Ухвала КЦС ВС № 759/9176/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року м. Київ справа № 759/9176/21 провадження № 61-5913ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 26 390,68 грн та заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 894,05 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Повний текст рішення виготовлено 10 лютого 2022 року. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 26 390,68 грн, заборгованість за спожиті з 01травня 2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 1 894,05 грн, що підтверджується матеріалами справи. Позовні вимоги щодо заборгованості до 01травня 2018 року заявлені з порушенням строку позовної давності та про наслідки такого пропуску заявлені стороною відповідача, тому відповідно є підстави для відмови в задоволенню таких позовних вимог. Не погодившись з цим рішенням суду, 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року вказані у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, із зазначенням інших підстав для поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Суд роз`яснив ОСОБА_1 строк та порядок виконання вимог ухвали і попередив про наслідки її невиконання. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що копію повного тексту судового рішення ОСОБА_1 отримала 11 лютого 2022 року. ОСОБА_1 повернулась на територію України 01 червня 2022 року, про що самостійно зазначала, тому мала подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту повернення до 01 липня 2022 року. Апеляційна скарга подана 26 грудня 2022 року і про будь-які поважні причини неподання апеляційної скарги до 01 липня 2022 року заявник не зазначила. На виконання вимог ухвали суду, 11 лютого 2023 року ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку на апеляційного оскарження, посилаючись на воєнний стан та Постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Зазначила, що вона у зв`язку з бомбардуванням Києва змушена була виїхати з Києва, перенесла стрес, чим підірвала імунітет свого організму та захворіла на COVID-19, що мало подальші ускладнення для її здоров`я. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не надала будь-які докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зумовленими карантинним обмеженнями та воєнним станом. Додані до скарги документи свідчать про те, що заявник проходила лікування у липні та серпні 2022 року. Перебування заявника у стресовому стані через воєнні дії на території України є суб`єктивним фактором і не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. 21 квітня 2023 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Згідно із частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Касаційна скарга мотивована тим, що: суд першої інстанції не дослідив зібрані у справі докази, дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості; апеляційний суд не врахував введення на території України воєнного стану, відповідач була змушена залишити місце свого проживання, виїхати за кордон, повернулась до України 01 червня 2022 року, з поважних причин пропустила строк на апеляційне оскарження. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що за кордоном відповідач захворіла на Ковід-19, перенесена хвороба негативна вплинула на стан здоров`я заявника, вона змушена була звертатися за медичною допомогою, за рекомендацією лікаря відповідачу заборонено було користуватися комп`ютерною технікою до закінчення курсу лікування. Щодо касаційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Оскаржене рішення суду не було предметом апеляційного перегляду, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у відкритті апеляційного провадження на це рішення відмовлено, у зв`язку з чим воно не може бути оскаржене в касаційному порядку, тому на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року належить відмовити. Щодо касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року У відкритті касаційного провадження на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року, належить відмовити з таких підстав. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року). Зі змісту рішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року вбачається, що розгляд справи відбувся в порядку спрощеного позовного провадження за участю учасників справи. Повний текст рішення суду заявнику вручений 11 лютого 2022 року. Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 через 10 місяців (26 грудня 2022 року) після отримання рішення суду. Введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку касаційного оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання в зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Апеляційний суд, встановивши, що заявник повернулась на територію України 01 червня 2022 року, запропонував їй навести інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження з часу повернення до України. Проте, заявник не надала жодного доказу існування для неї об'єктивних перешкод для подання апеляційної скарги до 01 липня 2022 року (впродовж тридцяти днів з часу її повернення з-за кордону на територію України, відколи відпала поважна причина, пов'язана з виїздом за межі України). Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, провадження № 11-107заі22. Верховний Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 затверджено Порядок проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб (далі - Порядок). Цим Порядком визначаються порядок та підстави для проведення протиепідемічних заходів, пов`язаних із самоізоляцією осіб, які можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб або входять до групи ризику щодо ускладненого перебігу або настання летальних випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Відповідно до пункту другого Порядку самоізоляція здійснюється з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 та зменшення кількості хворих з тяжким перебігом COVID-19. Згідно з пунктом четвертим Порядку з метою протидії поширенню COVID-19 використовується відповідна система. Згідно з пунктом восьмим Порядку у разі призначення зобов`язання щодо самоізоляції до системи вноситься інформація про: прізвище, ім`я, по батькові особи; стать; дату народження; визначене особою місце самоізоляції (у разі ненадання особою відомостей про місце самоізоляції місцем самоізоляції вважається зареєстроване місце проживання особи); зареєстроване місце проживання особи; засоби зв`язку (номер телефону); місце роботи, навчання, дитячий заклад та їх адреси; можливість забезпечувати піклування за особою; стан здоров`я (зокрема про перебіг симптомів COVID-19, результати досліджень за методом полімеразної ланцюгової реакції, чи госпіталізовано пацієнта); контактних осіб (за наявності); строк самоізоляції. Суд апеляційної інстанції встановивши, що ОСОБА_1 проходила лікування у липні та серпні 2022 року, правильно вважав, що в інший період ( 01 червня 2022 року і до 01 липня та з вересня по грудень 2022 року), були відсутні будь-які об'єктивні перешкоди для подання апеляційної скарги. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга подана з пропуском строку апеляційного оскарження через 10 місяців після вручення повного тексту рішення суду першої інстанції, обґрунтовано відповідно до статті 357 ЦПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку за подання апеляційної скарги були визнані неповажними, а у другому клопотанні не наведено інших поважних причин пропуску процесуального строку. Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами. Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами. Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчується розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції належить відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М. М. Русинчук Н. О. Антоненко І. О. Дундар