Постанова 4803 № 226/1946/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1653/26 Справа № 226/1946/24 Суддя у 1-й інстанції - Ярощук О.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О., за участю секретаря судового засідання Шаповалової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» на рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року у складі судді Ярощук О.В. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У липні 2024 року ТОВ «Діджи фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 2-9), в обґрунтування якого посилалось на те, що 08.07.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №653968 на суму 58 498,08 грн. Власноручним підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит» на надання грошових коштів у позику, в тому числi на умовах фінансового кредиту, видана згідно з розпорядженням Нацкомфіпослуг від 25.10.2018 року №1891, яка розміщена на сайті Фінансової Компанії: https://sloncredit.ua в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тарифів та складають договір про надання споживчого кредиту, укладання якого підтверджено. Відповідач погодив та зобов`язався виконувати його умови. Кредит наданий з фіксованою процентною ставкою з нарахуванням процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Грошові кошти були перераховані відповідачеві сумі 29 500,00 грн на карткових рахунок. Разом із тим, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав належним чином. 28 серпня 2023 за договором факторингу №2808-23 ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги за кредитним договором №653968 від 08.07.2021 року на користь позивача. Згідно із договором факторингу сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 58 498,08 грн, з яких: 27 947,18 грн заборгованість за тілом кредиту, 30 550,90 грн заборгованість за відсотками. На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором №653968 від 08.07.2021 року в розмірі 58 498,08 грн, а також судові витрати по справі, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Рішенням Шевченківського районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити (а.с. 69-72). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Діджи фінанс» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 76-83). ОСОБА_1 не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором про надання споживчого кредиту №653968 від 08 липня 2021 року відповідач отримав кредит в розмірі 33 925,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2646_230926150124 від 26.09.2023 року, зобов`язавшись його повернути до 08.07.2023 року щомісячними платежами згідно графіку, сплативши 5475% річних за перший день користування кредитом, а з другого дня 85% річних за користування кредитом, а також інші обов`язкові платежі. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору з додатками, копією анкети-заяви, копією паспорту споживчого кредиту. 28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджі Фінанс» було укладено Договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Діджі Фінанс» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т. ч. за договором про надання споживчого кредиту №653968 від 08.07.2021 року, що укладений між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з додатку до договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 року. Окрім письмового договору факторингу від 28.08.2023 року було надано витяг з реєстру прав вимог ((додаток №1 до договору факторингу), акт приймання передачі реєстру прав вимог за договором факторингу від 28.08.2023 року, а також платіжну інструкцію №4565 від 28.08.2023 року на підтвердження здійснення оплати за договором факторингу. З розрахунку заборгованості за кредитним договором №653968 від 08.07.2021 року вбачається, що станом на 08.07.2023 року виникла заборгованість в розмірі 62 848,88 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 32 138,14 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 30 710,74 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Як убачається з матеріалів справи, 08.07.2021 року між відповідачем та ТОВ «Слон Кредит» був укладений договір про надання споживчого кредиту №653968. Факт укладання кредитного договору відповідачем не заперечується. Також, 08 липня 2021 року позичальником були підписані Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме відповідно до зазначеного договору було видано ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 33 925,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №2646_230926150124 від 26.09.2023 року. Крім того, на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року АТ «Державний ощадний банк України» було надано відповідь №46/12.11/26810/2026/Бт від 23 лютого 2026 року, в якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (IBAN НОМЕР_2 ). Як вбачається з виписки по рахунку за період з 08 липня 2021 року по 13 липня 2021 року ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 09 липня 2021 року було зараховано переказ на суму 29 500,00 грн. Факт перерахування кредитних коштів відповідачем не заперечується. Щодо висновків суду першої інстанції щодо ненадання позивачем первинних документів колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Діджи фінанс» як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку. Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19). Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання суду на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав зобов`язання ані перед первісним, ані перед новим кредитором. Внаслідок неналежного виконання обов`язків із повернення кредиту утворилася заборгованість. З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що розмір заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №653968 від 08.07.2021 року вбачається, що станом на 08.07.2023 року виникла заборгованість в розмірі 62 848,88 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 32 138,14 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 30 710,74 грн. Відповідачем не надано доказів на спростування правильності розрахунку, як і не надано власного розрахунку розміру заборгованості. Колегія суддів приймає до уваги поданий позивачем розрахунок заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №653968 від 08.07.2021 року, оскільки він не є новим доказом та деталізує розмір заборгованості відповідача та включає суми сплаченого кредиту та відсотків за користування ним. Із вказаного розрахунку заборгованості за договором вбачається, що відповідач користувалася коштами, зокрема здійснював погашення заборгованості. