Постанова Миколаївський апеляційний суд № 482/1834/25

30.04.26 22-ц/812/888/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 482/1834/25 Номер провадження 22-ц/812/888/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів - Локтіонової О.В., Ямкової О.О., розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк», подану в його інтересах адвокатом Рудницьким Юлієм Ігорьовичем на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Сергієнка С.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Акціонерного товариства «Таксомбанк» (надалі - АТ «Таскомбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У серпні 2025 року «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 жовтня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4375028242, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 53 337,31 грн на строк до 01 травня 2024 року. 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таксомбанк» укладено договір факторингу №17122, відповідно до якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає АТ «Таксомбанк»за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила погашення існуючої заборгованості, яка станом на 12 травня 2025 року становить60 834,76 грн, в тому числі заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 38430,62 грн, заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 4,73 грн. заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 22 399,41 грн. Посилаючись на викладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 43 75028242 від 27 жовтня 2020 року у розмірі 60 834,76 грн та вирішити питання про судові витрати. Представник ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І.С. подала відзив на позов, в якому заперечувала проти його задоволення, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до Позивача, зокрема відсутні договори факторингу (уступки права вимоги) з усіма сторінками, реєстр боржників, акти приймання - передачі та докази оплати за договорами факторингу. Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до відповідача від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». Твердження позивача про набуття права грошової вимоги за зобов`язаннями відповідача за кредитним договором №4375028242 від 27 жовтня 2020 року у зв`язку з укладенням договору факторингу не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому позов не підлягає задоволенню. Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ «Таксомбанк» в інтересах якого діє адвокат Рудницький Ю.І. звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне та всебічне з`ясування судом першої інстанції обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та вирішити питання про судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимоги), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги. Крім того, зазначає, що відповідачем не спростовано отримання кредитних коштів, а також не надано доказів на спростування відсутності заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Сікорська І.С. просила відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін. За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає. Як вбачається з матеріалів справи і таке та встановлено судом, що 27 жовтня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4375028242 за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 53 337,31 грн на строк 36 місяців зі сплатою 0,01% річних від суми боргу та щомісячних процентів - 2,49% від суми кредиту. 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таксомбанк» укладено договір факторингу №171221 відповідно до якого ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» передає АТ «Таксомбанк»за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що до АТ «Таскомбанк» від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4375028242 від 27 жовтня 2020 року. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини другої ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частини перша та друга статті 95 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року № 905/306/17, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Отже, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. Як встановлено судом, 17 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таксомбанк» укладено договір факторингу №171221. Згідно пункту 2.1. договору факторингу в порядку та умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, визначених цих договором. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу на дату відступлення прав вимоги та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимог, який формується згідно Додатку№1 та є невід`ємною частиною цього Договору та підписується одночасно ним. Пунктом 1.1. Договору передбачено поняття «Реєстр Прав вимоги» - погоджений список з переліком позичальників (прізвище, ім`я, по-батькові, ідентифікаційний номер. Найменування, адреси проживання/місцезнаходження) та інформацію щодо боргів таких позичальників (номер та дата кредитного договору, розмір боргу), оформлений за формою, встановленою в Додатку №1 (Форма Реєстру прав вимоги в паперовому вигляді) і Додатку №3 (форма реєстру прав вимоги в електронному вигляді) до цього Договору. Отже, з наведеного вбачається, що наявність реєстру прав вимоги, як обов`язкової частини договору факторингу та документу, який підтверджує право вимоги за тим чи іншим договором є обов`язковим. Між тим, на підтвердження обставин відступлення прав вимоги позивачем надано копію договору факторингу №17122117 від 17 грудня 2021 року, копію форми реєстру прав вимоги та копію форми акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за вказаним договором факторингу. Реєстр боржників, право вимоги до яких передаються позивачу за вказаним договором факторингу щодо кредитного договору, укладеним між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора до позивача за кредитним договором № №4375028242 від 27 жовтня 2020 року, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав до задоволення позову про стягнення з відповідачки заборгованості за вказаним договором на користь позивача. Крім того, слід зауважити, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обовьязків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Однак, жодних належних доказів тих обставин про які заявляє позивач у позовній заяві щодо вказаного кредитного договору матеріали справи не містять. За такого, позивачем не доведено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 27 жовтня 2020 року № №4375028242 у розмірі 60 834,76 грн, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про наявність Витягу з реєстру прав вимоги щодо конкретного боржника - ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки спростовуються дослідженими матеріалами справи. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк», подану в його інтересах адвокатом Рудницьким Юлієм Ігорьовичем залишити без задоволення. Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 02 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст складено 30 квітня 2026 року.