Постанова 4811 № 447/2364/24

Справа № 447/2364/24 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р Провадження № 22-ц/811/2807/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Костюк С.О. з участю: представника апелянта Кравців Р.Ю., позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Джуфер Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України, яка підписана представником Кравців Романом Юрійовичем на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року у справі за позовом заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення юридичного факту спільного проживання та перебування на утриманні загиблого батька,- В С Т А Н О В И В : В серпні 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Джуфер Б.М. звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, встановити факт спільного проживання заявника, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов"язків з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постійного перебування на його утриманні. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що ОСОБА_3 являється батьком ОСОБА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, в складі військової частини НОМЕР_1 . Метою встановлення даного факту є отримання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України « Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З приводу загибелі батька ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України із заявою та відповідними документами про отримання одноразової грошової допомоги як дочка загиблого через ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак їй 02 грудня 2022 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум за рішення №297 вказані документи було повернуто на доопрацювання, так як відсутні документи, що ОСОБА_1 була членом сім`ї загиблого ОСОБА_3 (судове рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків або перебування на його утриманні). Вищевказані обставини, стали приводом для звернення до суду для встановлення факту перебування на його утриманні. Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року заяву представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Джуфера Богдана Мироновича задоволено. Встановлено юридичний факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та постійного перебування на його утриманні, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зайцеве Донецької області. Не погоджуючись з рішенням суду Міністерство оборони України, оскаржило таке в апеляційному порядку. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи заявлені вимоги встановив, що заявниця зареєстрована та проживала разом із загиблим батьком в АДРЕСА_1 на підставі довідок ПАТ «БУ-62»№11 від 29.05.2023 року, довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 03.08.2022, Витягом з реєстру територіальної громади від 08.06.2023. Проте зауважує, що вказані довідки свідчать лише про реєстрацію місцяпроживання особи, а не про фактичне її проживання за даною адресою. Вказанезокрема і підтверджується тим, що як твердила заявниця, на протязі певного періодучасу, така проживала спільно чоловіком ОСОБА_4 . Проте їх спільне подружнє проживання, не зумовило зняття ОСОБА_1 із місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .Отже вважає, що вказані довідки не можуть свідчити про спільний побут, ведення спільногогосподарства чи приналежність до сім`ї загиблого; вони лише засвідчують місцезнаходження житла особи (адреса житла).Як стверджувала заявниця у заяві про встановлення юридичного факту, вона перебувала на утриманні у батька протягом останніх 5 років. У судовому засіданні заявниця повідомила, що з 2013 року проживала окремо від чоловіка, оскільки чоловік ніде не працював (із долученої заявником трудової Книжки ОСОБА_4 останній запис датований 2018 роком), їх шлюб носив формальний характер, та з 2013 року також перебувала на утриманні убатька. Інших об`єктивних доказів перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 , окрім свідчень свідків, заявником не долучено. Просять рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити. В судовому засіданні представник Міністерства оборони України Кравців Р.Ю., підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Джуфер Б.М. в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що таку слід завольнити із наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи заяву про встановлення юридичного факту спільного проживання та перебування на утриманні загиблого батька, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що допомога, яка надавалась загиблим ОСОБА_3 своїй дочці ОСОБА_1 за життя, була для заявниці постійним і основним засобом для існування, між ними існував тісний родинний та сімейний зв`язок, вони були пов`язані спільним побутом, спільно вели господарство, мали спільний бюджет та несли спільні витрати, вони мали взаємні права та обов`язки. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . (а.с. 15). Згідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №207 від 30.07.2022 року ( а.с. 17-18), встановлено, що смерть ОСОБА_3 пов`язана з захистом Батьківщини, донька- ОСОБА_7 , отримала допомогу на поховання, щомісячну премію та додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року. Відповідно до Витягу із іменного списку військової частини НОМЕР_1 (а.с. 19) та Витягу з Наказу командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади №129_РС від 07.08.2022 року(а.с. 20), також встановлено, що ОСОБА_3 загинув в районі населеного пункту Зайцеве Донецької області, смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. У вказаних документах ОСОБА_1 також записана як дочка загиблого та відомості про неї. Як вбачається із довідки №11 від 29.05.2023р. ОСОБА_1 ,1993 р.н. зареєстрована з 26.03.1999р. по даний час у гуртожитку кімната5( АДРЕСА_2 . Батько ОСОБА_3 , 1970 р.н., який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Зайцеве, Донецької області був зареєстрований з 10.10.2000р. за цією ж адресою та проживав в АДРЕСА_1 (а.с. 21). Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 була одружена із ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 (а.с. 28). Як вбачається із рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 25.06.2024р., шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.(а.с.32-34) Згідно довідки №10 від 15.08.2022 року(а.с. 35), яка видана ОСОБА_1 , її батько ОСОБА_3 проживав з донькою та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , а також сплачував усі витрати за комунальні послуги (квартирну плату, водопостачання, водовідведення, електроенергію, газопостачання, розподіл природного газу, вивезення побутових відходів, опалення). Як вбачається із Акту фактичного проживання осіб №25 від 29.09.2023 року (а.с. 36), який складений за зверненням ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своєю дочкою ОСОБА_1 , яка була на його утриманні, вели з нею спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, були пов`язані спільним побутом. Відповідно до копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого №28017, діагноз ОСОБА_1 екзогенна енцефалопатія з атрофічними змінами мозочка, атактичним синдромом, дизартрією, порушення вимови, ходи, з приводу чого вона проходила стаціонарне лікування (а.