Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/256/26

Справа № 138/256/26 Провадження № 22-ц/801/832/2026 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2026 рокуСправа № 138/256/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Ковальчука О. В., Суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Зубаньом Олександром Олександровичем, на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області про повернення позовної заяви, постановлену у цій справі 19 лютого 2026 року у м. Могилів-Подільський суддею цього суду Холодовою Т.Ю., дата складення повного тексту судового рішення не відома, В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаною позовною заяво, в якій просив припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_2 , які стягуються на підставі судового наказу Калинівського районного суду Вінницької області від 25.04.2024 року у справі № 132/1290/24. 19.02.2026 року ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області вищевказану позовну заяву повернуто особі, яка її подала. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що 06.02.2026 року ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області вищевказану позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, а саме для подання до суду позовної заяви із зазначенням та поданням доказів (в разі наявності) на підтвердження проходження позивачем військової служби, отримання ним доходу та здійснення відрахувань із заробітної плати в рахунок сплати аліментів на користь відповідача або заяви із зазначенням причин неможливості подання (отримання) таких доказів та/або за необхідності клопотання про їх витребування (у кількості для суду та відповідача). На виконання вказаної ухвали 16.02.2026 року до Могилів-Подільського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано копію довідки з військової частини на підтвердження перебування позивача на військовій службі та копію довідки про доходи, з зазначення розміру відрахувань в якості аліментів. Разом з тим, суд вказав, що представником позивача не додано до позовної заяви доказів на підтвердження проходження позивачем військової служби, отримання ним доходу та здійснення відрахувань із заробітної плати в рахунок сплати аліментів на користь відповідача. Також суд зазначив, що в порушення вимог ч. 1 ст. 177 та ч. 7 ст. 43 ЦПК України, позивач не надав доказів направлення листом з описом вкладення відповідачу копій документів, надісланих до суду, зокрема заяви про усунення недоліків з доданими до неї доказами. За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06.02.2026 року позивачем у строк, встановлений даною ухвалою суду, не виконані, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України є підставою для повернення позовної заяви з доданими до неї документами позивачу. Не погодившись із такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Зубаня О.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги представник ОСОБА_1 зазначив, що він надав суду копію довідки з військової частини на підтвердження перебування позивача на військовій службі та копію довідки про доходи, з зазначення розміру відрахувань в якості аліментів, а тому посилання суду першої інстанції в цій частині є безпідставними. Також вказує, що вимога суду щодо подання доказів ще до вирішення справи по суті є неприпустимим, оскільки питання достовірності та достатності доказів суд вирішує під час ухвалення рішення, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Крім того, скаржник зауважує, що суд першої інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви до закінчення строку на подання заяви про усунення недоліків. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (див. рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Jauffret de la Pradelle v. France»). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України). Позовна заява за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Абзацом першим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина шоста статті 357 ЦПК України). У справі, яка переглядається, 06.02.2026 року ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків, а саме для подання до суду позовної заяви із зазначенням та поданням доказів (в разі наявності) на підтвердження проходження позивачем військової служби, отримання ним доходу та здійснення відрахувань із заробітної плати в рахунок сплати аліментів на користь відповідача або заяви із зазначенням причин неможливості подання (отримання) таких доказів та/або за необхідності клопотання про їх витребування (у кількості для суду та відповідача). Копію зазначеної ухвали суду доставлено 09.02.2026 року до електронного кабінету представника позивача в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 9). Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Таким чином, встановлений в ухвалі суду першої інстанції від 06.02.2026 року десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви для позивача розпочався 10.02.2026 року та мав тривати до 19.02.2026 року включно. При цьому, встановивши, що станом на 19.02.2026 року вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 не виконав, недоліки позовної заяви не усунув, суд першої інстанції визнав позовну заяву неподаною та повернув її. Однак, визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 ухвалою від 19.02.2026 року, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та не звернув увагу, що визначений ним же в ухвалі від 06.02.2026 року строк для усунення недоліків апеляційної скарги станом на 19.02.2026 року, тобто на день постановлення оскаржуваної ухвали, ще не сплив. Отже, місцевий суд 19.02.2026 року не мав правових підстав для повернення позовної заяви з посиланням на невиконання вимог ухвали від 06.02.2026 року та неправильно застосував положення статті 185 ЦПК України. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 8 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). 12.02.2026 року на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 06.02.2026 року позивач подав заяву, до якої долучив копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 09.02.2026 року на підтвердження перебування позивача на військовій службі та копію довідки про доходи № 133 від 10.02.2026 року, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , із зазначення розміру відрахувань в якості аліментів. Отже, апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів, необхідність подання яких визначена ухвалою суду від 06.02.2026 року, помилковими. Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Апеляційний суд вважає, що хоч і позивач не надав суду доказів направлення відповідачу копій документів, надісланих до суду, однак позивач частково виконав вимоги ухвали суду від 06.02.2026 року. Відповідно до ч. 2, 6 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. У рішенні ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» наголошено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії»). ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі № 757/27298/20-ц вказано, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не вирішив питання продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, ураховуючи часткове виконання позивачем ухвали суду про залишення позовної заяви без руху; не врахував, що встановлення обґрунтованості та доведеності позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. За таких обставин суди зробили передчасний висновок про наявність підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з метою недопущення обмеження права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, не був позбавлений можливості продовжити йому строк на усунення недоліків позовної заяви, наведених в ухвалі суду від 06.02.2026 року, враховуючи, що ним частково було виконано вимоги вказаної ухвали. Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 . Враховуючи, що порушення судом норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, відтак оскаржувана ухвала залишатись у законній силі не може та підлягає скасуванню на підставі пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України, з направленням матеріалів даної справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 382 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Зубаньом Олександром Олександровичем, задовольнити. Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року про повернення позовної заяви скасувати, вказану справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.В. Ковальчук Судді: Т. М. Шемета О. С. Панасюк