, на підтвердження проходження ОСОБА_3 військової служби надані копія сертифікату про закінчення ним загальної військової підготовки за спеціальністю «стрілець ІІІ класу» від 14 квітня 2023 року та свідоцтво до нього від 14 квітня 2023 року; копії сертифіката про закінчення ним фахової підготовки за спеціальністю «навідник гармати танку Т-64 ІІІ класу» від 26 травня 2023 року та свідоцтво до нього від 26 травня 2023 року. В обліково-послужній картці до військового квитка серії НОМЕР_7 ОСОБА_3 , копія якої долучена до матеріалів справи, вказані: сімейний стан неодружений; склад сім`ї - тітка ОСОБА_1 . Згідно з копією довідки військово-лікарської комісії № 12 від 24 серпня 2023 року солдат за мобілізацією ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в/ч НОМЕР_6 , призваний у березні 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_14 , за результатами його огляду захворювання: «хронічна двобічна сенсоневральна приглуховатість ІІ ступеня» не пов`язано з проходженням військової служби; захворювання: «розлад адаптації з легкими та короткотривалими клінічними проявами з виходом в одужання» пов`язане з проходження військової служби. Згідно з довідкою про доходи № 25/118/314 від 26 лютого 2025 року, виданою військовою частиною НОМЕР_6 , загальна сума доходу, нарахованого за період з травня 2023 року по червень 2024 року, без урахування військового збору та аліментів, солдату ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_6 на посаді електрика-дизеліста, становить 596 484,93 грн, що в середньому складає 49 707,08 грн на місяць. Славутицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області листом №85-30.17-29 від 12 лютого 2024 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від 03 грудня 2024 року підтвердив відсутність актових записів про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та актового запису про народження дитини, батьком якого б він був зазначений. З копії спадкової справи №66/2024, заведеної 05 вересня 2024 року державним нотаріусом Славутицької державної нотаріальної контори, наданої суду 11 листопада 2024 року на виконання вимог ухвали суду від 14 жовтня 2024 року, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 , яка надійшла до нотаріальної контори 05 вересня 2024 року з копією паспорта громадянина України для виїзду закордон з апостилем та нотаріально засвідченим перекладом українською мовою з країни Нідерланди, звернувся його рідний брат ОСОБА_2 , родинні стосунки з яким підтверджені копіями свідоцтв про народження НОМЕР_8 та № НОМЕР_4 від 05 лютого 2003 року. Згідно з відповіддю Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №15-08/1743 від 20 вересня 2024 року на запит нотаріуса ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23.08.2002 по 30.04.2024 (знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю). Станом на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за вказаною адресою був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , з 23.08.2002 по теперішній час. Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 00046827060 від 05вересня 2024 року, сформованого державним нотаріусом, у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відсутня. Інших заяв про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не надходило, заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався. На момент надання копії спадкової справи інформація про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом відсутня. 15 листопада 2024 року державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори видала ОСОБА_2 (заінтересованій особі) як спадкоємцю майна його рідного брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1366, на 3/6 частки квартири АДРЕСА_3 , з яких: 1/3 частка квартири належить ОСОБА_3 особисто на підставі дублікату договору міни, виданого Славутицькою державною нотаріальною конторою 08.11.2024 за р.№ 1315, та 1/6 частка квартири належить на підставі вищезазначеного дублікату договору міни матері померлого ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. Крім того, 15 листопада 2024 року державний нотаріус Славутицької міської державної нотаріальної контори видала ОСОБА_2 (заінтересованій особі) як спадкоємцю майна його матері ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1365, на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 , яка належала померлій на підставі дублікату договору міни, виданого Славутицькою державною нотаріальною конторою 08.11.2024 за р.№ 1315. До матеріалів справи також долучено копію дублікату договору міни, виданого Славутицькою державною нотаріальною конторою 08.11.2024 за р. № 1315. Відповідно до копії акту про фактичне місце проживання померлої особи, складеного 10 травня 2024 року у м. Славутич на підставі заяви ОСОБА_1 комісією у складі: секретаря Славутицької міської ради Гантімурової Н.А., головного спеціаліста служби управління персоналом юридичного управління Славутицької міської ради Котової С.В., інженера КП«ЖКЦ» ТорцевоїЛ.