Постанова 4872 № 916/2943/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2943/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Разюк Г.П., суддів: Головея В.М., Колоколова С.І., при секретарі судового засідання Полінецькій В.С. за участю представників учасників справи: від позивача за первісним позовомадвоката Лобанової А.А. за свідоцтвом № 2445 від 23.10.2012 та довіреністю від 20.07.2020; адвоката Шишлюка М.О. за свідоцтвом №003575 від 18.12.2018 та довіреністю №1104 від 20.07.2020; від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору адвоката Кліменко Ю.І. за свідоцтвом ХС № 000215 від 14.03.2019 та ордером ОД № 452723 від 30.09.2020, /відповідач повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином (див. розписку представника від 30.09.2020), але не скористався правом на участь в судовому засіданні/, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020, проголошене о 15:43:02 суддею Щавинською Ю.М. у м. Одесі, повний текст якого складено 14.07.2020 у справі № 916/2943/17 за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" про стягнення 136 267 171,63 грн та 5 916 392,36 доларів США та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморочка плюс" до відповідачів: 1) Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркава" про визнання кредитного договору припиненим та визнання заборгованості погашеною, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Укркава", в якій просило суд з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011, що станом на 13.12.2018 становила 136 267 171,63 грн. та 5 916 392,36 дол. США та складається з: за траншами, виданими в національній валюті: - прострочена заборгованість за основним боргом - 39 965 000 грн., - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 31 357 862,04 грн., - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 36 903 418,37 грн., - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 - 3 709 994,92 грн., - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 3 271 997,49 грн., - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 1 170 136,69 грн., - інфляційні втрати по основному боргу 13 944 454,58 грн., - інфляційні втрати по простроченим процентам 5 944 307,54 грн., за траншами, виданими в іноземній валюті: - прострочена заборгованість за основним боргом (кредитом) - 2 999 385,40 дол. США, - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом 840 639,95 дол. США, - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу 372 037,22 дол. США, - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів 58 362,68 дол. США, - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 1 381 005,32 дол. США; - пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом за період з 20.02.2015 по 13.12.2018 264 961,79 дол. США. Також позивач просив суд стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання позовної заяви. 11.04.2018 до місцевого господарського суду надійшла позовна заява від ТОВ "Чорноморочка плюс", яку прийнято до спільного розгляду з первісним позовом і відповідно до якої товариство просило:1) визнати припиненим з 05.05.2016 укладений між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ТОВ "Укркава" договір кредитної лінії №86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами; 2) визнати погашеною заборгованість ТОВ "Укркава" за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими договорами. Ухвалою місцевого господарського суду від 27.06.2018 у даній справі призначалась судова експертиза документів фінансово-кредитних операцій, за результатами проведення якої отримано експертний висновок. Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Укркава" на користь позивача: - заборгованість за основним боргом у доларах США у сумі 2 979 448,59 дол. США, - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у доларах США у сумі 242 224,95 дол. США; - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у доларах США у сумі 20 420, 80 дол. США; - заборгованість за основним боргом у гривні у сумі 39 965 000 грн., - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 10 588 928,93грн., - 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 3 250 986,83 грн., - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 7 024 863,23 грн.; - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення основного боргу у сумі 13 642 751,68 грн., - 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 661 676,58 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 1 921 226,55 грн.; - інфляційні втрати за несвоєчасне погашення процентів у гривні у сумі 3 080 341,43 грн. - судовий збір у сумі 380 615,95 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. У задоволенні позову ТОВ "Чорноморочка плюс" місцевим господарським судом також відмовлено. Приймаючи відповідне рішення щодо позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" місцевий господарський суд врахував висновок судової експертизи, в якому встановлена відповідність поданого позивачем розрахунку щодо тіла кредиту у доларах США та в гривнях, що підлягали сплаті позичальником банку; правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 щодо того, що після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту позивачем змінено термін кредитування по договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011, а тому втрачено можливість нарахування процентів за користування кредитом; факт часткової сплати відповідачем грошових коштів у сумі 540 350,66 дол. США, які позивачем були зараховані в рахунок погашення заборгованості по процентам, що були нараховані вже після направлення відповідної вимоги, а відтак частково задовольнив відповідні вимоги позивача, здійснивши власні розрахунки. Крім того, з урахуванням норм чинного законодавства та правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі 761/26393/16-ц та від 07.04.2018 у справі №916/1435/17 щодо того, що пеня має обчислюватись та стягуватись за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту) в іноземній валюті та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом в іноземній валюті. У задоволені вимоги третьої особи з самостійними вимогами про визнання договору припиненим місцевим господарським судом відмовлено оскільки суд дійшов висновку, що означене в даному випадку не є ефективним способом захисту, оскільки не зможе забезпечити відновлення порушених прав ТОВ "Чорноморочка плюс». Щодо вимоги ТОВ "Чорноморочка плюс" про визнання погашеною заборгованості ТОВ "Укркава" за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 внаслідок її списання як безнадійної, суд зауважив, що звертаючись до суду з відповідними вимогами третьою особою не надано суду жодних доказів списання заборгованості, а відтак також відмовив в її задоволенні. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог за первісним позовом, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача за первісним позовом заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011 на загальну суму 25 930127,70грн. та 2 674 298,02 дол. США, а саме: за траншами, виданими в національній валюті: - заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 20 768933,11грн; - пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 1 788768,37грн.; - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів у сумі 508460,11грн.; - інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 863 966,11грн.; за траншами, виданими в іноземній валюті: - заборгованості за основним боргом у сумі 19936,81 дол. США; - пені за несвоєчасне погашення боргу у сумі 1 381005,32дол. США; - заборгованості за процентами у сумі 840639,95 дол. США; - пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 264961,79дол. США; - 3% річних за несвоєчасне погашення процентів у сумі 37 941,88дол. США та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги. На думку скаржника, рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, за твердженням апелянта, суд першої інстанції невірно розтлумачив висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, внаслідок чого дійшов неправомірного висновку про те, що АТ «Ощадбанк» змінив строк виконання зобов`язання та втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, тоді як дострокове повернення кредиту, враховуючи приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України, умови кредитного договору, в том числі пп. 2.7.2 щодо нарахування процентів до повного погашення заборгованості, п. 10.5 щодо дії договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, не суперечить ні умовам договору, ні правовій позиції викладеній у зазначеній постанові. Крім того, скаржник вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано до правовідносин, що склалися між сторонами правові позиції Великої Палати Верховного суду, висловлені у справах з інших правовідносин та не правомірно відмовлено у стягнені нарахованої позивачем пені в іноземній валюті. Від ТОВ "Укркава" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє спростовує доводи апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення. Крім того, у відповідному відзиві відповідачем викладені доводи та вимоги щодо часткового скасування рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у даній справі, однак вони колегією суддів не розглядаються на підставі ч.1 ст.269 ГПК України, оскільки відповідна апеляційна скарга останнім не подавалась. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2011 між ПАТ "Державний ощадний банк України" (нова назва АТ Державний ощадний банк України) в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (банк) та ТОВ "Укркава" (позичальник) було укладено договір кредитної лінії №86 (т.1 а.с.9-17), згідно якого банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором. Крім того, сторонами також було укладено ряд додаткових договорів до договору кредитування (т.1 а.с.19-32). Пунктом 2.2 договору визначено, що кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016. Додатковим договором №5 від 28.08.2014 сторони внесли зміни в п.2.2. договору та виклали його в наступній редакції: "кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 29.12.2016 шляхом зниження ліміту кредитування, встановлення нового порядку сплати відсотків та нових максимальних лімітів кредитування за виданими траншами в наступних валютах: 39 965 000 грн та 3 000 000 доларів США". Умовами п. 2.3 договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в еквіваленті 40 000 000 грн. Додатковим договором №5 від 28.08.2014 сторони внесли зміни в п. 2.3 договору та виклали його в наступній редакції: "сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 39 965 000 грн та 3 000 000 доларів США". Кредит позичальнику може надаватися в таких валютах: гривня, долар США, євро. Погашення кредиту (його частини) здійснюється у валюті надання кредиту (його частини). Валюта кредиту при наданні кредиту (його частини) визначається відповідно до поданої заявки позичальника, підписаної керівником та головним бухгалтером позичальника, та погодженої з банком (п.2.3.1 договору). Згідно п. 2.3.5 договору (в редакції додаткового договору №7 від 24.04.2015) сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, відповідно до п.п.2.4.1 2.4.5 цього договору в строки згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитування по кожному з виданих траншів: - для траншів, виданих в гривні, з максимальним лімітом кредитування 39 965 000 грн. щомісячно рівними частинами по 2 497 812,50 грн., починаючи з 30 вересня 2015 року по 29 грудня 2016 року; - для траншів, виданих в доларах США, з максимальним лімітом кредитування 3 000 000 доларів США - щомісячно рівними частинами по 187 500 доларів США, починаючи з 30 вересня 2015 року по 29 грудня 2016 року. З метою дотримання ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом, у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період". Відповідно до п.2.7 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти нараховуються банком за фіксованою процентною ставкою. За умовами п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 17,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в євро, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором. Відповідно до п. 2.7.2 договору, проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим договором. Згідно п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням положень п.2.7.4 цього договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього числа місяця, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 30.01.2012. Відповідно до п. 2.7.4 договору у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 19,0% річних за траншами, наданими в гривні, 13,5% річних за траншами, наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує з місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору. Додатковим договором №3 від 07.12.2012 сторонами викладено п. 2.7.1 договору в наступній редакції: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, 10,5% річних в євро річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором". Пункт 2.7.4 договору вказаним додатковим договором також викладено у новій редакції: "у випадку порушення зобов`язань позичальника, встановлених пунктам 5.3.6 цього договору, банк встановлює процентну ставку в розмірі 21,0% річних за траншами, наданими в гривні, 13,5% річних за траншами, наданими в доларах США, 12,5% річних за траншами, наданими в євро, починаючи з першого дня звітного місяця, що слідує з місяцем, в якому відбулось порушення зобов`язань позичальника, та закінчуючи останнім днем місяця, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане. Сторони домовились, що встановлення процентної ставки за користування кредитом відповідно до цього пункту договору не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору". Додатковим договором №5 від 28.08.2014 сторонами викладено в новій редакції пункт 2.7.1 договору: "проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 19,0% річних в гривні, 11,5 % річних в доларах США, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором". Вказаним додатковим договором сторонами також доповнено п. 2.7.3 договору абзацом наступного змісту: "починаючи з 01.06.2014 до 31.12.2014" здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014 по 31.12.2014 здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016 по 31.12.2016. Поряд з цим, додатковим договором №7 від 24.04.2015 абзац 2 підпункту 2.7.3 договору сторонами викладено у новій редакції: "починаючи з 01.06.2014 до 30.09.2015 здійснювати сплату відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 30% від щомісячно нарахованої суми відсотків; сплата залишку нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 01.06.2014 по 30.09.2015 здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами разом та у строк із відсотками, що будуть нараховуватись в період з 01.01.2016 по 29.12.2016. За умовами п.2.8 договору позичальник також доручає банку проводити договірне списання коштів з його рахунків, відкритих у банку, як тих, що наявні на момент укладення цього договору, так і тих, що будуть відкриті в майбутньому, в разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Відповідно до п. 2.9 договору погашення зобов`язань позичальником здійснюється в такій послідовності: 1) прострочені проценти за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 2) прострочена основна сума боргу за кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце); 3) сплата прострочених комісійних винагород, які не надійшли у строки, визначені цим договоре (якщо прострочення буде мати місце); 4) строкові нараховані проценти за користування кредитом; 5) комісійні винагороди за кредитом, визначені цим договором; 6) пеня за непогашення у строк основної суми боргу за кредитом (якщо непогашення буде мати місце); 7) пеня за непогашення у строк процентів (якщо непогашення буде мати місце); 8) інші платежі та/або штрафні санкції, що будуть належати до сплати відповідно до умов цього договору; 9) строкова сума боргу за кредитом. За умовами п. 3.1.1 договору банк відкриває позичальнику кредитний рахунок (рахунки) для обліку заборгованості за кредитом відповідно до правил, що діють у банку, та згідно з чинним законодавством. Банк проводить надання кредиту в безготівковій формі шляхом сплати платіжних документів, наданих позичальником або шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, для подальшої сплати платіжних документів згідно з цільовим призначенням кредиту, визначеним в п.2.4 договору. Згідно п. 3.3.1 договору банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником та/або майновим поручителем взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором. За умовами п. 3.3.2 договору після отримання позичальником від банку листа з повідомленням про вручення щодо відкликання кредиту позичальник зобов`язаний не пізніше 20 банківських днів з моменту вручення такого листа здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору). Згідно з п.3.4.1 договору підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку, для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах, та інших платежах. Повернення витребуваної суми не призупиняється і не відкликається позичальником на підставі виникнення спору по належній до повернення сумі, зі збереженням зобов`язань Банку з повернення надлишку перерахованих йому сум. Пунктом 5.3.6 договору (в редакції додаткового договору №3 від 07.12.2012) сторони погодили, що, починаючи з 01.01.2013, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження грошових коштів на поточні рахунки, відкриті в установах АТ "Ощадбанк", в обсязі не менше 90% від загальної суми надходжень на всі поточні рахунки позичальника за квартал, виходячи з щоквартальних довідок з обслуговуючих банків. Розділом 5 договору сторонами погоджено їх права та обов`язки. Так до обов`язків банку, за умовами п. 5.2.1, віднесено за умови повного належного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань надати позичальнику кредит у порядку та на умовах, викладених в договорі. До прав банку згідно п.5.2.1 належить право банку вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за цим договором. Позичальник в свою чергу, відповідно до п.п. 5.3.1, 5.3.2 договору, зобов`язаний належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе цим договором зобов`язання; точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки. Згідно до п.7.1.1 договору за порушення взятих на себе зобов`язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми платежу за кожний день прострочення. Додатковим договором №7 від 24.04.2015 сторони вирішили п.7.1.1 доповнити абзацом наступного змісту: "Банк зобов`язується не стягувати штрафні санкції (штрафи, пені, тощо), нараховані за період з 28.11.2011 по 19.03.2015. В пункті 8 додаткового договору №7 від 24.04.2015 до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 сторонами погоджено в день укладання додаткового договору до договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 перенести суму заборгованості, що обліковується на рахунках простроченої заборгованості за договором кредитної лінії №86 від 28.12.2011р. на рахунки строкової заборгованості у зв`язку зі змінами кредитування. Згідно п. 9.1 договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов`язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору. Позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору кредитної лінії №86 від 28.12.2011 зі змінами та доповненнями, внесеними відповідними додатковими договорами, в частині взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів, звернувся до суду із відповідним позовом про заборгованості за тілом кредиту, а також стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту. Відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Отже, у спірних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки щодо застосування частини 1 статті 1050 та статі 625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв`язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. З умов укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що останнім днем повернення кредиту є 29.12.2016. Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач скористався, передбаченим положеннями частини другої статті 1050 ЦК України правом вимоги на дострокове повернення кредиту, направивши позичальнику 05.05.2016 вимогу про дострокове повернення кредиту від 04.05.2016 №28/01-3/86/7403, якою повідомив про відкликання кредиту та вимагав на пізніше 20 банківських днів з моменту вручення відповідного листа здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору. Зазначена вимога була отримана позичальником 11.05.2016. Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм, з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного Суду та встановлених обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував положення ст. 1048 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку, що після спливу терміну, встановленого вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості, а саме після 08.06.2016, банк втратив можливість нарахування відсотків за відповідним кредитним договором, що зумовлює відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими за період вже після 08.06.2016. Відтак, перевіривши здійснені судом першої інстанції розрахунки колегія суддів погоджується з висновком суду, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 20 768 933,11 грн; пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 1 7887 68,37грн.; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів у сумі 508 460,11грн.; інфляційних втрат за несвоєчасне погашення процентів у сумі 2 863 966,11грн.; заборгованості за процентами у сумі 840 639,95 дол. США та 3% річних за несвоєчасне погашення процентів у сумі 37 941,88дол. США. При цьому слід зазначити, що згідно п.1 ч. 2 ст.45 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З урахуванням вищенаведеного, довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанцій неправильно застосував приписи ст. ст. 1048 ЦК України та помилково послався на правову позицію, викладену у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 є помилковим, оскільки правовідносини у цій справі та у справі, яка переглядається, є подібними. Крім того, на думку колегії суддів враховуючи, що на рахунок відповідача надійшли грошові кошти у сумі 540 350,66 дол. США, частина яких була позивачем безпідставно зарахована в рахунок погашення заборгованості по процентам, що були не правомірно нараховані після 08.06.2016, судом вірно на підставі визначеної п. 2.8 договору послідовності здійснено зарахування грошових коштів в рахунок погашення тіла кредиту, виданого у дол. США Щодо позовних вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання з повернення тіла кредиту, виданого у валюті долари США та пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом у валюті долари США, колегія суддів зазначає наступне. За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання. Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом частини 1 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналіз наведених норми чинного законодавства та умов кредитного договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у кредитному договору, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від якого Верховний Суд не вбачає підстав відступати. Отже вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні), разом з тим, позивачем в частині вимог про стягнення пені по зобов`язанням в іноземній валюті було здійснено її розрахування у дол. США Враховуючи, що обчислення пені у такий спосіб суперечить наведеним вище положенням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні відповідних вимог позивача. Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення в оскаржуваній частині у даному випадку відсутні. За таких обставин, рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17 в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" без задоволення. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати скаржника по сплаті судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються. Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: Рішення Господарського суду Одеської області від 09.07.2020 у справі №916/2943/17 в оскаржуваній частині залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" без задоволення. Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 20.10.2020 о 10.10. Головуючий суддя Г.П. Разюк Суддя В.М.Головей Суддя С.І. Колоколов