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Отже, в даному випадку надано достатні докази на підтвердження порушення відповідачем умов кредитного договору та наявності у відповідача відповідного розміру заборгованості, при цьому відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано. Спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. 28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №2808-23, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Згідно до п.2.1 Договору факторингу: Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п.4.1. Договору факторингу: право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умовами виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених Розділом 3 Договору. Відповідно до Витягу із Додатку до Договору факторингу №2808-23 від 28.08.2023 року ТОВ «Слон Кредит» відступило право вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» по Договору про надання споживчого кредиту №653968 від 08.07.2021 року укладеного з ОСОБА_1 у розмірі 58 498,08 грн. Здійснення оплати за договором факторингу підтверджується наданою платіжною інструкцією №4565 від 28.08.2023 року. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20). Для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Таким чином суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що матеріали справи не містять відомостей про перехід до ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором №653968 від 08.07.2021 року, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази на підтвердження вказаного факту. Таким чином суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу, та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом. Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Відповідно до ч.ч. 5, 6статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що суму витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу завищено, оскільки вид правової допомоги та невелика складність справи, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом. Проте з такими висновками погодитись неможливо враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року №42649746, укладеного між адвокатом Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого Міньковської А.В. та ТОВ «Діджи фінанс»; копію додаткової угоди №003283401012 від 27.06.2024 року; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 27.06.2024 року відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року №42649746, сума наданих послуг відповідно до договору складає 6 000 грн, а також детальний опис робіт (наданих послуг). Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховуються конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерії реальності адвокатських витрат, а також те, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер. Від відповідача, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції будь-яких заперечень щодо вищевказаних доказів та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції не надходило. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 6 000 грн є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Оскільки судом апеляційної інстанції позовну заяву та апеляційну скаргу задоволено в повному обсязі судовий збір сплачений ТОВ «Діджи фінанс» за подання позову в розмірі 2 422 грн, та за апеляційну скаргу в розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 055,60 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс». Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Зі змісту апеляційної скарги видно, що апелянт зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу адвоката, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, який складає 6 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції ТОВ «Діджи фінанс» надано копію договору про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року №42649746, укладеного між адвокатом Адвокатського бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого Міньковської А.В. та ТОВ «Діджи фінанс»; копію додаткової угоди №003283401012 від 27.06.2024 року; акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 22.10.2025 року відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року №42649746, сума наданих послуг відповідно до договору складає 6 000 грн, а також детальний опис робіт (наданих послуг). В Акті про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 22.10.2025 року, зазначено про те, що сторони підтверджують, що адвокатське бюро надало, клієнт прийняв правничу допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн. Клієнт претензій по об`єму, якості та строкам виконаних робіт не має. Послуги надані в повному обсязі та із дотриманням інших умов основного договору. Від відповідача до суду апеляційної інстанції будь-яких заперечень щодо вищевказаних доказів та клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не надходило. Враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «Діджи фінанс» задоволена, заперечень щодо стягнення понесених апелянтом витрат на професійну правничу допомогу у апеляційній інстанції від відповідача не надходило, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи фінанс» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 6 000,00 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Дніпра від 22 вересня 2025 року скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором №653968 про надання споживчого кредиту від 08 липня 2021 року станом на 28.08.2023 року в загальному розмірі 58 498 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн 08 коп, яка складається з: сума заборгованості за тілом у розмірі 27 947 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 18 коп та суми заборгованості за відсотками у розмірі 30 550 (тридцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 90 коп. Стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судові витрати по справі за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, які складаються з: судового збору у сумі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн 00 коп та витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «14» квітня 2026 року. Повний текст постанови складено «24» квітня 2026 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова М.О. Макаров