Постанова 4857 № 500/3547/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3547/25 пров. № А/857/39473/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Рубаняк Таїси Раджівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення щодо призначення одноразової допомоги, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Мандзій О.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 29.08.2025р., м.Тернопіль; дата складання повного рішення суду І інстанції: 29.08.2025р.),- В С Т А Н О В И В: 11.06.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Рубаняк Т.Р., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум Міністерства оборони /МО/ України № 52/975 від 07.02.2025р. в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 158700 грн., виходячи із 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2015р.; зобов`язати МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024р., з урахуванням вже виплачених сум (а.с.1-4). Відповідно до ухвали суду від 16.06.2025р. вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.15-16). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум МО України № 52/975 від 07.02.2025р. в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 158700 грн., виходячи із 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2015р.; зобов`язано МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024р., з урахуванням виплачених сум (а.с.38-44). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач МО України, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.49-60). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 12.11.2015р., на підставі довідки МСЕК серії АВ № 0510743, встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, в сумі 206700 грн. Під час повторного огляду 18.09.2024р. військовослужбовця визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, поранення, пов`язаного iз захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серії АВ № 0510743. Оскільки ОСОБА_1 первинно встановлено інвалідність у 2015 році, тому останньому призначено та виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі різниці між 300 та 150-кратним прожитковим мінімумом, встановленим законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015 рік), в сумі 158700 грн. Розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів /КМ/ України і такий розмір допомоги безпосередньо пов`язаний з днем встановлення інвалідності вперше. Окрім цього, стверджує, що зобов`язання МО України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є формою втручання в дискреційні повноваження МО України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. При цьому, саме обласний ТЦК та СП на підставі отриманих документів визначає осіб, які звернулися чи можуть звернутись за одержанням одноразової грошової допомоги, а не МО України. Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2014 року по 2024 рік проходив військову службу. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 19.02.2015р. отримав міно-вибухову травму в наслідок артилерійського обстрілу ворожими силами, яка кваліфікована, як важка травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією /МСЕК/ серії АВ № 0510743 від 12.11.2015р. Тернопільським центром медико-соціальної експертизи (Обласна МСЕК № 1) ОСОБА_1 12.11.2015р. встановлена ІІІ група інвалідності; причина інвалідності травма, поранення, пов`язане з виконанням обов`язку військової служби, терміном на 1 рік та встановлено наступну дату переогляду 12.11.2016р. (зворот а.с.7). Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0803284 від 10.11.2016р. ОСОБА_1 01.11.2016р. продовжено ІІІ групу інвалідності терміном на 2 роки та встановлено наступну дату переогляду 01.12.2018р. (зворот а.с.8). Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія АВ № 1073063 від 29.11.2018р. ОСОБА_1 28.11.2018р. підтверджено ІІІ групу інвалідності; причина інвалідності травма, поранення, пов`язане з виконанням обов`язку військової служби; термін довічно (а.с.8). 14.06.2023р. військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав бойове травмування під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації /рф/ внаслідок ворожого обстрілу. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 733070 від 10.10.2024р. ОСОБА_1 18.09.2024р. встановлено ІІ групу інвалідності; причина інвалідності - травма, поранення, пов`язане із захистом Батьківщини; термін на 1 рік; встановлено наступну дату переогляду 18.09.2025р. (а.с.9). ОСОБА_1 звернувся до Комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми пов`язаної із захистом Батьківщини. Листом МО України № 4/1545 від 10.03.2025р. повідомило ОСОБА_1 про те, що 07.02.2025р. (протокол № 52/975) прийнято рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 158700 грн. Оскільки первинне встановлення інвалідності відбулось з 12.11.2015р. з причини «поранення під час виконання обов`язків служби», для розгляду належної суми одноразової грошової допомоги було прийнято розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2015р. (календарний рік, в якому вперше встановлена інвалідність) (а.с.7). Не погодившись з рішенням МО України, оформленого протоколом засідання Комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 52/975 від 07.02.2025р. в частині призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що передбачена постановою КМ України № 975 від 25.12.2013р., у зв`язку із встановленням 18.09.2024р. ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини у розмірі 158700 грн., представник позивача звернулася до суду з цим позовом. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що вперше інвалідність ІІ групи внаслідок травми та поранення, пов`язані із захистом Батьківщини позивачу встановлено довідкою МСЕК серії 12 ААГ № 733070 від 10.10.2024р., а тому для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2024р. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Спір у цій справі стосується питання реалізації позивачем права на соціальне забезпечення, а саме - нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням йому інвалідності ІІ групи, яка настала під час проходження військової служби та безпосередньо пов`язана із захистом Батьківщини. Суть позовних вимог полягає в зобов`язанні уповноваженого органу здійснити перерахунок та виплату зазначеної допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2024р., як розрахункової величини, що підлягає застосуванню на момент виникнення права на відповідну виплату. Позовні вимоги у цій справі сформульовані з урахуванням того, що позивачу вже було здійснено виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи у 2024 році у розмірі 158700 грн. Відтак, спір між сторонами не стосується факту наявності у позивача права на таку виплату як таку, а зводиться виключно до правильності визначення її остаточного розміру відповідно до вимог спеціального законодавства. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /Закон № 2011-XII/ соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з положеннями ч.1 ст.16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. Відповідно до ч.3 ст.16 Закону № 2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу». Згідно ч.4 ст.16-3 Закону № 2011-XII (в редакції на момент прийняття оскаржуваного рішення) якщо військовослужбовцю, військовозобов`язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв`язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв`язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум). У разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов`язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Частиною десятою ст.16-3 Закону № 2011-XII обумовлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою КМ України № 975 від 25.12.2013р. (далі Порядок № 975). Згідно з п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Як передбачено п.6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи. Відповідно до п.8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. З аналізу положень ст.ст.16, 16-3 Закону № 2011-XII та Порядку № 975 убачається, що підставою для призначення одноразової грошової допомоги є виключно встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, які настали внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби, у тому числі у зв`язку із захистом Батьківщини, оскільки зазначеними нормативними актами чітко визначено, що таке право виникає лише у випадках поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманих під час проходження військової служби, або захворювання, прямо пов`язаного з її виконанням. Відтак, лише встановлення інвалідності з вищенаведених причин породжує у військовослужбовця або особи, звільненої з військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, юридичне значення має саме факт первинного встановлення інвалідності у зв`язку з проходженням військової служби, адже він визначає момент виникнення права на виплату та прожитковий мінімум, з якого має обчислюватися її розмір. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 02.09.2025р. у справі № 240/4278/24. Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024р. прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн. Як вже було зазначено, позивачу у 2015 році було встановлено ІIІ групу інвалідності внаслідок травми пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в зв`язку із встановленням ІIІ групи інвалідності. Згодом, за інших обставин - під час безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та під час захисту Батьківщини - позивач отримав нову травму, внаслідок чого йому відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 733070 від 10.10.2024р. з 18.09.2024р. встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Зокрема, відповідно до витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 2704 від 11.08.2024р.: травма, поранення ОСОБА_1 (19.02.2015р.): «Наслідки вибухової травми (19.02.2015р.): акубаротравми вух у вигляді післятравматичної хронічної двобічної сенсоневральної приглухості із стійким зниженням слуху при сприйнятті шепітної мови білу вушної раковини на праве вухо, 4 м на ліве вухо; множинного вогнепального осколкового поранення лівої кисті у вигляді відсутності першого пальця на рівні основи нігтьової фаланги, множинних зміцнілих рубців лівої кисті, консолідованого вогнепального перелому середньої фаланги третього пальця, стійких комбінованих контрактур суглобів пальців кисті з незначним порушенням функції лівої верхньої кінцівки»; травма ОСОБА_1 (14.06.2023р.): «Стан після операції: відкритої репозиції відламків кісток правової гомілки, металоостеосинтезу пластинами та гвинтами з кістковою аутопластикою (08.11.2023р.) з приводу неконсолідованих переломів заднього краю правою великогомілкової кістки, зовнішньої кісточки правої гомілки із зміщенням відламків (14.06.2023р.); післятравматичної (14.06.2023р.) невропатії правового малогомілкового нерва з тимчасовим функціональним розладом правої нижньої кінцівки». Таким чином, позивач у різний час отримав два окремі ушкодження здоров`я, різні за своєю природою та правовими наслідками: 1) травма, поранення, пов`язане із виконанням військової служби 19.02.2015р. і встановлення йому в зв`язку з цим інвалідності ІІІ групи; 2) поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, 14.06.2023р. і встановлення йому первинно інвалідності ІІ групи у 2024 році. Відтак, встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби) та ІІ групи інвалідності (захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини), відбулися з різних підстав та внаслідок різних захворювань (травм, поранень). Очевидно, що ІІ групу інвалідності останній отримав, не в зв`язку із погіршенням стану здоров`я (діагнозу), який був йому встановлений під час надання ІІІ групи інвалідності, а в результаті окремої нової травми (поранення), яка є окремою підставою для встановлення ІІ групи інвалідності. Отже, кожна з цих інвалідностей є результатом окремих чинників, які відрізняються за своєю природою та обставинами виникнення. Водночас, необхідно зауважити, що кожне із захворювань має свої специфічні характеристики, причини та наслідки, що підтверджується відповідними медичними висновками та висновками комісії, яка визначила групу інвалідності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.02.2026р. у справі № 640/11835/21 та від 24.02.2026р. у справі № 420/32675/24. Отже, саме 2024 рік є юридично значущим моментом для визначення розміру одноразової грошової допомоги, оскільки саме в цей період виникло право позивача на її отримання у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи під час проходження військової служби. Відповідно, розрахунок такої виплати має здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2024р., що становив 3028 грн. Водночас, обставини первісного встановлення у 2015 року інвалідності не мають визначального значення для обчислення спірної виплати в розглядуваному випадку, яка виникла на інших правових підставах і в інший юридично значущий період. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності ІІ групи. При визначенні розміру такої виплати суд правомірно виходив із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 01.01.2024р., та врахував суму вже виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 158700 грн. Щодо посилань на втручання суду в дискреційні повноваження, колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. У постанові від 26.07.2023р. у справі № 200/3265/21-а Верховний Суд виснував, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку. Суд зазначає, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно призначив та виплатив ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 158700 грн., виходячи із 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2015р., а також взявши до уваги наявність у позивача права на отримання грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024р., колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права в спірному випадку є зобов`язання МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов`язане з захистом Батьківщини, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024р., з у рахуванням виплачених сум. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволено у визначений спосіб. Таким чином, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. З огляду на результат апеляційного розгляду та відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта МО України. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.08.2025р. в адміністративній справі № 500/3547/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Міністерство оборони України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 27.04.2026р.