Постанова 4824 № 759/14377/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/14377/25 Головуючий у суді І інстанції: Бабич Н.Д. провадження №22-ц/824/5077/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г., секретар судового засідання: Янчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», Комунального концерну «Центр комунального сервісу» про захист прав споживачів, ВСТАНОВИВ: 27.06.2025 року до Святошинського районного суд м. Києва надійшов зазначений позов. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у січні 2023 року до поштової скриньки за № 35 у багатоквартирному будинку номер одинадцять з літерою «А», розташованого по АДРЕСА_1 , доставлено Рахунок-повідомлення станом на 01.01.2024 року (ІД 1199573), який виготовлено на замовлення комунального концерну «Центр комунального сервісу». Як зазначив позивач він дізнався, що багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 , не оснащений вузлом комерційного обліку для вимірювання спожитого у ньому обсягу теплової енергії, а тому зазначена у Рахунку-повідомленні інформація про те, що мешканцями цього будинку у грудні 2023 року спожито саме 42,3321 Гкал, в тому числі на загальнобудинкові потреби 8,4664 Гкал є недостовірною. Згідно з інформацією, розміщеною на сайті Інформаційно-аналітичної системи управління житловим фондом м. Києва (адреса: https://www.municipal.kiev.ua/kiev/), загальна площа квартир житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 2 394,4 кв.м.. Водночас у Рахунку-повідомленні зазначено, що опалювальна площа цього будинку становить 2394,3 кв.м., а отже є недостовірною. На переконання позивача у Рахунку-повідомленні нарахування за грудень 2023 року в сумі 899,34 грн для сплати за комунальну послугу з постачання теплової енергії також є недостовірним, оскільки не відповідає загальним правилам комерційного обліку, передбаченого пунктом 1 частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». На підставі наведеного, позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо формування відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунку на оплату комунальної послуги з постачання теплової енергії за грудень 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати протиправною бездіяльність Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо визначення відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсягу споживання теплової енергії за грудень 2023 року за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати інформацію зазначену у Рахунку-повідомленні станом на 1.01.2024 р. (ІД 1199573) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення комунального концерну «Центр комунального сервісу», а саме: «Спожито мешканцями згідно з показаннями будинкового/будинкових вузлів комерційного обліку 42,3321 Гкал, в тому числі на загальнобудинкові потреби 8,4664 Гкал за період з 01.12.2023 по 31.12.2023.», - недостовірною; визнати інформацію зазначену у Рахунку-повідомленні станом на 01.01.2024 року (ІД 1199573) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення Комунального концерну «Центр комунального сервісу», а саме: «Опалювальна площа будинку/будинків/вводу 2394,3 кв.м.», - недостовірною; визнати нарахування для сплати за комунальну послугу з постачання теплової енергії за грудень 2023 року в сумі 899,34 грн, що зазначене у Рахунку-повідомленні станом на 01.01.2024 року (ІД 1199573) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення Комунального концерну «Центр комунального сервісу», - недостовірним; звільнити ОСОБА_1 від сплати за комунальну послугу з постачання теплової енергії на підставі Рахунку-повідомлення станом на 01.01.2024 р. (ІД 1199573) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення Комунального концерну «Центр комунального сервісу». Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що позовну заяву сформовано позивачем у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» 27.06.2025 року, підписано кваліфікованим електронним підписом (КЕП) ОСОБА_1 - 27.06.2025 року о 15:27:18 год., надіслано до суду - 27.06.2025 року о 15:28 год., доставлено до суду - 27.06.2025 року о 15:33 год., зареєстровано в суді - 27.06.2025 року о 15:49 год.. На першому аркуші роздрукованої паперової копії позовної заяви (а.с. 1) у правому нижньому куті наявна реєстраційна позначка (штамп) із зазначенням: «Вхід. № 45494, 27.06.2025». Водночас, у порушення вимог пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 814, у штампі відсутній підпис працівника суду, який здійснив реєстрацію документа, що є обов`язковим реквізитом реєстраційної позначки. Така неповнота реєстрації унеможливлює належну ідентифікацію особи, відповідальної за внесення документа до автоматизованої системи документообігу суду, та свідчить про порушення порядку прийняття і реєстрації вхідної кореспонденції. В порушення вимог частини третьої статті 8 ЦПК України на офіційному веб-порталі судової влади України не оприлюднено інформацію про надходження 27 червня 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва позовної заяви. Також під час реєстрації позовної заяви 27.06.2025 року не було визначено суддю для її розгляду відповідно до вимог частини першої статті 33 ЦПК України. Надалі позовна заява, що надійшла до суду 27.06.2024 року о 15:33 год. в електронній формі та зареєстрована 27.06.2025 року (вхід. № 45494/25), опинилась у матеріалах судової справи № 759/14377/25, яка була зареєстрована лише 01 липня 2025 року. Відсутність пояснень щодо механізму приєднання позовної заяви до цивільної справи № 759/14377/25, яка на момент реєстрації позовної заяви в суді (27.06.2025) ще не існувала, свідчить про порушення хронології та прозорості формування справи, у тому числі порушення порядку визначення судді для її розгляду. 