Постанова 4818 № 626/3357/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 626/3357/24 Номер провадження 22-ц/818/1283/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року в складі судді Рибальченко І.Г. по справі № 626/3357/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В : У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 14 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 712361356 за допомогою електронного підпису одноразовим персональним ідентифікатором, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 24390,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів, обумовлених договором. На підставі договорів факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» та № 27/0524-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», з урахуванням додаткових угод до вказаних договорів, якими продовжено строк їх дії, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 712361356 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». На підставі договору факторингу № 04/06/25-Ю від 14 лютого 2022 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відчужено ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги до відповідача на загальну суму 43701,55 грн, з яких: 9918,05 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 29091,29 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 0,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Посилаючись на вказані обставини ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати. Рішенням Берестинського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Юніт капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 712361356 від 14 січня 2021 року у розмірі 43701 грн 55 коп., а також судові витрати у справі, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню у судовому порядку. Також, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав за необхідне компенсувати позивачу витрати на правничу допомогу. На вказане судове рішення засобами поштового зв`язку 29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пілігрім Петро Олександрович, до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено перерахунку коштів на його рахунок за спірним кредитним договором. Інформація, що була надана АТ «Таскомбанк» № 3980/47.1.-БТ на запит суду є недопустимим доказом, яка підлягає виключенню із складу доказів по справі, оскільки матеріали справи не містять клопотання позивача про витребування доказів та відповідної ухвали суду. Додатки до позовної заяви також не містять інформації від АТ «Таскомбанк» №3980/47.1.-БТ від 08 серпня 2024 року, а тому такий доказ не може бути підставою для задоволення позову. ТОВ «Юніт Капітал» не надало належних доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 712361356. Кредитний договір був укладений 14 січня 2021 року, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго до укладення самого кредитного договору. На момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ Таліон Плюс» зобов`язання між первісним кредитором та боржником ще не виникло. Посилався на недоведеність факту оплати за договорами факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та №14/02/2022-01 від 14 лютого 2022 року. Позивачем не було надано доказів наявності ліцензій і у інших фінансових установ, з якими були укладені договори Факторингу щодо відступлення права вимоги за Договором кредитної лінії, а саме: ТОВ Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», що унеможливлює підтвердження законності укладених договорів факторингу. 04 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Юніт Капітал» подано додаткові пояснення, в яких Товариство просило врахувати правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25. Вказувало, що до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню, у зв`язку з чим ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача у встановленому законом порядку. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берестинського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 14 січня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 712361356 в електронній формі, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит на суму 24390 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Правила) (том 1, а. с. 11 зворот -19). Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається строком на 126 днів. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 1.3 Договору). Відповідно до пункту 1.4. умов договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 23,725 % річних, що становить 0,65% в день від суми кредиту за час користування ним (дисконтна процентна ставка). Згідно пункту 1.5 договору на умовах, викладених в п. 1.6, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50%, що становить 1,30% в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка). Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що умови нарахування процентів за дисконтною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку, вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня, що слідує за датою платежу. У разі якщо позичальник погасить прострочену заборгованості за договором, умови у вигляді нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосується знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості. За п.1.6.1 за умови застосування до відносин між сторонами умов нарахування процентів за Базовою процентною ставкою загальні витрати за Кредитом складають 24744,44 грн, орієнтовна загальна вартість Кредиту складає 49134,44 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка складає - 474,50 відсотків річних. Пунктом 1.9 визначено, що проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами, починаючи з першого дня користування кредитом, відповідно до суми кредиту, яка фактично знаходиться у користуванні у позичальника. Пунктом 4.1 договору встановлено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: "www.moneyveo.ua". Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (MNV66СН5), який направлено на телефонний номер 0994852989 14 січня 2021 року 19:51:48 (том 1, а.с. 21). Відповідно до паспорту споживчого кредиту до Договору № 712361356 від 14 січня 2021 року ОСОБА_1 надано кредит строком кредитування - 126 днів. Процентна ставка 237,25 % тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 474,50 % річних. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 19 січня 2021 року (том 1, а.с. 10-11). На виконання умов вказаного Кредитного договору 14 січня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано 24390 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх хххх 6205 ( том 1, а. с. 42). Відповідно до інформації АТ "Таскомбанк" № 3980/47.1.-БТ від 08 серпня 2024 року, АТ "Таскомбанк" здійснило переказ грошових коштів в сумі 24390,00 грн на карту НОМЕР_2 (том 1, а.с. 43-45). 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (далі - Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу) згідно з умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (том 1, а. с. 41-51). У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме в реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). За п. 8