І. у присутності власника житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , сусідів: кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_11 , кв. АДРЕСА_5 ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав станом на дату смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою про фактичне місце проживання померлої особи №05-06/51/2024 від 13 травня 2024 року, виданою виконавчим комітетом Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_3 , який станом на 20 квітня 2024 року перебував на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 20.04.2024 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Підстава : акт про фактичне місце проживання на території м. Славутича від 10 травня 2024 року. Також на підтвердження обставин щодо фактичного проживання ОСОБА_3 за місцем проживання ОСОБА_1 остання надала суду копію конверту, адресованого на ім`я ОСОБА_3 , із зазначеною адресою його проживання: АДРЕСА_2 , копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 19 травня 2023 року, яке було надіслано її племіннику у зазначеному конверті за фактичною адресою його проживання, та копію фотознімку лічильника води. Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області №56 від 02 лютого 2004 року ОСОБА_1 було призначено опікуном над її племінниками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , їх житлом та майном, які були відібрані від матері без позбавлення її батьківських прав рішенням Славутицького міського суду Київської області від 03 грудня 2002 року у справі №2-606/02. З копії акту перевірки виконання опікуном обов`язків щодо виховання, утримання дитини № 71 від 30 грудня 2010 року, копії акту обстеження умов проживання від 21листопада 2011 року № 2-34-102 вбачається, що в ході обстеження встановлено, що опікун ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_2 , створює належні побутові умови та умови для здобуття дітьми повної загальної середньої освіти та середньої спеціальної освіти, виховує дітей, піклується про їх здоров`я, психічний стан, фізичний та духовний розвиток ( ОСОБА_13 навчається в ПТУ м. Чернігів, ОСОБА_2 є учнем ЗОШ №3, навчається в 10-В класі), готує до самостійного життя. Суми, які належать підопічним у вигляді поточних надходжень, витрачаються опікуном на утримання дітей. Утримує житло та майно дітей в належному стані за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , зареєстровані, але проживають за адресою: АДРЕСА_2 . На підтвердження виконання заявницею обов`язків опікуна щодо рідних племінників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( заінтересованої особи), зокрема, проведення з ними дозвілля, свят, суду надані також копії світлин, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні. Листом № 3894 від 15 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_9 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю племінника солдата ОСОБА_3 через відсутність підтверджуючих документів, що можуть слугувати підставою для прийняття пакету документів для призначення одноразової грошової допомоги, а саме рішення суду про підтвердження факту проживання разом та ведення спільного побуту, або рішення суду про перебування на його утриманні. Як вбачається з відповіді Головного управління соціальної підтримки Міністерства оборони України № 220/13/9403-в від 14 листопада 2024 року, документи стосовно розгляду питання щодо призначення одноразової грошової допомоги від членів сім`ї загиблого ОСОБА_3 до Головного управління не надходили. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України) Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статі 315 ЦПК України). Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні племінника до смерті останнього з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю останнього на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Статті 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції. При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18). Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю. в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання їй померлим племінником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 , матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, а також доказів проживання разом із останнім однією сім`єю, починаючи з 2012 року, зокрема, доказів наявності між ними взаємних прав та обов`язків, ведення із загиблим спільного господарства, наявності спільних витрат, участі у витратах з утримання житла у цей період, його ремонту тощо. При цьому, суд звертає увагу, що спільне проживання племінника і тітки згідно з положенням Сімейного кодексу України не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків. У свою чергу, ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства не мав обов`язку щодо утримування заявника, а такий обов`язок є у її офіційного чоловіка ОСОБА_5 та у її рідного (повнолітнього) сина. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви. Керуючись статтями 141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргуМіністерства оборони України задовольнити. РішенняСлавутицького міського суду Київської області від 22 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ОСОБА_2 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 01.05.2026 Головуючий: Судді: