Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/9308/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/9308/23 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., при секретарі судового засідання Коблова А.О. за участю представника апелянта Дідуха С.П. позивача ОСОБА_1 представника позивача Боднара М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: 27 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із з позовною заявою, в якій, з урахування уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність Мiнiстерства оборони України щодо призначення позивачу виплати одноразової грошової допомоги у розмірі, який не відповідає положенням ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975; - зобов`язати Мiнiстерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, що становить 744300 грн; - стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу в сумі 260 840 грн. та моральну шкоду у сумі 100 000 грн. В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та під час виконання бойового завдання 25.05.2022 року отримав мінно-вибухову травму, внаслідок чого йому встановлено інвалідність другої групи, яка пов`язана із захистом Батьківщини та визнаний непридатним до військової служби. Представник позивача звертав увагу, що у лютому 2023 року позивач звернувся до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, у відповідь на яку було повідомлено, що 16 лютого 2023 року були направлені документи до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України на розгляд комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Також представник позивача вказав, що 31 травня 2023 року позивач отримав одноразову грошову допомогу не у повному розмірі, а лише 483 460 грн, що становить різницю між сумою 630 600 грн. (300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01.01.2020) та вже виплаченою сумою 147 140 грн (допомога при призначенні в 2020 році інвалідності 3-ї групи). Крім того, на думку сторони позивача, наявні правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, яка полягає у постійній нервовій та психологічній напрузі, душевних стражданнях, яких зазнає позивач щоденно, що пов`язано з тим, що діями відповідача по не виплаті грошової допомоги позивач не може жити нормальним здоровим життям і займатися реабілітацією після участі у війні, внаслідок чого позивачу доводиться позичати кошти на лікування, звертатися до фахівців за правовою допомогою, на що витрачається значний час, сили, та нервова (психічна) енергія. Відповідач з позовом не погодився та у відзиві на позовну заяву зазначив, що рішенням Комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05.05.2023 № 15/975 (у вигляді витягу з протоколу засідання), вирішено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі, що становить різницю між 300 та 70-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020 рік), в сумі 483 460 гривен 00 копійок, оскільки вперше інвалідність 3-ї групи була встановлена позивачу в 2020 році. Також представник відповідача вказував, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки фактично бездіяльність відповідача була ним усунута, а права ОСОБА_1 відновлені. Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідач зазначив, що підстав для стягнення моральної шкоди не має, оскільки законодавством чітко врегульовано правовий та соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності. Тобто, у разі отримання ушкодження здоров`я військовослужбовець отримує відповідну грошову компенсацію, що у свою чергу виключає підстави для стягнення моральної шкоди відповідно до статті 1167 ЦК України. Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, пояснень до суду не надала. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Мiнiстерства оборони України, оформлені п. 104 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №15/975 від 05.05.2023 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі різниці між 300 та 70-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року, в сумі 483 460 грн. Зобов`язано Мiнiстерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2022 року, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, апелянт зазначив, що у зв`язку із тим, що вперше інвалідність позивачу була встановлена у 2020 році, то при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги у 2023 році слід керуватися прожитковим мінімумом, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року. Також апелянт доводить, що суд першої інстанції помилково трактує пункт 3 Порядку № 975 та не звернув належної уваги, що відповідно до зазначеного положення днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Крім того, на думку апелянта, судом не надано належної оцінки тому факту, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки відповідачем виправлено протиправну поведінку, а права позивача відновлені в повному обсязі. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. У 2020 році ОСОБА_1 під час проходження військової служби отримав травму та був визнаний інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (а.с. 52). Згідно п. 28 протоколу засідання комісії Міноброни України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, від 06.08.2020 № 114, позивачу була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленому законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, в сумі 147140 грн (а.с. 69). 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 за власним бажанням був мобілізований до лав ЗСУ та звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я 19 грудня 2022 року (а.с. 28). Згідно довідки № 4801 від 12 серпня 2022 року, під час виконання бойового завдання 25 травня 2022 року, перебуваючи на спостережному посту поблизу населеного пункту Степова Долина Миколаївська область позивач потрапив під артилерійський обстріл противника, внаслідок чого отримав травмування мінно-вибухову травму, струс головного мозку, виражений антено-невротичний синдром, посттравматичний стресовий розлад (а.с. 13). Військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_2 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 № 2107 від 17.11.2022 встановлено непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 55-59). Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 видано позивачу довідку про присвоєння другої групи інвалідності, пов`язаної із захистом Батьківщин та видано посвідчення серії НОМЕР_3 (а.с. 10, 53). 19 грудня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 341 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (а.с. 54). 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із настанням другої групи інвалідності, яка пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 47). Листом Одеського обласного ТЦК та СП від 31.03.2023 № 943/5967 повідомлено позивача про направлення документів з висновком щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги 16.02.2023 до Департаменту соціального забезпечення МОУ на розгляд комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. В супровідному листі ТЦК та СП зазначив, що вважає. що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною причинного зв`язку інвалідності в розмірі різниці між 300 та 70-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлена інвалідність (а.с. 32). Комісією Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, було прийнято рішення від 05.05.2023 № 15/975 (надано суду у вигляді витягу з протоколу засідання, п. 104) про виплату позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 70-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2020 рік), в сумі 483 460 гривен 00 копійок, оскільки вперше інвалідність 3-ї групи була встановлена позивачу в 2020 році (а.с. 68). 31.05.2023 року позивач отримав одноразову грошову допомогу в сумі 483 460 грн (різницю між сумою 630 600 грн (300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на 01.01.2020) та вже виплаченою сумою 147140 грн (допомога при призначенні в 2020 році інвалідності 3-ї групи), тому є недоплаченою сума 260840 грн (а.с. 83). Не погоджуючись із сумою виплати одноразової грошової допомоги, а також те, що відповідач порушив місячний термін прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги з моменту подання заявником заяви на виплату, позивач звернувся до суду із даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення позивачу 3-ї групи інвалідності, захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби, та 2-ї групи інвалідності захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, відбулося з різних підстав та внаслідок різних захворювань, тому ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, у розмірі передбаченому ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Суд також відхилив доводи відповідача, що розмір одноразової грошової допомоги слід обраховувати виходячи з прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01 січня 2020 року, оскільки вперше інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини позивачу встановлено довідкою від 12.08.2022 року, а тому для обрахунку одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди у зв`язку із тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, як і не зазначено мотивів, з яких позивач виходив, визначаючи розмір моральної шкоди та відповідно до наданих позивачем документів медичного характеру не встановлено психоемоційного стресу. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до статті 41 Закону України № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». За змістом ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до ст. ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи ( підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Згідно ч. 4, 9 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до п. 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975). Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно п. 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. З вищевикладеного слідує, що норми статті 16-3 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним те, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням ним поранення 25 травня 2022 року та внаслідок чого йому було встановлено ІІ групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини. Натомість спірним питанням у даній справі є розмір одноразової грошової допомоги позивачу з урахуванням того, що у 2020 році позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності через отримане поранення. Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що у 2020 році позивач під час проходження військової служби отримав поранення та йому було встановлено інвалідність ІІІ групи та з огляду на це виплачено одноразову грошову допомогу. У той же час під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання у травні 2022 року ОСОБА_1 отримав чергове поранення, яке призвело до встановлення йому ІІ групи інвалідності. Таким чином, судова колегія приходить висновку, що отримані поранення як за часом, так і за обставинами їх отримання відбулося з різних підстав та внаслідок різних захворювань. Тобто, отримання другого поранення є самостійною підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2022 року, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок. Судова колегія наголошує, що за відсутності причино-наслідкового зв`язку між отриманим позивачем пораненням у 2020 році та встановлення йому ІІ групи інвалідності в 2022 році дає підстави зробити висновок, що вища група інвалідності не пов`язана із первісним пораненням, оскільки матеріалами справи підтверджено, що встановлення ІІ групи інвалідності викликано отриманим ОСОБА_1 пораненням у травні 2022 року. З огляду на це, відповідач безпідставно прийняв рішення, що у даному випадку позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми у 2020 році. Колегія суддів відхиляє за безпідставністю доводи апелянта, що враховуючи той факт, що вперше інвалідність позивачу встановлена в 2020 році, то й обчислення одноразової грошової допомоги має відбуватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року. Помилковість такого твердження апелянта полягає у тому, що ІІ група інвалідності була встановлена позивачу не внаслідок повторного медичного огляду за фактом отримання ним першого поранення, а у зв`язку із отриманням нового поранення, за яким було проведено первинний медичний огляд та за наслідками якого встановлено ІІ групу інвалідності. Також колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що відповідач не у повному обсязі виправив допущене порушення прав позивача, оскільки виплатив позивачу кошти одноразової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством. Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 744 300 гривень, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про необхідність та можливість закриття провадження у справі. За таких обставин, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, висновків суду першої інстанції не спростовують, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, яка розглянута судом апеляційної інстанції в межах, визначених статтею 308 КАС України. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Повний текст рішення складений та підписаний колегією суддів 12 жовтня 2023 року. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко