Постанова 4805 № 285/6553/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 285/6553/25 Головуючий у 1-й інст. Мозговий В. Б. Категорія 39 Доповідач Панкеєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Панкеєвої В.А., суддів Галацевич О.М., Григорусь Н.Й., за участю секретаря Добровольської В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 285/6553/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Мозгового В.Б. у місті Звягелі, встановив: У листопаді 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (далі - ТОВ "Факторинг Партнерс", товариство) звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №0631639906 від 27 липня 2019 року у сумі 132148,10 грн та за договором №555122244915 від 24 січня 2020 року в сумі 3451,05 грн. Також просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та 25000,00 грн витрат на правову допомогу. Позов мотивував тим, що 27 липня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" (далі - ТОВ "Інфінанс" ) та ОСОБА_1 укладено договір №0631639906, на підставі якого останній отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Представник позивача зазначав, що пропозиція (оферта) на отримання 1 траншу згідно заявки-анкети №2628542949 від 04 лютого 2020 року в рамках договору про надання позики №0631639906 від 27 липня 2019 року підписано позичальником 27 липня 2019 року, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер, зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця. 14 липня 2021 року між ТОВ "Інфінанс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") укладено договір відступлення права вимоги №14-07/21, відповідно до якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором №0631639906. 10 січня 2023 року на підставі договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 ТОВ "Вердикт Капітал" відступлено право вимоги за кредитним договором №0631639906 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Коллект Центр" (далі - ТОВ "Коллект Центр"). 28 серпня 2025 року між ТОВ "Коллект Центр" і ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір відступлення прав вимоги №28/08/25, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ "Коллект Центр", у тому числі й до відповідача ОСОБА_1 . Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0631639906 від 27 липня 2019 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 168373,10 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 158373,10 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 132148,10 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 122148,10 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. 24 січня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Київська Торгова-Інвестиційна Компанія" (далі - ТОВ "Київська Торгова-Інвестиційна Компанія") і відповідачем було укладено кредитний договір №555122244915, відповідно до якого на підставі заявки на позику, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 1500,00 грн на строк встановлений договором позики зі сплатою 649,46% річних за користування позикою. Договором позики передбачено, що позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі "Loany" на сайті системи www.loany.com.ua. Згідно з п.5.2. договору, до вимог, що виникають з цього договору позики або у зв`язку з ним, застосовується позовна давність у десять років. Також 18 грудня 2023 року було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ "Київська Торгова-Інвестиційна Компанія" відступило користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555122244915. Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до відповідача за договором №555122244915. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №555122244915 від 24 січня 2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 3451,05 грн, з яких: 1500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 800,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1150,35 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами. Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором №0631639906 від 27 липня 2019 року в розмірі 20000,00 грн та за договором №555122244915 від 24 січня 2020 року в розмірі 3451,05 грн, загальна заборгованість за вищевказаними договорами у розмірі 23451,05 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами за договором №0631639906 від 27 липня 2019 року в сумі 112148,10 грн - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" судовий збір в сумі 418,83 грн та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Факторинг Партнерс" відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 зазначає, що в основу оскаржуваного рішення покладено доводи позивача про наявність між сторонами договірних відносин. Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (оригінал договору, електронний документ з кваліфікованим електронним підписом), які б підтверджували факт підписання ним вказаних правочинів. Разом з цим вказує, що договори №0631639906 від 27 липня 2019 року та договір №555122244915 від 24 січня 2020 року не містять відомостей про його підписання електронним одноразовим ідентифікатором саме ним, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог чинного законодавства, а тому факт укладання кредитного договору не є підтвердженим. Зокрема, довідки про ідентифікацію надані позивачем створені та надані йому первісним кредитором не містять жодних даних про верифікацію та ідентифікацію особи, яка підписувала вищевказані договори, не містять інформації яким самим чином та способом у відповідності до законодавства була здійсненна верифікація та ідентифікації особи, та залежить виключно від волі первісного кредитора, що не було взято судом першої інстанції до уваги. Додатково зазначив, що його персональні дані в силу специфіки трудової діяльності є в загальному доступі на багатьох інтернет-ресурсах та відомі широкому колу осіб, тому сам лише факт зазначення в даній довідці його персональних даних не може бути підтвердженням факту ідентифікації та верифікації в розумінні закону. Для того, щоб визначити чи укладались кредитні договори необхідно встановити факт ідентифікації та верифікації