06 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надішов відзив на апеляційну скаргу від представника Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Лелюх Віти Миколаївни, в якому просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2025 року залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник відповідача зокрема зазначала, що рахунок-повідомлення є лише документом, що містить розрахунок вартості послуг, і його оскарження не поновлює жодних прав, оскільки не скасовує самого обов`язку оплати за фактично спожиту енергію. Також зазначала про те, що будь-яке оспорювання нарахувань має відбуватися у межах спору про стягнення заборгованості, а не шляхом «визнання інформації недостовірною». Також на спростування доводів апеляційної скарги зазначала, що відсутність підпису працівника на штампі або використання скорочення «м. Київ» замість «міста Києва» є технічними моментами, які жодним чином не вплинуло не об`єктивність розгляду спору по суті. Затримка у визначенні судді (з 27.06.2025 року по 01.07.2025 року) пояснюється тим, що 28 та 29 червня 2025 року були вихідними днями. Такі формальні аспекти не свідчать про «неповноважність складу суду», оскільки автоматизований розподіл все одно відбувся через систему ЄСІТС. 07 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Комунального концерну «Центр комінального сервісу» - Жекової Ганни Іванівни, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29.10.2025 року залишити без змін. У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник Комунального концерну «Центр комінального сервісу» вказувала на те, що позовна заява подана Чернишовим С.В. не містить обгрунтування позовних вимог до Комунального концерну «Центр комінального сервісу». Позивач у позовній заяві не зазначає підстави звернення з позовними вимогами саме до Комунального концерну «Центр комінального сервісу» та в чому полягають порушення прав позивача саме Комунальним концерном «Центр комінального сервісу». Позовна заява не містить належнмх та достатніх доказів, що підтверджували порушення прав позивача зі сторони Комунального концерну «Центр комінального сервісу». Представник відповідача вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення від 29.10.2025 року правомірно було визначено, що позивач обрав неефективний спосіб захисту прав, внаслідок чого йому відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року повернуто цивільну справу №759/14377/25 до суду першої інстанції для дооформлення. 09 квітня 2026 року матеріали цивільної справи № 759/14377/25 повернулись до Київського апеляційного суду після усунення недоліків. 22 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника Комунального концерну «Центр комінального сервісу» - адвоката Розпаченюк А.С., в якому просив розгляд справи призначений на 22.04.2026 року о 13 год. 15 хв. здійснювати без участі представника Комунального концерну «Центр комінального сервісу». Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним, однак обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання протиправним зазначення інформації в рахунку - повідомленні та визнання її недостовірною, не поновить його право, і не потягне для позивача правових наслідків, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позові слід відмовити. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом у спосіб, встановлений законом, зокрема шляхом визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусового виконання обов`язку в натурі, відшкодування шкоди та іншими способами, передбаченими законом. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Верховний Суд неодноразово зазначав, що оспорювання правильності нарахування плати за житлово-комунальні послуги, яке є різновидом претензії, не передбачене чинним законодавством як самостійний спосіб судового захисту, а споживач має право заявляти відповідні заперечення лише у разі пред`явлення до нього вимог про стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 462/5889/16-ц). Рахунки-повідомлення за своєю правовою природою є претензіями та не свідчать про порушення прав споживачів, а лише можуть слугувати підставою для подальшого звернення виконавця послуг до суду з відповідним позовом (постанова Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 234/18252/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, постанова Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 344/16988/14-ц). Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що неправильно обраний спосіб захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених обставин (постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20). В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зазначено, що звернення до суду з позовом, спрямованим не на захист порушеного права, а на створення передумов для уникнення можливого майбутнього спору, не відповідає завданням цивільного судочинства та не підлягає судовому розгляду. Встановлено, що рахунку-повідомлення станом на 01.01.2024 року (ІД 1199573), який виготовлено на замовлення комунального концерну «Центр комунального сервісу» було доставлено позивачу по справ, вказана обставина учасниками оспорюється та доказуванню не підлягає. Згідно вказаного Рахунку-повідомлення інформація про те, що мешканцями цього будинку у грудні 2023 року спожито саме 42,3321 Гкал, в тому числі на загальнобудинкові потреби 8,4664 Гкал (а.с.7). Належних та допустимих доказів проте, що в будинок АДРЕСА_1 , не оснащений вузлом комерційного обліку для вимірювання спожитого у ньому обсягу теплової енергії, позивачем суду не надано. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно відмови у задоволенні позовних вимог та вірно встановив юридично значимі обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Заявлені позивачем вимоги не спрямовані на захист порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права, а фактично мають на меті усунення гіпотетичної можливості пред`явлення до нього вимог у майбутньому, що не відповідає завданням цивільного судочинства та правовій природі судового захисту. Матеріалами справи не підтверджено вчинення відповідачами будь-яких дій, які б порушували чи оспорювали права позивача, а сам факт отримання рахунку-повідомлення не створює для позивача юридичного обов`язку зі сплати коштів у примусовому порядку та не може розцінюватися як порушення його цивільних прав. Доводи апеляційної скарги про те, що на першому аркуші роздрукованої паперової копії позовної заяви (а.