Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/17792/25

Справа № 750/17792/25 Головуючий у 1 інстанції Лямзіна Н. Ю. Провадження № 33/4823/464/26 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 року місто Чернігів Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду Гусач О.М. за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Лиманської М. В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Лиманської М. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, особу з інвалідністю І групи, проживаючого по АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Як встановив суд, 16 грудня 2025 року о 18 год. 08 хв. по вул. Олександра Молодчого, 1-а, у м. Чернігові, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21144, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість шкірного покриву обличчя; розширені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі захисник адвокат Лиманська М. В. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити. У разі, якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить змінити захід стягнення та не застосовувати відносно ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Мотивує тим, що ОСОБА_1 , у судовому засіданні місцевого суду з протоколом не погоджувався, неодноразово повідомляв, що має І групу інвалідності загального захворювання розсіяний склероз. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився тому, що самостійно не ходить і не знав як йому добиратись додому після проходження освідування. Вказує, переглянутим відеозаписом підтверджується, що після зупинки автомобіля поліцейські провели обшук автомобіля, незаконно заставляли ОСОБА_1 вивертати кишені, казали, що в машині наркотики. Нічого не знайшовши, поліцейські декілька раз вимагали від ОСОБА_1 пред`явити їм руки, очі, що останній на їх вимогу і робив. Потім поліцейські викликали другий патрульний автомобіль, а самі поїхали. На відеозапису зафіксовано, що зупиняли автомобіль одні поліцейські, протокол складали інші, які навіть не зупиняли автомобіль ОСОБА_1 . Отже відеозапис є не тільки не безперервним, а змонтованим з різних камер. Зазначає, як вбачається з переглянутого відеозапису, що від проходження огляду ОСОБА_1 відмовився під тиском працівників поліції. В суді першої інстанції ОСОБА_1 повідомляв, що він злякався, бо за два тижні до 16.12.2025 він курив каннабіс. Однак це був поодинокий випадок. Відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано, що ОСОБА_1 їхав абсолютно адекватний, його поведінка повністю відповідала обстановці. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 19.12.2018 був позбавлений права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, постанова набрала чинності 02.01.2019. Строк покарання закінчився 02.01.2021, однак після закінчення строку зазначеного покарання ОСОБА_1 права керування транспортними засобами у встановленому законом порядку не отримав. Таким чином, ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, не маючи права керування таким транспортним засобом. Окрім наведеного просить суд звернути увагу на те, що ОСОБА_2 як інваліду першої групи вкрай необхідно мати право керування транспортними засобами. Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Лиманська М. В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила задовольнити її з викладених у ній підстав. Заслухавши аргументи захисника адвоката Лиманської М. В., переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я. За змістом статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №542562 від 16грудня 2025 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння; інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп`яніння та причини відмови від його проходження /посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі/. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. Даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП. Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 його підписав, пояснень не надавав. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозапис працівників поліції, на якому зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а також висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів, вбачається що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений на дорозі, до нього підходять поліцейські, які повідомили причину зупинки попросили документи на право керування транспортним засобом. За кермом зупиненого автомобіля перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм, працівниками поліції були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість шкірного покриву обличчя; розширені зіниці очей, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук. Наявність цих ознак давала поліцейським законні підстави вимагати від водія проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. На питання поліцейського, коли в останній раз вживав наркотичні засоби, ОСОБА_1 відповів: «…курив каннабіс, півтори тижні тому». Після того, як працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що треба їхати у лікарню, водій проїхати на обстеження у медичний заклад відмовився. При цьому ОСОБА_1 було роз`яснено наслідки такої відмови його права та обов`язки. Те, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання ним наркотичних засобів, зізнавшись, що вживав півтори тижні тому, не звільняло його від обов`язку пройти медичний огляд на спростування підозр поліцейських чи їх підтвердження. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст.. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. Зі змістом протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, в якому зазначено, що йому роз`яснювалися права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. На твердження захисника про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився , бо самостійно не ходить і не знав як йому добратись до дому, апеляційний суд зауважує, що не має значення для правової кваліфікації дій такої особи як адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, мотиви та причини відмови від проходження такого огляду. Наведені вище докази та зафіксовані на відеозапису обставини, що передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення та відбувалися безпосередньо під час його складання переконливо доводять, що водій ОСОБА_1 вчинив дії, пов`язані з відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, що і було зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Твердження апелянта про те, що під час розгляду даної справи судом не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і не доводять наявність в його діях складу вчинених правопорушень, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами. Доводи захисника, що у ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння і у працівників поліції не було законних підстав для висунення вимоги щодо проведення огляд не є слушними. Так, відповідно до ст. 266 КУпАП, п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп`яніння, а також прийняття рішення про необхідність проходження водієм відповідного медичного огляду або про відсутність такої необхідності, віднесені до дискреційних повноважень поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. За змістом п. 2.5 ПДР будь-які особисті міркування водія, зокрема суб`єктивна оцінка ним власного стану та його зовнішніх проявів, думки водія щодо упередженості поліцейських тощо, не спростовують необхідності проходження запропонованого працівником поліції огляду на стан сп`яніння, обов`язковість якого встановлена законодавством, та не є підставою для відмови від нього. Таким чином, у водія ОСОБА_1 , у якого поліцейські виявили ознаки наркотичного сп`яніння, в силу вимог ПДР та ст.266 КУпАП виник обов`язок пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02). На посилання захисника про незаконний обшук транспортного засобу ОСОБА_1 слід зазначити, що вказані обставини виходять за межі обвинувачення, наведеного в протоколі та не є вирішальними при розгляді даної справи. Поряд з цим, матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку відеофіксації, неповноту відеозапису та неможливість його використання як доказу, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими. Матеріали справи містять диск з відеозаписами події. Апеляційний суд не має сумнівів щодо достовірності наявних у матеріалах справи відеозаписів, оскільки апелянтом не надано жодних доказів їх монтажу, підробки або невідповідності фактичним обставинам справи. Наведені ним міркування з цього приводу мають суб`єктивний характер. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є, зокрема, показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом не ізольовано, а в сукупності з усіма іншими доказами у справі. Долучений до матеріалів справи відеозапис дає можливість дослідити обставини події, перебіг спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, наявність вимоги пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та відмову водія від такого огляду. При цьому відеозапис не є єдиним доказом у справі, а узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на медичний огляд, рапортом поліцейського та іншими матеріалами справи. Підстав для визнання відеозапису недопустимим доказом апеляційний суд не встановив. На переконання апеляційного суду, відеозапис події містить достовірні дані про відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, складання протоколу, роз`яснення наслідків такої відмови, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП. Більш того, інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях водія є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. Відтак, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання її довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд. Щодо доводів апеляційної скарги про можливість застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, але без позбавлення права керування транспортними засобами, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Санкція ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. При цьому, накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів є невід`ємною частиною стягнення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і апеляційний суд, у зв`язку з чим, доводи апелянта, не заслуговують на увагу. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Лиманської М. В. залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Чернігівського апеляційгного судуО. М. Гусач