клієнта, цілісність та незмінність договору, факт отримання відповідачем цифрового підпису та факт використання (введення його в інформаційно-телекомунікаційну систему саме відповідачем). Вважає, що жодних належних доказів укладання саме ним вказаних договорів суду надано не було. А тому висновки суду першої інстанції про встановлення факту укладання вищевказаних договорів відповідачем є хибними та необґрунтованими. Крім того, позивачем до суду не було надано примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), а ніяких дій спрямованих на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться не проводились, то такі докази не можуть бути взяті до уваги та є нікчемними. Із наданих позивачем доказів не можливо встановити чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Однак, суд першої інстанції не встановив усі факти, що підтверджували б підписання договорів саме на умовах вказаних в договорах та факту незмінності їх умов в односторонньому порядку заінтересованою стороною, а клопотання про визнання доказів недопустимими проігнорував. Надані позивачем докази отримання (перерахування) грошових коштів за кредитним договором № 0631639906 від 27.07.2019 містять ознаки підробки, а саме розмитість текстів та печаток, різні кольори шрифтів, а також код транзакції зазначений як 7-ми значний номер, однак в системі iPAY.ua використовуються 6-ти значні коди транзакції. Також у нього виникли сумніви щодо справжності та повноти договорів факторингу, оскільки з наданих копій неможливо встановити, що сторінка з даними про нього належить та є складовою саме цьому договору факторингу, що в свою чергу може свідчити про неналежність позивача. А доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Проте, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача у розмірі 8500,00 грн. Надані довідки не є належним та допустимим доказом умов та розміру заборгованості. Вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, в подальшому порушив обов`язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови договорів. Саме позивач зобов`язаний довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11:30 год. 18 червня 2026 року. 21 квітня 2026 року представником ТОВ "Факторинг Партнерс" - Сердійчук Я.Я подано відзив на апеляційну скаргу з проханням рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі. Представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Відповідач підписавши кредитні договори, погодився на їх умови та був обізнаний про зміст, суть об`єм взятих на себе грошових зобов`язань та наслідки невиконання їх умов. При цьому волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи відповідача, який свідомо уклав договори на зазначених умовах та на час його укладання не заявлялось додаткових вимог щодо його умов та/або відмови від кредитних договорів протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про таку відмову на підставі п.5 ст.15 Закону України "Про споживче кредитування". Також вказує, матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що грошові кошти були фактично зараховані на банківську картку, відкриту на ім`я відповідача, реквізити яких він власноруч зазначив під час оформлення кредитів. Дані обставини підтверджені як листами платіжних організацій, так і відповіддю АТ КБ "Приват Банк", який чітко засвідчив факт зарахування відповідних сум на карткові рахунки відповідача у визначені дати. Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає положенням ч.2 ст.372 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги. Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 27 липня 2019 року ТОВ "Інфінанс" і ОСОБА_1 уклали договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631639906 (а.с.69-71 т.1). Пунктом 1.1. договору, товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми "Money BOOM", які є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами. Згідно з п.1.2., 1.5., 1.6., 1.7., 1.9., 1.10.2., 1.11. вказаного договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем визначеного сторонами в додатку №1 та додатку №2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку №3 та додатку №4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: додатку №1 та додатку №2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку №3 та додатку №4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем). Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії 20000,00 грн. У рамках даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до даного договору застосовується фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та правилами. Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) 30 календарних днів. Діючий ліміт (сума) кредиту 20000 грн. Максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у додатку №1 та додатку №2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку №3 та додатку №4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування. Протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та правил. Дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна зі сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої зі сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між сторонами. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або законодавством, зміни в цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатком до цього договору. Зміни в цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідного додатку до цього договору, якщо інше не встановлено в самому додатку до цього договору або в чинному законодавстві України. Максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%. За продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції на вимогу товариства) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту. Вказаний договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором "7z3u5q" (а.с.71 зв. т.1). Пропозиція надання (акцепт оферти) 8 траншу кредиту згідно з анкетою-заявкою №2628542949 від 04 лютого 2020 року в рамках договору надання позики, у тому числі й на умовах фінансового кредиту №0631639906 від 27 липня 2019 року (оферта), підписано позичальником 04 лютого 2020 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором 7w0q4g (а.