с. 1) у правому нижньому куті наявна реєстраційна позначка (штамп) із зазначенням: «Вхід. № 45494, 27.06.2025». Водночас, у порушення вимог пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 814, у штампі відсутній підпис працівника суду, який здійснив реєстрацію документа, що є обов`язковим реквізитом реєстраційної позначки, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі доводи не є підставою для скасування судового рішення та задоволення позовних вимог. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що після направлення справи до суду першої інстанції, на виконання ухвали апеляційного суду від 18.02.2026 року, судом першої інстанції повідомлено, що у відповідності до п. 9 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 на першому аркуші роздрукованої паперової позовної заяви у правому нижньому куті у штампі міститься підпис працівника суду, який здійснив реєстрацію цього документа (а.с. 207). Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позовна заява надійшла до Святошинського районного суду м. Києва та зареєстрована в день її надходження 27 червня 2025 року за вх. № 45494. Однак позовну заяву не було передано судді не пізніше наступного дня з дня її надходження, а саме 30.06.2025 року (з огляду на те, що 28, 29 червня 2025 року - це вихідні дні). Між тим, визначення судді для її розгляду було здійснено тільки 01 липня 2025 року, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025 року (а.с. 19-20). З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 18.02.2026 року, судом першої інстанції роз`яснено, що дійсно позовна заява ОСОБА_1 , надійшла до Святошинського районного суду м. Києва через «Електронний суд» 27.06.2025 року о 15 год. 28 хв. (у п`ятницю), зареєстрована по вхідній кореспонденції того ж дня о 15 год. 41 хв.. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку у Святошинському районному суді м. Києва встановлено такий графік роботи: з понеділка по четвер - з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв, у п`ятницю з 08 год. 00 хв. до 15 год. 45 хв., обідня перерва з 13 год. 00 хв. до 13 год. 45 хв.. Приймання та реєстрація вхідної кореспонденції, а також автоматизований розподіл справ між суддями здійснюється виключно протягом робочого часу суду та в хронологічному порядку надходження до суду. Таким чином, вказана позовна заява була прийнята судом і зареєстрована по вхідній кореспонденції за 4 хв. до закінчення робочого дня 27.06.2025 року, у зв`язку з чим передана для здійснення автоматизованого розподілу до відділу організаційного забепечення розгляду цивільних та адмінстративних справ лише зранку наступного робочого дня, тобто в понеділок 30.06.2025 року. Також судом першої інстанції повідомлено, що у зв`язку з надходженням великої кількості справ, що підлягали автоматизованому розподілу, працівникам вказаного відділу не вистачило робочого часу для їх реєстрації, і позовна заява ОСОБА_1 була зареєстрована зранку наступного робочого дня - 01.07.2025 року о 10 год. 00 хв. Вказані обставини відображені у листі Святошинського районного суду м. Києва від 08.04.2026 року вих. №759/14377/25/13349/2026 (а.с. 215). Отже суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для встановлення факту порушення авторозподілу справи, та розгляду спраив не уповноваженим складом суду. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції під час постановлення ухвали про відкриття провадження в порушення п. 2 ч. 2 ст. 187 ЦПК України не зазначив найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), чим грубо порушив норми процесуального права, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки не зазначення судом реквізитів сторін в ухвалі про відкриття провадження, не є підставою вважати, що судом першої інстанції не вірно вирішено справу по суті розгляду або могло призвести до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення положення ст. 265 ЦПК України не навів в описовій частині рішення стислового і релевантного викладу заперечень відповідачів, що є істотним порушенням процесуальних норм і перешкодило належному з`ясуванню позицій сторін, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні. З описової частині оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що судом першої інстанції зазначено: «31.07.2025 року до суду від відповідача - Комунального концерну «Центр комунального сервісу» надійшов відзив на позов, в якому останній вимоги позову не визнав, зазначив, що у відповідача є обов`язок сплачувати комунальні послуги та поданий позов не є належним способом захисту прав та інтересів ОСОБА_1 ». Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції дотримання процесуальні вимоги ст. 265 ЦПК України та судом зазначено стислий виклад доводів та позиції відповідача з приводу заявленого позову. Що стосується не зазначення судом першої інстанції стислого викладену доводів, які відображені у відзиві на позовну заяву іншого відповідача по справі - Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено, що 08.08.2025 року до суду від відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позов, в якому останній вимоги позову не визнав. Однак суд першої інстанції з огляду на те, що відповідач пропустив процесуальний строк надання відзиву на позов, залишив даний відзив без розгляду, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав зазначення доводів та позиції відповідача Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з приводу поданої позовної заяви у суду першої інстанції були відсутні. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено «27» квітня 2026 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Є.В. Болотов С.Г. Музичко