с. 62), та 29.06.2025р. їй була встановлена третя група інвалідності (а.с. 68). З приводу загибелі батька ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України із заявою та відповідними документами про отримання одноразової грошової допомоги як дочка загиблого через ІНФОРМАЦІЯ_3 . 02 грудня 2022 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум згідно до рішення №297 (а.с. 73), матеріали з заявою ОСОБА_1 та відповідними документами повернуто на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що повнолітня дочка була членом сім`ї загиблого ОСОБА_3 . Крім того, через ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 16.10.2023 року подала повторну заяву із додатковими матеріалами до Міністерства оборони України (а.с. 74-78), однак така не була відправлена адресату, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 вважає, що необхідно надати документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 була членом його сім`ї (копію судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема про факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність між ними взаємних прав та обов`язків). Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що ОСОБА_3 , перераховував кошти на його картковий рахунок, які він передавав його дочці ОСОБА_1 , та яка перебувала на його утриманні, проживала з ним спільно єдиною родиною, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Протягом вказаного періоду ОСОБА_3 надіслав матеріальну допомогу своїй дочці ОСОБА_1 , яка була основним джерелом засобів для її існування, оскільки вона ніде не працювала, що підтверджується випискою з його карткового рахунку. Також вона хворіла, мала порушення ходи, мови. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , що за період з лютого 2021 року по березень 2022 року ОСОБА_3 перераховувала їй кошти на її картковий рахунок, які вона передала його дочці ОСОБА_1 .. Протягом вказаного періоду він перерахував їй 16000 грн. Вказані кошти були єдиним джерелом ОСОБА_1 , вона ніде не працювала, часто хворіла, в неї порушення вимови, ходи, були тремтіння пальців рук, самостійно доходів не отримувала. ОСОБА_1 із ОСОБА_4 разом не проживали, в нього на стороні є вже дитина, якій 5 років. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка пояснила, що є родичкою ОСОБА_1 по материній лінії, після загибелі її батька, допомагала їй з похоронами, їй відомо, що вона була на утриманні батька, ніде не працювала, в неї були порушення вимови, ходи, інших доходів не мала. ОСОБА_11 був на військовій службі, підписавши у 2016 році відповідний контракт. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України) Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статі 315 ЦПК України). Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23. У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні батька до смерті останнього з метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю останнього на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Статті 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Положеннями частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. У статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладена у новій редакції. При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян російської федерації або республіки білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. В абзаці першому частини другої статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що "згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки". Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18). Відповідно до статті 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію. Статтею 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні. Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", або є особами з інвалідністю. в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Той факт, що загиблий надавав періодичну матеріальну допомогу позивачці шляхом переказу коштів сусідам не є достатнім доказом перебування її на утриманні, а є лише констатацією факту надання батьком грошової допомоги. Крім того, як встановлено судом, і вбачається із матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано 25.06.2024р.(а.с.32-34), тобто через 2 роки після загибелі батька ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Як пояснила в судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , вона була зареєстрована разом із загиблим батьком в АДРЕСА_1 , однак проживала разом із своїм колишнім чоловіком на орендованій квартирі. Сам по собі факт пересилання коштів, періодичне проживання за однією адресою та факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших ознак не свідчить що між особами є усталені відносини притаманні сім`ї. Довідка №10 від 15.08.2012р. та акт перевірки фактичного проживання осіб за місцем постійної реєстрації №25 від 29.09.2023р. на які покликається позивачка, як доказ спільного постійного проживання та перебування на утриманні, колегія суддів зауважує, що такі не є належними доказами, які містять інформацію про предмет доказування. Покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були допитані в суді першої інстанції та на які покликався суд першої інстанції не підтверджують факт перебування на утриманні та спільного проживання протягом останніх 5 років чи наявності між ними взаємних прав та обов`язків із веденням із загиблим спільного господарства та наявності спільних витрат з утримання житла. Зокрема свідок ОСОБА_9 підтвердила факт перерахунку їй коштів за період з лютого 2021р. по березень 2022р., які були передані ОСОБА_1 .. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що показаннями свідків за відсутності інших належних доказів не може бути встановлений факт перебування позивачки на утриманні її батька. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_3 відповідно до вимог чинного законодавства не мав обов`язку щодо утримування заявниці, оскільки остання була повнолітньою, перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , який і мав забезпечити такий обов`язок . Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що заявниця не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту надання їй померлим батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Зайцеве Донецької області, матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування, та постійного перебування на його утриманні, зокрема, доказів наявності між ними взаємних прав та обов`язків, ведення із загиблим спільного господарства, наявності спільних витрат, участі у витратах з утримання житла у цей період, його ремонту тощо. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви. Керуючись статтями 141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України про встановлення юридичного факту спільного проживання та перебування на утриманні загиблого батька відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 10.06.2026р. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.