с.73-74). Відповідно до повідомлення ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 09.09.2025 №5065_25909142728 на підставі укладеного договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 2017-08-03, 04.02.2020 успішно перераховано 10000,00 грн на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 (а.с.80 т.1). Згідно з інформацією щодо даних, які підтверджують зарахування кредитних коштів на банківську картку клієнта, право вимоги за якими передано ТОВ "Вердикт Капітал" відповідно до договору факторингу від 14.07.2021 №14-07/21, 04.02.2020 ОСОБА_1 зараховано кошти в сумі 10000,00 грн на підставі кредитного договору №0631639906 (а.с.81). Як убачається із матеріалів справи, а саме інформації наданої АТ КБ "ПриватБанк" слідує, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), номер телефону НОМЕР_4 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.235 т.1). Зокрема, як убачається із виписки за договором б/н за період 24.01.2020-29.02.2020 встановлено, що здійснена операція поповнення картки, перекази від 04 лютого 2020 року на картку № НОМЕР_1 було зараховано переказ на суму 10000,00 грн та наявний рух коштів по карті (а.с.236-237 т.1). Із матеріалів справи слідує, що 14 липня 2021 року між ТОВ "Інфінанс" і ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №0631639906 (а.с.94-98 т.1). Згідно з реєстром боржників до договору факторингу від 14.07.2021 №14-07/21 загальна сума заборгованості за кредитним договором №0631639906 становить 102223,10 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 92223,10 грн заборгованість за відсотками (а.с.106-109 т.1). Із розрахунку заборгованості наданого ТОВ "Вердикт Капітал" за кредитним договором № 0631639906 від 27 липня 2019 року убачається, що станом на 10 січня 2023 року заборгованість відповідача складає 168373,10 грн, з яких 10000,00 грн - заборгованість по основній сумі кредиту; 92223,10 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 66150,00 грн - заборгованість за нараховані ТОВ "Вердикт Капітал" відсотки (за період з 14.07.2021 по 26.07.2022) (а.с.88 т.1). 10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" і ТОВ "Коллект Центр" укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №0631639906 (а.с.111-116 т.1). Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023 загальна сума заборгованості за кредитним договором №0631639906 становить 168373,10 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 158373,10 грн заборгованість за відсотками (а.с.126-129 т.1). 28 серпня 2025 року між ТОВ "Коллект Центр" і ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №0631639906. Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до відповідача за договором №0631639906 (а.с.21-24 т.1). Згідно з реєстром боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 28.08.2025 №28-08/25, ТОВ "Факторинг Партнерс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0631639906. Загальна сума заборгованості за кредитним договором №0631639906 становить 168373,10 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 158373,10 грн заборгованість за відсотками (а.с.37-40 т.1). Таким чином, ТОВ "Факторинг Партнерс" наділено правом вимоги до відповідача за договором №0631639906. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0631639906 від 27.07.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 168373,10 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 158 373,10 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. У позовній заяві, посилаючись на принцип розумності, співмірності і пропорційності, товариство просило стягнути заборгованість за договором від 27 липня 2019 року №0631639906 у розмірі 132148,10 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 122148,10 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Щодо заборгованості за кредитним договором №555122244915 від 24 січня 2020 року, то зібрані докази вказують на те, що між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 24 січня 2020 року уклали в електронній формі договір позики № 555122244915, який підписаний сторонами електронним підписом (а.с.90-91 т.1). Згідно п.1.1. вказаного договору на підставі заявки на позику від 24 січня 2020 року, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти на суму у загальному розмірі 1500,00 грн на строк 30 календарних днів зі сплатою 649,46 % річних за користування позикою. Пунктом 1.2. договору частиною цього договору позики є "Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія", затверджені наказом директора ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія" від 04 квітня 2019 року №20190404-1. Шляхом підписання цього договору позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики. Відповідно до пункту 2.1. договору позики позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційній анкеті клієнта позичальника у системі "Loany" на сайті системи www.loany.com.ua. Відповідно до п.3.1. Договору позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором одноразовим паролем "86419078", направленим товариством на телефонний номер відповідача). Згідно з умовами графіку платежів № 555122244915-1 дата платежу 22 лютого 2020 року, сума платежу 2300,00 грн, в тому числі, основна сума позики 1500,00 грн, сума відсотків 800,70 грн, залишок основної суми боргу 0,00 грн (том 1 а.с. 110). Відповідно до довідки про ідентифікацію по договору № 555122244915 від 24 січня 2020 року, квитанції, через платіжну систему LIQPAY перераховано 1500,00 грн на картку 516874*48 (а.с.47, 59 т.1). Згідно із розрахунком заборгованості відповідач станом на 13 листопада 2025 року має заборгованість в розмірі 3451,05 грн, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 1500,00 грн, заборгованість за відсотками 800,70 грн та заборгованість за пенею та/або штрафами 1150,35 грн (а.с.92 т.1). 18 грудня 2023 року було укладено договір № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555122244915 (а.с.130-133 т.1). Також 21 грудня 2023 року ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна Компанія" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено додатковий договір №1 до договору факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року (а.с.9 т.1). Згідно копії акту приймання-передавання Реєстру боржників від 22 грудня 2023 року до договору факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року у електронному та паперовому вигляді, ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія" передав, а новий кредитор ТОВ "Факторинг Партнерс" прийняв реєстр боржників (а.с.15-16 т.1). Із реєстру боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року, від 22 грудня 2023 року слідує, що до ТОВ "Факторинг Партнерс" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №555122244915 від 24 січня 2020 року на загальну суму 3451,05 грн (а.с.17-20 т.1). Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт укладання договорів №0631639906 від 27 липня 2019 року та № 555122244915 від 24 січня 2020 року, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить із такого. Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частини четверта статті 11 вказаного Закону). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону № 675-VIII). Стаття 12 зазначеного Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. У справі встановлено, що для підписання кредитних договорів ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України "Про електронну комерцію", що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір. Кредитні договори №0631639906 від 27 липня 2019 року та №555122244915 від 24 січня 2020 року підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були б укладені. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитні договори не були б укладені сторонами, а тому вказані правочини відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Доводи відповідача про те, що кредитні договори з первісними кредиторами не можна вважати укладеними, є безпідставними та такими, що спростовується матеріалами справи. На виконання умов укладеного договору №0631639906 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" про успішне перерахування 04.02.2020 на картковий рахунок НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн. Також факт перерахування коштів підтверджується випискою за договором №0631639906 від 27.07.2019 за період 27.07.2019-14.07.2021, що здійснена операція поповнення картки, переказ від 04 лютого 2020 року на картку № НОМЕР_1 , зараховано 10000,00 грн та наявний рух коштів по карті. На виконання умов укладеного договору №555122244915 позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 1500,00 грн, що підтверджується квитанцією про здійснення платежу ID платежу: 1226949857 від 24 січня 2020 року. Також факт перерахування коштів підтверджується випискою за договором 555122244915 за період 24.01.2020-28.02.2020, що здійснена операція поповнення картки, перекази від 24 січня 2020 року на картку № НОМЕР_1 було зараховано переказ на суму 1500,00 грн та наявний рух коштів по карті. 14 липня 2021 року між ТОВ "Інфінанс" і ТОВ "Вердикт Капітал" було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ "Інфінанс" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №0631639906, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу №14/07-2021 від 14 липня 2021 року. 10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" і ТОВ "Коллект Центр" укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ "Вердикт Капітал" відступило на користь ТОВ "Коллект Центр" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №0631639906, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу №10/01-2023 від 10 січня 2023 року. 28 серпня 2025 року між ТОВ "Коллект Центр" і ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір №28-08/25, відповідно до якого ТОВ "Коллект Центр" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №0631639906, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу №28/08-2025 від 28 серпня 2025 року. 18 грудня 2023 року між ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія" та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено договір факторингу №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія" відступило на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555122244915, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу №18/12-2023 від 18 грудня 2023 року. Колегія суддів зауважує, що відповідні договори факторингу, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними, вони в установленому законом порядку недійсними не визнавались. Загальний розмір заборгованості за користування кредитом за Договором №555122244915 від 24 січня 2020 року, що підлягає стягненню з відповідача станом на день звернення до суду, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 3451,05 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 800,70 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 1150,35 грн. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором №0631639906 від 27.07.2019, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 168373,10 грн, з яких: 10000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 158373,10 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. У позовній заяві, посилаючись на принцип розумності, співмірності і пропорційності, товариство просило стягнути заборгованість за договором від 27 липня 2019 року №0631639906 у розмірі 132148,10 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 122148,10 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. Отже відповідач, як позичальник, отримав кошти по кредитним договорам, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, тому має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договорами факторингу, та відповідачем не доведено належними та достатніми доказами того, що заборгованість за кредитними договорами відсутня. Слід зазначити, що звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ "Факторинг Партнерс" просило суд стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом за договором №0631639906 від 27 липня 2019 року, на дату відступлення права вимоги, у розмірі 122148,10 грн. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія", які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюються на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Таким чином, колегія суддів вважає, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, наслідки яких відповідач не міг належним чином оцінити під час укладення договору. Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 та 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23. Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходив суд першої інстанції та разом з цим і погоджується суд апеляційної інстанції. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом за договором №0631639906 від 27 липня 2019 року в розмірі 122148,10 грн не є співмірною сумі кредиту у розмірі 10000,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів. Враховуючи розмір процентів, заявлених до стягнення саме за договором №0631639906 від 27 липня 2019 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність обмеження їх розміру до 10000,00 грн з огляду на принципи справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, колегія суддів вважає доведеним факт укладення договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0631639906 від 27 липня 2019 року, факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів та порушення ним зобов`язання щодо їх повернення. Враховуючи обставини справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку. Що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 20000,00 грн. з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та 10000,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства. У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Положеннями статей 1077-1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з частиною 1 статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. ст.76-79 ЦПК України). Також встановлено, що ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія" та ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін тощо. На виконання умов кредитного договору ТОВ "Київська Торгово-Інвестиційна компанія" перерахувало грошові кошти в розмірі 1500,00 грн на поточний рахунок ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_1 не спростував цей факт, не подав відповідних доказів про не відкриття на його ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів. Отже, доводи ОСОБА_1 про неукладення сторонами зазначеного кредитного договору та неотримання ним грошових коштів є необґрунтованими. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи вищенаведені норми права апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту укладення кредитних договору №555122244915 від 24 січня 2020 року та факту отримання відповідачем грошових коштів та порушення ним зобов`язання, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за зазначеним вище договором у розмірі 3451,05 грн, з яких: 1500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 800,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами та 1150,35 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами. Колегія суддів враховує, що за договором №555122244915 позивачем заявлено до стягнення проценти та штрафні санкції у розмірі, визначеному станом на дату відступлення права вимоги, які не є явно неспівмірними сумі отриманого кредиту, а тому підстав для їх зменшення суд не вбачає. Вищевказані обставини підтверджено доказами, належним чином дослідженими судом першої інстанції, зокрема, випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ КБ "Приватбанк". Посилання ОСОБА_1 на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин укладення кредитних договорів, зокрема, відсутність оригіналу вказаних електронних договорів, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 статті 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Справа містить паперові примірники роздрукованих умов договорів із зазначенням про їх підписання ОСОБА_1 одноразовими ідентифікаторами, графіків платежів та інформації, яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит. Порушень порядку надання і отримання доказів у суді не встановлено, отримання кредитів підтверджується первинними фінансовими документами. Оскільки у суду не виникло сумніву щодо відповідності паперових копій електронних доказів їх оригіналам, тому були відсутні передбачені процесуальним законом підстави для дослідження оригіналів електронних доказів. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 12.06.2023 у справі №263/3470/20. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач, подаючи до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, мав змогу самостійно довести факт неотримання ним кредитних коштів за вказаними договором, надавши суду банківську інформацію про наявність/відсутність у нього відповідного карткового рахунку, на який здійснювався переказ кредитних коштів згідно представленої позивачем квитанції, довідки про перерахування коштів, чи інформацію про рух коштів на ній. В той же час, доводи відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги не містять жодних аргументів стосовно того, що саме перешкоджає відповідачу довести факт неотримання ним кредитних коштів у наведений вище спосіб. При цьому, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність у ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед ТОВ "Факторинг Партнерс" та стягнення з нього на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованості за кредитними договорами. Правильності нарахування заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, контррозрахунок не надав. Кредитні договори, укладені між відповідачем та первісними кредиторами, а також договори відступлення прав вимоги у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача. З наведеного вбачається, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів на власну користь та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає. Керуючись статтями 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 09 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Панкеєва Судді Н.Й. Григорусь О.М. Галацевич Повний текст постанови складено 18 червня 2026 року.