1. Договору він набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони). Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 згідно з п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року. Додатковими угодами № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року та № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року внесені зміни до вказаного договору факторингу, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно (том 1, а. с. 52, 53-57, 58, 59, 60) 04 травня 2021 року на виконання п.2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр права вимоги № 132, за яким передані (відступлені) права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 712361356 від 14 січня 2021 року (том 1, а.с. 61-63). Відповідно до розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за відповідачем обліковується заборгованість за вищевказаним кредитним договором за тілом кредиту 20383,31 грн, проценти 19873,50 грн, яка виникла за період з 14 січня 2021 року по 04 травня 2021 року. Також відповідачем було сплачено 8169,56 грн (том 1, а. с. 89-91) 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти їх та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором ( том 1, а. с. 61-72) Відповідно до п.8.2 строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 712361356 від 14 січня 2021 року в розмірі 43701,55 грн, з яких тіло кредиту 20383,31 грн, проценти 23318,24 грн (том 1, а.с. 92). 03 серпня 2021 року та 30 грудня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали додаткові угоди: № 2 та № 3 відповідно, якими продовжено строк дії Договору факторингу від 05 серпня 2020 року до 30 грудня 2024 року включно ( том 1, а.с. 72,73). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28 жовтня 2021 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» відчужено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 20383,31 грн (том 1, а.с. 74-76). 14 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 14/02/2022-1-Ю, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.(том 1, а.с. 78-85). Відповідно до п. 4.1 цього договору Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Відповідно до Реєстру Боржників №1 за Договором факторингу № 14/02/2022-1-Ю від 14 лютого 2022 року до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 43701,55 грн (том 1, а.с. 86-88). Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 ст.633 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Відповідно до приписів статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). Зважаючи, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, то цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 . Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Зважаючи, що сторонами було погоджено істотні умови договору, на виконання якого ОСОБА_1 отримано кредитні кошти, які своєчасно повернуто не було, що призвело до утворення заборгованості, судова колегія вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості у судовому порядку. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Юніт Капітал» вказувало, що заборгованість за Кредитним договором № 712361356 ОСОБА_1 становить 43701,55 грн, яка складається із: - заборгованості за кредитом у розмірі 20383,31 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 23318,21 грн. Вказаний розмір заборгованості відповідачем не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань суду ним не надано. Посилання ОСОБА_1 на неналежність як доказу інформації, наданої АТ "Таскомбанк"у листі №3980/47.1.-БТ від 08 серпня 2024 року є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Вказаний лист було долучено позивачем до позовної заяви у якості додатку № 9 «Лист- підтвердження операції щодо перерахунку коштів Боржникові», а тому сторона відповідача мала можливість ознайомитись з його змістом як в Електронному кабінету, так й у паперовому вигляді під час ознайомлення з матеріалами справи №626/3357/24. З урахуванням конкретних обставин даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем доведено розмір існуючої заборгованості за кредитом, оскільки в ході розгляду справи було встановлено обставини погодження між сторонами всіх істотних умов кредитного договору. Посилання ОСОБА_1 , що позивач не набув права вимоги до нього, оскільки договір факторингу між первісним кредитором укладено до виникнення кредитних зобов`язань є необґрунтованими. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України). У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року по справі № 727/2790/25 касаційний суд зауважував, що: допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги; наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу; майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу; у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки); майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)). Колегія суддів звертає увагу, що додатковими договорами строк дії договорів факторингу було пролонговано, а також, що умовами вказаних договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги. Зважаючи, що відповідний реєстр про передачу права вимоги до ОСОБА_1 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано 04 травня 2021 року, тобто, вже після укладання 14 січня 2021 року відповідачем кредитного договору № 712361356, право вимоги до відповідача було відступлено у встановленому законом порядку до ТОВ «Таліон Плюс» та подальших кредиторів, останнім з яких є ТОВ «Юніт Капітал». Також, судова колегія вважає, що ТОВ «Юніт Капітал» у встановленому законом порядку набуло право вимог до відповідача, оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором. Доводи ОСОБА_1 про відсутність ліцензії на здійснення фінансових операцій також є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Берестинського районного суду Харківської області від 25 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 23 червня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина